1.3. Економія за рахунок кривої досвіду

Крива досвіду є функцією систематичного скорочення виробничих витрат, що мали місце протягом усього життєвого циклу продукту. За результатами кількох досліджень, витрати на виробництво продукту певною мірою зменшуються кожного разу, коли подвоюється валовий обсяг продукції. Цей взаємозв’язок уперше зауважили в літакобудівній галузі, де кожного разу при подвоєнні сукупного обсягу виробництва корпусів літаків витрати на одиницю продукції зменшувалися до 80 % від попереднього рівня. Так, витрати на виробництво четвертого корпусу становили 80 % від вартості виробництва другого корпусу, вартість виробництва восьмого корпусу складала 80 % вартості четвертого, вартість шістнадцятого – 80 % вартості восьмого тощо. Цей зв’язок між виробничими витратами та обсягом продукції проілюстровано кривою досвіду на малюнку 3.1. Таке явище пояснюється 2 чинниками: ефектом досвіду та економією за рахунок масштабів.

Ефект досвіду означає заощадження на витратах завдяки набутому досвіду роботи. Наприклад, робітники, знову й знову виконуючи якесь завдання, - наприклад, складаючи на конвеєрі корпуси літаків, - навчаються робити це найефективніше. Продуктивність праці з часом зростає, оскільки люди опановують найкращі способи виконання конкретного завдання. Так само важливе значення на нових виробничих потужностях має набуття менеджерами вміння дедалі ефективніше керувати новими операціями. Отже, виробничі витрати, зрештою, зменшуються завдяки більшій продуктивності праці та вмілому керівництву.

Ефект досвіду, як правило, має більше значення за повторного виконання технологічного складного завдання, оскільки збільшується й обсяг набутого досвіду. Так, ефект досвіду важитиме більше у складальному процесі, який містить 1000 складних стадій, ніж у процесі, що налічує тільки 100 нескладних етапів. Проте, яким би складним не було завдання, з часом ефект досвіду звичайно зникає. За деякими твердженнями, він має важливе значення тільки в початковому періоді нового процесу і через 2-3 роки вже не діє. Будь-який спад у кривій досвіду на цьому етапі приписують економії за рахунок масштабів.

Терміном «економія за рахунок масштабів» позначається зменшення витрат на одиницю продукції, що відбувається завдяки виробництву більшого обсягу продукції. Економія за рахунок масштабів має кілька джерел, з яких найважливішим видається вміння розподілити фіксовані витрати на більший обсяг продукції. Фіксовані витрати – це витрати на створення виробничого підприємства, розробку нового продукту тощо, і вони можуть бути значними. Наприклад, створення нової лінії виробництва напівпровідникових мікросхем коштує близько 1 млрд. дол. За деякими оцінками, розробка нового медичного препарату коштує близько 250 млн. дол. і потребує в часі десь 12 років. Єдиним способом окупити такі великі фіксовані витрати є продаж такого продукту у світовому масштабі, що зменшує витрати на одиницю продукції, розподіляючи їх серед більшого обсягу. Крім того, чим швидше нагромадиться цей сукупний обсяг збуту, тим швидше вдасться амортизувати фіксовані витрати і зменшити витрати на одиницю продукції.

Ще одне джерело економії за рахунок масштабів – це вміння великих фірм використовувати високоспеціалізоване устаткування й персонал. Ця теорія 200-річної давності висунута Адамом Смітом, за переконанням якого, поділ праці обмежується розмірами ринку. Простіше кажучи, розширюючи обсяг виробництва, фірма може якнайповніше скористатися спеціалізованим обладнанням, а обсяг її продукції виправдовує найом на роботу спеціалізованого персоналу. Розглянемо приклад з металоштампувальним верстатом, який використовується у виробництві автозапчастин. Верстат можна придбати в спеціалізованій формі, пристосованій до виробництва певного типу запчастин, або в узагальненій формі, пристосованій до виробництва будь-яких типів запчастин. Узагальнена форма верстата має меншу ефективність і коштує дорожче, ніж спеціалізована форма, однак гнучкість першої вища. Оскільки ці верстати коштують мільйони доларів кожен, їх треба тривалий час експлуатувати, щоб окупити витрати на придбання. За умови повного завантаження, верстат може виробити близько 200 тисяч одиниць продукції на рік. Якщо автомобільна компанія продає щорічно тільки 100 тисяч автомобілів, їй не вигідно купувати спеціалізоване обладнання, тому вона придбає верстат узагальненої форми. Вона матиме більшу структуру витрат, ніж фірма, яка продає щорічно 200 тисяч автомашин і для якої вигідніше придбати верстат спеціального призначення. Отже, фірма з великим обсягом продукції може повніше скористатися спеціалізованим обладнанням (і персоналом), вона має менші витрати на одиницю продукції, ніж фірма, яка експлуатує узагальнене обладнання.