
- •Київ нухт 2011
- •Тема 1. Міжнародні компанії та їх роль в сучасному світі
- •Глобалізація світової економіки
- •Основні риси міжнародного бізнесу.
- •Рейтинг компаній по обсягу міжнародних операцій
- •Сутність, структура та особливості розвитку міжнародного менеджменту.
- •Країнний бізнес – міжнародний бізнес
- •Міжнародні компанії та їх роль в процесі глобалізації.
- •Тема 2. Зовнішнє середовище міжнародної компанії
- •Політичний, правовий та економічний аналіз зовнішнього середовища міжнародної компанії.
- •Структура аналізу зовнішнього середовища міжнародної компанії
- •Стартовий маркетинговий аналіз зовнішнього середовища.
- •Структура основних даних стартового маркетингового аналізу
- •Комплексний аналіз культурного зовнішнього середовища міжнародного підприємства.
- •3.1. Загальне поняття культури.
- •Основні чинники, що визначають культуру.
- •Політична система
- •Економічна система
- •Соціальна структура
- •Мови, які населення вважає рідними
- •Модель Гофстеда.
- •Оцінювання моделі Гофстеда
- •Цінності, пов’язані з роботою, для 20 вибраних країн
- •Тема 3. Стратегія розвитку міжнародного підприємства
- •Основні шляхи отримання прибутку підприємством від глобального розширення його діяльності.
- •1.1. Передача базових знань
- •1.2. Економія на місцезнаходженні компанії
- •1.3. Економія за рахунок кривої досвіду
- •Вибір підприємством стратегії його розвитку
- •Інтернаціональна стратегія
- •2.2. Мультинаціональна стратегія
- •Глобальна стратегія
- •Транснаціональна стратегія
- •Стратегії міжнародного бізнесу
- •Тема 4. Стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок
- •Вибір ринку або країни розташування.
- •Метод перевірки списку
- •Диференціація глобальних умов зовнішнього середовища певної країни за р.Фармером-б.Річманом
- •Метод оцінювання пункту (Scoring-Models – оціночні моделі)
- •Визначення індексу Operation Risk Index (ori)) (операційного ризику) для Німеччини, Туреччини і Мексики
- •Послідовний метод оцінювання
- •Портфельний метод
- •Загальний висновок
- •2. Вибір форми виходу підприємства на зовнішній ринок Експорт
- •Проекти «під ключ»
- •Ліцензування
- •Франчайзинг
- •Приклад 1.
- •Приклад 2.
- •Спільні підприємства
- •Власні філії
- •Загальний висновок
- •Переваги та недоліки способів входження підприємства до іноземного ринку
- •3. Вибір часу виходу підприємства на міжнародний ринок
- •Тема 5. Стратегічні альянси
- •1. Основні відмінності стратегічних альянсів.
- •2. Організаційні аспекти побудови стратегічних альянсів.
- •Критерії вибору партнера по альянсу.
- •Основні переваги та недоліки стратегічних альянсів.
- •Тема 6. Організаційна побудова міжнародних компаній
- •1. Організаційні форми міжнародних компаній.
- •Основні структурні елементи міжнародних компаній
- •3. Рівні управління в міжнародних компаніях
- •4. Моделі управління акціонерними товариствами
- •5. Трансформація організаційних структур управління в міжнародних компаніях.
- •Тема 7. Злиття та поглинання компаній.
- •Сутність та історія злиття і поглинання.
- •2. Класифікація угод із злиття та поглинання.
- •3. Мотиви об’єднання компаній.
- •4. Причини невдалого об’єднання компаній.
- •Ризик невдач на різних стадіях злиття, на думку менеджерів об’єднаних компаній
- •Тема 8. Корпоративна культура та імідж міжнародної компанії.
- •Корпоративна культура як важливий аспект управління компанією.
- •2. Компоненти корпоративної культури. Корпоративний імідж.
- •Особливості реалізації принципів корпоративної культури в міжнародних компаніях.
- •Тема 9. Управління персоналом в міжнародних компаніях.
- •1. Кадрові стратегії міжнародних компаній.
- •Управління міжнародними колективами.
- •Стратегії підбору персоналу в міжнародних компаніях.
