Розділ 6 підрахунок і облік запасів, видобутку, розкривних робіт і втрат корисних копалин

6.1. Запаси корисних копалин, їх класифікація I параметри

3апасом корисних копалин називається їх кількість у надрах 3емлі, встановлена за даними геологорозвідувальних робіт або в процесі розробки родовищ. Він підраховується для родовищ, рудних полів, районів, басейнів, регіонів, держав, континентів, акваторій і 3емлі в цілому. 3апаси корисних копалин вимірюються в одиницях об’єму або маси: природний газ, нерудні корисні копалини і 6удівельні матеріали - в нафта, вугілля, руда — в тоннах, благородні метали, рідкісні елементи — в кілограмах, алмаз — у каратах.

Підрахунком запасів називається визначення кількості мінеральної сировини у надрах. Підрахунок запасів і вивчення родовища, що супроводжує його, має, на меті визначення: кількості корисних копалин у надрах i розподілу запасів по окремих сортах; якості корисних копалин; характеристики форми й умов залягання покладу; технологічних властивостей корисних копалин і вирішення питання їх промислового використання; геологічних і гірничотехнічних умов для правильного вибору системи розробки родовища; ступеня надійності результатів підрахунку запасів для вирішення питання про промислове їх призначення.

Всі розвідані запаси корисних копалин у надрах підлягають обов'язковій перевірці i затвердженню в Державній комісії по запасах (ДКЗ) або в територіальній комісії по запасах (ТКЗ). Підприємства, які здійснюють гірничовидобувні, проектні, геологорозвідувальні i гірничобудівелъні роботи, фінансуються лише при представленні протоколу-рішення ДКЗ (ТК3).

Загальнорозвідані запаси корисних копалин класифікуються за трьома ознаками: за народногосподарським значенням, за ступенем розвіданості та за підготовленістю до промислового освоєння.

За народногосподарським значенням запаси корисних копалин розподіляються на балансові та забалансові, які підлягають окремому обліку. Балансовими називаються запаси, які при даному рівні розвитку техніки видобутку і переробки в даних економічних умовах району родовища можуть бути рентабельно використані народному господарстві. Забалансовими називаються запаси, використання яких у сучасних умовах недоцільне за кондицією, потужністю, складністю розробки і переробки, але які в подальшому можуть стати об’єктом промислового освоєння.

Залежно від ступеня вивченості корисних копалин поділяються на розвідані запаси категорій А,В,С, та попередньо оцінені - категорія . При їх розподілі на категорії враховується різниця в достовірності визначення, яка знижується послідовно від категорії А до категорії . Критеріями встановлення категорій для твердих корисних копалин є вивченість форм, розмірів i умов залягання корисних копалин, характеру i закономірностей зміни їх морфології, внутрішньої будови, якості та технологічних властивостей, гідрогеологічних, інженерногеологічних, гірничогеологічних та інших природних умов родовищ [10].

Запаси категорії А повинні задовольняти такі вимоги:

1. встановлено розміри, форма й умови залягання тіл корисних копалин, вивчено характер i закономірності мінливості їх морфології та внутрішньої будови, виділено та оконтурено некондиційні ділянки всередині тіл корисних копалин;

2. визначено природні різновиди, виділено та оконтурено промислові типи і сорти корисних копалин, встановлено їх склад, властивості і розподіл цінних та шкідливих компонентів за мінеральними формами; якість виділених промислових типів і сортів корисних копалин охарактеризовано за всіма передбаченими кондиціями i показниками;

3) технологічні властивості корисних копалин вивчено з детальністю, що забезпечує одержання вихідних даних достатніх для проектування технологічної схеми їх переробки;

4) гідрогеологічні, інженерногеологічні та інші природні умови вивчено з детальністю, що забезпечує одержання вихідних даних, нео6хідних для складання проекту розробки родовища;

5) контур запасів корисних копалин визначено за свердловинами або гірничими виробками.

Запаси категорії В повинні задовольняти такі вимоги:

1) встановлено розміри, основні особливості і мінливість форми, внутрішньої будови та умов залягання тіл корисних копалин, просторове розміщення некондиційних ділянок;

2) визначено природні різновиди, виділено й оконтvрено промислові типи корисних копалин, встановлено закономірності просторового розподілу i кількісного співвідношення промислових типів корисних копалин, мінеральні форми знаходження корисних та шкідливих компонентів; якість виділених промислових типів i сортів корисних копалин охарактеризовано за всіма передбаченими кондиціями і показниками;

3) технологічні властивості корисних копалин вивчено у достатній мірі, нео6хідній для вибору принципової технологічної схеми переробки;

4) гідрогеологічні, інженерногеологічні, гірничотехнологічні та інші природні умови вивчено з достатньою повнотою, що дає змогу характеризувати їх вплив на розкриття i розробку родовища;

5) контур запасів корисних копалин визначено за свердловинами i гірничими виробками.

