Тема 6. Організаційна побудова міжнародних компаній

1. Організаційні форми міжнародних компаній.

2. Основні структурні елементи міжнародних компаній.

3. Рівні управління в міжнародних компаніях.

4. Моделі управління акціонерними товариствами.

5. Трансформація організаційних структур управління в міжнародних компаніях.

6. Стратегічні центри господарювання.

1. Організаційні форми міжнародних компаній.

Сучасні міжнародні компанії існують в різних організаційних формах, що відповідають вимогам їх бізнес-стратегій.

Організаційна-правова форма більшості міжнародних компаній – це акціонерні товариства.

За теперішнього часу міжнародні компанії існують в таких організаційних формах:

• концерни:

• конгломерати;

• фінансово-промислові групи.

Концерн – це об’єднання самостійних, з точки зору юридичної і господарської діяльності фірм, в єдину компанію, що управляється з єдиного головного центру. Ці фірми пов’язані між собою загальними цілями та капіталом. Головна (материнська) компанія володіє основним капіталом своїх підрозділів і керує ними за допомогою фінансових методів. Вона також проводить єдину фінансову та інвестиційну політику. Більшість сучасних міжнародних компаній існують у формі концернів. Крім виробничих і збутових підрозділів в концерн входять фінансові, страхові та інші фірми.

Прикладом компанії, що використовує принципи широкої децентралізації управління, є швейцарський концерн Nestle. Виробничі та збутові підрозділи цього концерну створені у формі дочірніх компаній. Вони мають високу ступінь самостійності та відповідальності за свою діяльність. Головна компанія задає їм лише основні фінансові показники.

У своїй діяльності концерни використовують принципи диверсифікації. Як правило, це є наслідком злиття і поглинання фірм. Існує різновид концернів – конгломерати.

Конгломерат – це високодиверсифікований концерн. До його складу входять фірми, що належать до зовсім різних галузей і не пов’язані між собою ні по технологічній, ні по торгівельній лініям. В конгломератах немає чітко виділеної домінуючої продукції. Підрозділи конгломератів дуже самостійні. Ступінь контролю з боку головної компанії зводиться до мінімуму.

Створюються конгломерати шляхом поглинання протягом короткого часу великої кількості фірм. Тут переважає прагнення отримати максимальний прибуток, потрапити в нові високотехнологічні галузі і знизити ризик ринкових чинників в різних галузях. Значні фінансові ресурси дозволяють конгломератам фінансувати довгострокові наукоємні проекти, гнучко маневрувати коштами.

Керувати конгломератами дуже важко, оскільки кожна галузь потребує специфічних навичок, методів, способів оцінки фінансових результатів діяльності.

Наявність організаційно оформленого головного центру і пов’язаних з ним системою акціонованої участі структурних підрозділів в міжнародних компаніях дозволяє багато з них віднести до фінансово-промислових груп.

Фінансово-промислова група (ФПГ) – це велике об’єднання фірм, що очолює головна компанія, яка, в свою чергу, може бути банком, промисловою чи торгівельною компанією. До складу ФПГ входять самостійні фірми різних галузей: промислові, торгівельні, транспортні, страхові компанії, фінансові інститути. Головна компанія розпоряджується капіталом усієї ФПГ і керує ключовими аспектами її діяльності.

Більшість ФПГ мають ієрархічний тип акціонерної структури з чітко вираженим головним центром і вертикаллю підпорядкованості (влади). В більшості країн головною компанією ФПГ є банки або промислові фірми. В Південній Кореї на чолі ФПГ стоїть торгівельна компанія. В Україні на чолі ФПГ стоять як банківські, так і промислові структури.

Етархічний характер інтеграції притаманний ФПГ Японії. При такому типі об’єднання немає чітко вираженого головного центру. Як правило, в таких структурах банк є ядром, але не є головною компанією ФПГ. Торгівельна, промислова, інвестиційна, страхова фірми об’єднуються навколо банку і діють скоординовано на умовах рівного партнерства. Етархія притаманна також сучасним компаніям, які вступають в багаточисельні стратегічні альянси. Часто більше половини доходів таких фірм заробляється в стратегічних альянсах, особливо в спільних підприємствах. Компанії в альянсових мережах стають рівними серед рівних.

Існують три основні форми ФПГ:

1. холдингова. Головна компанія володіє пакетом акцій (в більшості випадків контрольним) підпорядкованих їй фірм, але при цьому сама не займається виробничою діяльністю. Її діяльність сконцентрована на діловому управлінні.

2. трастова. Трастові фонди або банки, що є сторонніми компаніями, виконують роль координаторів членів групи на договірній основі;

перехресне володіння акціями один одного, або сітьова організація зовнішніх взаємодій компаній. Ця форма застосовується з метою збереження сконцентрованого контролю над великою кількістю компаній в умовах дії антимонопольного законодавства. Прикладом такої форми ФПГ є японські об’єднання – кейрецу, що виникли в результаті примусового розділення великих компаній. Шість великих кейрецу – Mitsubishi, Sumitomo, Mitsui, Fuji, Dai-Ichi Kangyo, Sanwa – складають основу економіки сучасної Японії. Ці компанії приймають участь в капіталі одна одної. Групові відносини дозволяють у випадку необхідності забезпечувати допомогу дружнім компаніям. Перехресне володіння акціями запобігає захват іноземним капіталом. Разом з цим, сьогодні в Японії поступово сформувалися і вертикальні ФПГ (наприклад, Toyota, Sony, Nissan), в яких використовуються ієрархічні принципи побудови.

