Тема 3. Стратегія розвитку міжнародного підприємства

1. Основні шляхи отримання прибутку підприємством від глобального розширення його діяльності.

   1. Передача базових знань.

   2. Економія на місцезнаходженні компанії.

   3. Економія за рахунок кривої досвіду.

2. Вибір міжнародним підприємством стратегії його розвитку.

   1. Інтернаціональна стратегія.

   2. Мультинаціональна стратегія.

   3. Глобальна стратегія.

   4. Транснаціональна стратегія.

1. Основні шляхи отримання прибутку підприємством від глобального розширення його діяльності.

Головною метою будь-якої комерційної фірми є одержання прибутків. Фірми можуть збільшити свої прибутки двома шляхами: додавши до продукції певну цінність, аби споживачі погодилися платити за неї більше, або зменшивши витрати на створення цінності (тобто виробничі витрати). Фірма додає цінність до свого продукту, вдосконалюючи його якість, надаючи споживачам послуги або пристосовуючи продукт до потреб споживачів таким чином, щоб вони заплатили за нього більше, - тобто диференціює продукт від продуктів своїх конкурентів. Наприклад, споживачі заплатять за автомобіль ”Mercedes-Benz” більше, ніж за машину ”Hyundai”, оскільки вони цінують високу якість ”Mercedes”. Фірми зменшують вартість створення цінності, вишукуючи способи ефективнішого процесу створення цих цінностей. Так, існують 2 головні стратегії поліпшення прибутковості фірми – стратегія диференціації та стратегія зменшення витрат.

Розширення в світовому масштабі дає змогу фірмам збільшити прибутковість у спосіб, недоступний для суто вітчизняних підприємств. Фірми, що діють у міжнародному масштабі, спроможні:

1. Одержувати більші прибутки від своїх виняткових навичок чи базових знань.

2. Домогтися економії на розташуванні, змістивши конкретні операції по створенню цінностей до тих місцевостей, де їх можуть здійснювати найефективніше.

3. Домогтися більшої економії завдяки кривій досвіду, що зменшує вартість створення цінностей.

Однак, здатність фірми збільшувати прибутковість завдяки цим факторам обмежується потребою пристосувати свою товарну пропозицію, маркетингову стратегію та стратегію бізнесу до різноманітних національних умов.

1.1. Передача базових знань

Терміном «базові знання» позначають навички працівників фірми, які не піддаються легкому відтворенню чи імітації конкурентами. Такі навички можуть існувати в будь-якій сфері створення цінності – виробництві, маркетингу, науково-дослідницькій діяльності, сфері людських ресурсів, загальному керівництві тощо. Виражаються вони здебільшого в товарній пропозиції, яку важко відтворити або зімітувати іншим фірмам. Отже, базові знання є наріжним каменем конкурентної переваги фірми. Вони дають змогу фірмі зменшити витрати на створення цінності і ∕ або створити цінність у такий спосіб, щоб можна було підвищити ціну на продукт. Наприклад, “McDonald’s” має базові знання, діючи у сфері громадського харчування (це одна з найкваліфікованіших фірм у галузі); компанія “Procter & Gamble” – володарка базових знань у розробці та маркетингу марочних споживчих товарів (у цьому бізнесі це одна з найкваліфікованіших фірм світу).

Для таких фірм глобальне розширення – це спосіб подальшої експлуатації цінніснотворчого потенціалу своїх навичок і товарних пропозицій завдяки використанню їх на ринку більшого масштабу. Потенційні можливості створення цінності за такої стратегії найбільші тоді, коли навички та вироби фірми є унікальними, коли споживачі високо цінують їх і коли на закордонних ринках існує дуже мало талановитих конкурентів з подібними навичками і ∕ або подібними продуктами. Фірми з унікальними та цінними навичками можуть мати величезні прибутки за умови застосування цих навичок та пропозиції своїх продуктів на іноземних ринках, де місцевим конкурентам бракує подібних якостей. “McDonald’s” одержав прибутки, переносячи свої базові знання у сфері громадського харчування «фаст-фуд» на іноземні ринки, де місцеві конкуренти не існували взагалі або ж не мали подібних навичок.