Запаси категорії повинні задово- льняти такі вимоги:

1) виявлено розміри i характерні форми тіл корисних копалин, основні особливості умов їх залягання та внутрішньої будови;

2) визначено природні різновиди та промислові типи корисних копалин, встановлено загальні закономірності їх просторового розподілу i кількісні співвідношення промислових типів i сортів корисних копалин, мінеральні форми знаходження корисних i шкідливих компонентів, якість промислових типів охарактеризовано за всіма передбаченими показниками;

3) технологічні властивості корисних копалин охарактеризовано достатньою мірою для обґрунтування промислової цінності запасів;

4) гідрогеологічні, інженерногеологічні, гірничогеологічні та інші природні умови вивчені з повнотою, що дозволяє попередньо охарактеризувати їх основні показники;

5) контур запасів корисних копалин визначено згідно з вимогами кондицій до свердловин або гірничих виробок.

Запаси категорії повинні задово- льняти такі вимоги:

1) розміри, форма, внутрішня будова тіл корисних копалин та умови їх залягання оцінено за геологічними та геофізичними даними i підтверджено розкриттям корисних копалин одиничними свердловинами i гірничими виробками;

2) якість i технологічні властивості корисних копалин визначено за результатами досліджень поодиноких лабораторних проб або оцінено за аналогією до більш вивчених ділянок того самого або поді6ного родовища;

3) гідрогеологічні, інженерногеологічні, гірничогеологічні та інші природні умови оцінено за наявними для інших ділянок родовища даними;

4) контур запасів корисних копалин визначена згідно з вимогами кондицій на основі поодиноких свердловин, гірничих виробок, природних відшарувань з урахуванням геофізичних та геохімічних досліджень.

Одним із основних критеріїв підготовленості родовища до промислового освоєння є співвідношення різних категорій 6алансових запасів, одержане при проведенні на родовищі геологорозвідувальних робіт. Нині діючими в Україні класифікаціями встановлено, що балансові запаси, які використовуються при проектуванні підприємств видобутку твердих корисних копалин затверджені у встановленому порядку з урахуванням складності геологічної будови родовища, повинні мати співвідношення запасів різних категорій, наведених у табл. 6.1.

За підготовленістю до промислового освоєння, ступенем підготовленості до видобутку 6алансові запаси родовищ розподіляють на вихідні, промислові, розкриті, підготовлені та готові до виймання (їх визначення наведено в цієї главі).

Параметри підрахунку запасів корисних копалин. Матеріали, необхідні для підрахунку запасів та вимоги до них визначаються відповідними інструкціями ДК3. Вони складаються із графічної, цифрової i текстової частин, які передбачають наявність таких матеріалів: детальну геологічну карту з топографічною основою (масштаб 1:2000 — 1:50000); вертикальні геологічні розрізи за розвідувальними лініями навхрест простягання i за простяганням рудних покладів; результати інструментальних зйомок розвідувальних виробок (масштаби 1:500 – 1:10000); результати документації та випробування по розвідувальних і гірничих виробках, визначення об’ємної маси (щільності) кожного типу корисних копалин, вологості, вмісту основних та попутних компонентів; внутрішній і зовнішній контроль результатів хімічних аналізів; мінералогічний склад,результати технологічних досліджень на збагачення корисних копалин, гіпсометричні плани поверхні підошви (покрівлі) покладу, плани ізопотужностей, ізоглибин залягання, ізоліній розміщення основних компонентів та інше.

Для підрахунку запасів корисних копалин будують геологічні плани і розрізи, на яких позначають геологічні контури ділянок (блоків) за категоріями запасів. Для кожної виділеної ділянки підраховують запаси одним із способів. До вихідних величин для підрахунку запасів, які характеризують поклад корисних копалин, належать: площа, потужність, об’ємна маса і вміст корисних компонентів. Об’єм покладу визначають за формулою:

υ=Sm (6.1)

Запас корисних копалин дорівнює:

Q=Smρ=υρ, (6.2)

а запас корисного компонента:

P=kSmρc=kQc (6.3)

де S – площа покладу або його частини в межах проекції контура підрахунку, ; m – середня потужність покладу на ділянці, м; ρ – середня об’ємна маса (щільність) корисних копалин у масиві, т/ ; с – середній вміст компонента в межах контура підрахунку, % або г/т; К=0,01, якщо с визначається в %; К=0,001, якщо с визначається в г/т.

Таблиця 6.1