
- •Київ нухт 2011
- •Тема 1. Міжнародні компанії та їх роль в сучасному світі
- •Глобалізація світової економіки
- •Основні риси міжнародного бізнесу.
- •Рейтинг компаній по обсягу міжнародних операцій
- •Сутність, структура та особливості розвитку міжнародного менеджменту.
- •Країнний бізнес – міжнародний бізнес
- •Міжнародні компанії та їх роль в процесі глобалізації.
- •Тема 2. Зовнішнє середовище міжнародної компанії
- •Політичний, правовий та економічний аналіз зовнішнього середовища міжнародної компанії.
- •Структура аналізу зовнішнього середовища міжнародної компанії
- •Стартовий маркетинговий аналіз зовнішнього середовища.
- •Структура основних даних стартового маркетингового аналізу
- •Комплексний аналіз культурного зовнішнього середовища міжнародного підприємства.
- •3.1. Загальне поняття культури.
- •Основні чинники, що визначають культуру.
- •Політична система
- •Економічна система
- •Соціальна структура
- •Мови, які населення вважає рідними
- •Модель Гофстеда.
- •Оцінювання моделі Гофстеда
- •Цінності, пов’язані з роботою, для 20 вибраних країн
- •Тема 3. Стратегія розвитку міжнародного підприємства
- •Основні шляхи отримання прибутку підприємством від глобального розширення його діяльності.
- •1.1. Передача базових знань
- •1.2. Економія на місцезнаходженні компанії
- •1.3. Економія за рахунок кривої досвіду
- •Вибір підприємством стратегії його розвитку
- •Інтернаціональна стратегія
- •2.2. Мультинаціональна стратегія
- •Глобальна стратегія
- •Транснаціональна стратегія
- •Стратегії міжнародного бізнесу
- •Тема 4. Стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок
- •Вибір ринку або країни розташування.
- •Метод перевірки списку
- •Диференціація глобальних умов зовнішнього середовища певної країни за р.Фармером-б.Річманом
- •Метод оцінювання пункту (Scoring-Models – оціночні моделі)
- •Визначення індексу Operation Risk Index (ori)) (операційного ризику) для Німеччини, Туреччини і Мексики
- •Послідовний метод оцінювання
- •Портфельний метод
- •Загальний висновок
- •2. Вибір форми виходу підприємства на зовнішній ринок Експорт
- •Проекти «під ключ»
- •Ліцензування
- •Франчайзинг
- •Приклад 1.
- •Приклад 2.
- •Спільні підприємства
- •Власні філії
- •Загальний висновок
- •Переваги та недоліки способів входження підприємства до іноземного ринку
- •3. Вибір часу виходу підприємства на міжнародний ринок
- •Тема 5. Стратегічні альянси
- •1. Основні відмінності стратегічних альянсів.
- •2. Організаційні аспекти побудови стратегічних альянсів.
- •Критерії вибору партнера по альянсу.
- •Основні переваги та недоліки стратегічних альянсів.
- •Тема 6. Організаційна побудова міжнародних компаній
- •1. Організаційні форми міжнародних компаній.
- •Основні структурні елементи міжнародних компаній
- •3. Рівні управління в міжнародних компаніях
- •4. Моделі управління акціонерними товариствами
- •5. Трансформація організаційних структур управління в міжнародних компаніях.
- •Тема 7. Злиття та поглинання компаній.
- •Сутність та історія злиття і поглинання.
- •2. Класифікація угод із злиття та поглинання.
- •3. Мотиви об’єднання компаній.
- •4. Причини невдалого об’єднання компаній.
- •Ризик невдач на різних стадіях злиття, на думку менеджерів об’єднаних компаній
- •Тема 8. Корпоративна культура та імідж міжнародної компанії.
- •Корпоративна культура як важливий аспект управління компанією.
- •2. Компоненти корпоративної культури. Корпоративний імідж.
- •Особливості реалізації принципів корпоративної культури в міжнародних компаніях.
- •Тема 9. Управління персоналом в міжнародних компаніях.
- •1. Кадрові стратегії міжнародних компаній.
- •Управління міжнародними колективами.
- •Стратегії підбору персоналу в міжнародних компаніях.