Перехресне володіння акціями широко використовується і в Німеччині. Німецька модель ФПГ характеризується складністю схем і систем взаємної участі, а також закритим характером інформації про склад акціонерів компанії. Більшість ФПГ в цій країні сформовано навколо ведучих банків – Deutsche Bank, Dresden Bank, Commerzbank.

В більшості випадків система участі скріплюється особистою унією, коли одні й ті ж особи займають керівні посади в управлінні декількома компаніями. Наприклад, голова ради директорів однієї компанії може бути президентом, членом правління директорату іншої компанії, і навпаки. За допомогою особистої унії розширюється сфера впливу великих компаній, зрощуються банківські і промислові капітали. За теперішнього часу особиста унія отримала широке розповсюдження по всьому світу.

Українські підприємці також використовують систему перехресного володіння акціями, особистої унії при формуванні ФПГ.

Об’єднання фірм в ФПГ забезпечує їм спрощений доступ до фінансових ресурсів, портфельним інвестиціям, дає можливість отримувати своєчасну фінансову допомогу. Склад учасників ФПГ є мобільним у відповідності до вимог бізнес-середовища.

Крім жорсткої інтеграції фірм, що передбачає єдність капіталів, компанії використовують і більш гнучкі форми співробітництва, в останній час вони отримали назву стратегічних альянсів. До таких форм об’єднань фірм належать, наприклад, картелі, синдикати, пули, асоціації та союзи.

Картель – це форма співробітництва близьких за профілем виробників, що домовляються один з іншим про обсяги виробництва, продажу, ринках збуту і цінах. Компанії, які входять в картель, повністю зберігають свою господарську і юридичну незалежність. Домовленості членів такого об’єднання можуть носити як офіційний, так і договірний характер.

Синдикат – це різновид картелю, що має єдиний збутовий орган. Учасники синдикатної домовленості зобов’язуються продавати всю або частину своєї продукції через єдину торгівельну компанію, дотримуватися певних квот на виробництво, збут, ціни, ринки збуту. Збутова компанія може також займатися закупівлею сировини для своїх учасників. На початку XX століття були широко відомі Європейський алюмінієвий синдикат (майже 100 % європейської і 50 % світової продукції), Міжнародний мідний синдикат (біля 90 % світової продукції).

За теперішнього часу на зміну картелям і синдикатам прийшли різні національні і міжнародні економічні організації по регулюванню світової торгівлі. Наприклад, ОПЕК – організація країн – експортерів нафти, Міжнародна організація з кави, Міжнародна рада з зерна, Міжнародна організація з цукру.

Пули – це картельна форма об′єднання компаній на основі домовленості про тимчасове об′єднання прибутків його учасників і подальшому їх розподілу згідно зі заздалегідь встановленим співвідношенням. Пули створюються, як правило, у кризових ситуаціях. Наприклад, банківські пули були створені в Росії в період гострої кризи 1998 року, коли нестача коштів в одних банків компенсувалась наявністю їх в даний момент у інших учасників пулу. Об’єднання компаній в пул носить короткостроковий характер.

Консорціум – це об’єднання можливостей і капіталів компаній для фінансування науковоємних та високовитратних проектів. Учасники консорціуму залишаються незалежними юридичними і господарським суб’єктами. Кожен з них вкладає в реалізацію проекту свої кошти і можливості: нові технології, унікальні винаходи, виробничі потужності, фінансові кошти. Такі об’єднання носять тимчасовий характер і після реалізації проекту, як правило, розпадаються. Консорціуми широко застосовуються в банківській сфері для спільного розміщення позик.

Як приклад міжнародного консорціуму можна навести Sea Launch («Морський старт»), що був створений в 1995 році для реалізації проекту по запуску ракет з плавучої морської платформи. До складу об’єднання ввійшли американська компанія Boeing (40 %), російська фірма РКК «Енергія» (25 %), норвежська суднобудівна компанія Kvaerner (20 %), українські фірми аерокосмічне підприємство ВО «Південмаш» (5 %) і ГКБ «Південне» (10 %). Крім фінансових коштів кожний учасник консорціуму вносить свої унікальні наукові розробки і можливості в реалізацію даного науковоємного проекту.

Асоціації та союзи – це об’єднання компаній або індивідуальних осіб з метою співробітництва по різноманітним аспектам їх діяльності. При цьому учасники об’єднання повністю зберігають свою самостійність. Вони можуть вступати в інші об’єднання. Асоціації та союзи є альянсами компаній з низьким ступенем кооперації. Така форма співробітництва широко застосовується для лобіювання інтересів бізнесу в урядових і державних органах, міжнародних організаціях. Прикладом може бути Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Асоціація держав Південно-Східної Азії тощо.