Метод оцінювання пункту (Scoring-Models – оціночні моделі)

Основна мета даного методу полягає в тому, щоб оцінити країни за допомогою зважених критеріїв та надати їм послідовності, яка має зробити можливим відбір. Основний якісний коефіцієнт – відбір таких критеріїв, які відображають ключові змінні відповідного підприємства і які можна визначити відносно легко і без значних матеріальних витрат.

Приклад поширеної у світі процедури оцінювання пункту в міжнародному виборі ринку або країни – Business Environmental Risk Index (BERI), який публікує кожні 4 місяці від 1972 р. Інститут BERI у м. Женеві. BERI- індекс – це оціночна модель, що базується на комбінації 20 кількісних і 29 якісних критеріїв та складається з 3 часткових індексів, які використовують для рекомендації щодо можливостей отримання прибутку (Profit Opportunity Recommendation (POR):

• індекс операційного ризику (Operation Risk Index (ORI)) служить для оцінювання загального підприємницького клімату в певній країні. Для цього аналізують: поведінку щодо інвесторів та їхніх прибутків, тенденції державної власності, рівень інфляції, бюрократичні перешкоди, господарське зростання, виконання договорів, витрати на зарплату і продуктивність, наявність місцевих фахівців і постачальників, наявність коротко- і довготермінових кредитів;

• індекс політичного ризику (Political Risk Index (PRI)) оцінює політичний ризик діяльності в певній країні. Критеріями є: широта політичного спектра, релігійна, мовна і етнічна однорідність країни, менталітет, соціальний стан, організація і сила радикальних партій, соціальні конфлікти;

• фактор пересилки грошей та репатріації (Remittance and Repatriation Factor (RF)) відображає ризик трансферу. Тут використовують такі критерії, як: трансфер прибутків, експортно-імпортний баланс, валютні резерви, величина і структура іноземної заборгованості, спроможність країни залучити іноземний капітал.

Встановлення BERI-індекса роздивимось на прикладі індексу ORI (таблиця 4.2). Його критерії (і = 1, 2, …, 15) базуються на якісних змінних, що вважаються важливими. Їх зважують за допомогою шкали від 0,5 до 3 (g_i). Оцінювання окремих критеріїв (a_ik для критерію і та країни k) здійснюють за допомогою опитування приблизно 100 експертів з підприємств, господарських установ й урядових організацій (метод Делфі) за шкалою від 0 до 4 (0 – не прийнятно; 1 – погано; 2 – задовільно; 3 – добре; 4 – дуже добре). Після цього визначені оцінки окремих критеріїв перемножують на відповідну вагу (g_i × a_ik) і визначають загальний індекс для досліджуваної країни (N). Максимально можлива кількість пунктів для однієї країни становить 100.

В результаті отримуємо загальну оцінку і розподіл на 4 категорії ризику:

• від 71 до 100 пунктів: стабільна країна, відмінний підприємницький клімат;

• 56-70 пунктів: помірний ризик, деякі ускладнення у щоденній діяльності;

• 41-55 пунктів: високий ризик, поганий підприємницький клімат для іноземних інвесторів;

Таблиця 4.2