- •Заключна частина
- •Перелік скорочень
- •Перелік використаних джерел
- •1. Основні джерела
- •2. Додаткові джерела
- •Глосарій
1.3. Економія за рахунок кривої досвіду
Крива досвіду є функцією систематичного скорочення виробничих витрат, що мали місце протягом усього життєвого циклу продукту. За результатами кількох досліджень, витрати на виробництво продукту певною мірою зменшуються кожного разу, коли подвоюється валовий обсяг продукції. Цей взаємозв’язок уперше зауважили в літакобудівній галузі, де кожного разу при подвоєнні сукупного обсягу виробництва корпусів літаків витрати на одиницю продукції зменшувалися до 80 % від попереднього рівня. Так, витрати на виробництво четвертого корпусу становили 80 % від вартості виробництва другого корпусу, вартість виробництва восьмого корпусу складала 80 % вартості четвертого, вартість шістнадцятого – 80 % вартості восьмого тощо. Цей зв’язок між виробничими витратами та обсягом продукції проілюстровано кривою досвіду на малюнку 3.1. Таке явище пояснюється 2 чинниками: ефектом досвіду та економією за рахунок масштабів.
Ефект досвіду означає заощадження на витратах завдяки набутому досвіду роботи. Наприклад, робітники, знову й знову виконуючи якесь завдання, - наприклад, складаючи на конвеєрі корпуси літаків, - навчаються робити це найефективніше. Продуктивність праці з часом зростає, оскільки люди опановують найкращі способи виконання конкретного завдання. Так само важливе значення на нових виробничих потужностях має набуття менеджерами вміння дедалі ефективніше керувати новими операціями. Отже, виробничі витрати, зрештою, зменшуються завдяки більшій продуктивності праці та вмілому керівництву.
Ефект досвіду, як правило, має більше значення за повторного виконання технологічного складного завдання, оскільки збільшується й обсяг набутого досвіду. Так, ефект досвіду важитиме більше у складальному процесі, який містить 1000 складних стадій, ніж у процесі, що налічує тільки 100 нескладних етапів. Проте, яким би складним не було завдання, з часом ефект досвіду звичайно зникає. За деякими твердженнями, він має важливе значення тільки в початковому періоді нового процесу і через 2-3 роки вже не діє. Будь-який спад у кривій досвіду на цьому етапі приписують економії за рахунок масштабів.
Терміном «економія за рахунок масштабів» позначається зменшення витрат на одиницю продукції, що відбувається завдяки виробництву більшого обсягу продукції. Економія за рахунок масштабів має кілька джерел, з яких найважливішим видається вміння розподілити фіксовані витрати на більший обсяг продукції. Фіксовані витрати – це витрати на створення виробничого підприємства, розробку нового продукту тощо, і вони можуть бути значними. Наприклад, створення нової лінії виробництва напівпровідникових мікросхем коштує близько 1 млрд. дол. За деякими оцінками, розробка нового медичного препарату коштує близько 250 млн. дол. і потребує в часі десь 12 років. Єдиним способом окупити такі великі фіксовані витрати є продаж такого продукту у світовому масштабі, що зменшує витрати на одиницю продукції, розподіляючи їх серед більшого обсягу. Крім того, чим швидше нагромадиться цей сукупний обсяг збуту, тим швидше вдасться амортизувати фіксовані витрати і зменшити витрати на одиницю продукції.
Ще одне джерело економії за рахунок масштабів – це вміння великих фірм використовувати високоспеціалізоване устаткування й персонал. Ця теорія 200-річної давності висунута Адамом Смітом, за переконанням якого, поділ праці обмежується розмірами ринку. Простіше кажучи, розширюючи обсяг виробництва, фірма може якнайповніше скористатися спеціалізованим обладнанням, а обсяг її продукції виправдовує найом на роботу спеціалізованого персоналу. Розглянемо приклад з металоштампувальним верстатом, який використовується у виробництві автозапчастин. Верстат можна придбати в спеціалізованій формі, пристосованій до виробництва певного типу запчастин, або в узагальненій формі, пристосованій до виробництва будь-яких типів запчастин. Узагальнена форма верстата має меншу ефективність і коштує дорожче, ніж спеціалізована форма, однак гнучкість першої вища. Оскільки ці верстати коштують мільйони доларів кожен, їх треба тривалий час експлуатувати, щоб окупити витрати на придбання. За умови повного завантаження, верстат може виробити близько 200 тисяч одиниць продукції на рік. Якщо автомобільна компанія продає щорічно тільки 100 тисяч автомобілів, їй не вигідно купувати спеціалізоване обладнання, тому вона придбає верстат узагальненої форми. Вона матиме більшу структуру витрат, ніж фірма, яка продає щорічно 200 тисяч автомашин і для якої вигідніше придбати верстат спеціального призначення. Отже, фірма з великим обсягом продукції може повніше скористатися спеціалізованим обладнанням (і персоналом), вона має менші витрати на одиницю продукції, ніж фірма, яка експлуатує узагальнене обладнання.