- •Заключна частина
- •Перелік скорочень
- •Перелік використаних джерел
- •1. Основні джерела
- •2. Додаткові джерела
- •Глосарій
3. Вибір часу виходу підприємства на міжнародний ринок
Процес вибору часу виходу на ринок – третій і останній етап процесу виходу підприємства на міжнародний ринок.
Переваги раннього виходу на ринок полягають, перш за все, у наявності можливостей вилучення прибутку, який отримується від впровадження на ринок нового продукту, або у створенні великої кількості ринкових бар’єрів. Так, можна полегшити дотримання стандартів товарів, створення переваг для споживачів щодо певних товарів або послуг і налагодження довготермінових споживчих зв’язків. До того ж, цілком можливим є раннє налагодження зв’язків із постачальниками і споживачами, що має особливе значення у слабо розвинених країнах. Підприємства, які одними з перших розпочинають свою діяльність на новостворених ринках, від урядів цих країн отримують інвестиційні та податкові пільги. Таким чином, емпіричні дослідження показують, піонери цієї справи швидше здобувають довготермінові конкурентні переваги порівняно з послідовниками й успішніше працюють протягом тривалого часу.
Переваги пізнього виходу на ринок виявляються на ринках з високим рівнем невизначеності й швидкою зміною споживчих переваг. Висока динаміка та непослідовність розвитку зовнішнього середовища характерні для новостворених ринків. Таким чином, ранній вихід на ринок зумовлює необхідність постійного пристосування, в той час як пізній – може відбуватися в набагато стабільніших ринкових умовах. Крім цього, підприємства, що пізно виходять на ринок у країнах з низьким рівнем прозорості ринку, враховують досвід піонерів і таким чином уникають помилкового інвестування.
Як приклад можливих недоліків у стратегії раннього виходу на ринок можна навести діяльність німецького виробника взуття “Salamander” у колишньому СРСР. Після того, як підприємство почало успішно функціонувати в умовах планово-адміністративної системи країни завдяки створенню спільних підприємств у тодішньому Ленінграді, Рязані та Вітебську й отримало великі прибутки, після розвалу радянської імперії воно прийняло багато помилкових стратегічних рішень. Так, представники фірми “Salamander” у 80-х рр. 20 ст. змогли порозумітися з офіційною владою і використати існуючу в ті часи державну систему розподілу, але, з іншого боку, фірма не створила вчасно власної мережі роздрібної й оптової торгівлі. Загострення конкуренції зовнішньоекономічного відкриття ринку призвело до того, що наприкінці 80-х рр. підприємство, що перевезло з ФРН до СРСР переважно технічно застаріле виробниче обладнання вже не було конкурентноспроможним порівняно з іншими закордонними фірмами через низьку якість продукції та змушене було боротися зі значними проблемами щодо погіршення іміджу. Як результат, у середині 90-х рр. 20 ст. воно вийшло з ринку колишнього СРСР.
Поряд з динамікою зовнішнього середовища, невпевненістю майбутнього розвитку і схильністю до ризику підприємства переваги різних стратегій вибору часу виходу на ринок залежать від величини підприємства. Більші й, відповідно, фінансово сильніші підприємства тенденційно мають вищі можливості відтягнути період виходу на іноземний ринок, щоб потім шляхом залучення за той час заснованого підприємства збільшити до відповідного рівня ринкову частку. Менші і, як правило, гнучкіші підприємства, навпаки, відповідають такій стратегії: досягнення певних часових переваг завдяки ранньому виходу на ринок й отримання швидких прибутків ще до того, як конкуренція стане інтенсивною після появи на ринку іноземних підприємств.
Отже, можна зробити такий висновок. Вихід на ринок має відбутися тим раніше, чим меншими є переваги власності певного підприємства. Чим вони більші, тим довший час підприємство може відкладати вихід на ринок, не зменшуючи при цьому шанси на отримання прибутку.
Основні джерела: [1, 2, 3, 4, 5 ].
Додаткові джерела [ 15, 17, 18 ].
Запитання для самоперевірки
Вибір ринку або країни розташування.
Метод перевірки списку.
Метод оцінювання пункту.
Послідовний метод оцінювання.
Портфельний метод.
Вибір форми виходу підприємства на зовнішній ринок.
Експорт.
Проекти «під ключ».
Ліцензування.
Франчайзинг.
Спільні підприємства.
Власні філії.
Вибір часу виходу підприємства на міжнародний ринок.