4. Програмоване навчання.

Під програмованим навчанням розуміють систему теоретичних положень, організаційних форм і засоби навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльністю учнів і обумовлює самостійне засвоєння ними знань, вмінь, навичок і психічний розвиток особистості. Термін „програмування“ стосовно навчального процесу означає створення програм, що керують навчальною діяльністю школярів у ході розв'язання ними пізнавальних задач. Такі програми прийнято називати навчаючими (алгоритм навчання).

Не слід ототожнювати поняття „навчаючі програми“ і „навчальні програми“, „програмоване навчання“ і „навчання за програмами (програмне навчання)“.

В державних навчальних програмах відображений обов'язковий зміст і обсяг знань, умінь і навичок, якими учні мають оволодіти, і в якій послідовності здійснюється їх засвоєння. Характерними ж рисами навчаючих програм, що лежать в основі програмного навчання, є: відбір навчального матеріалу, розташування його в чіткій логічній послідовності, усунення несуттєвого, розчленування цього матеріалу на певні частини (дози, порції), точні і конкретні вка­зівки учневі, виконання яких необхідно для засвоєння кожної порції матеріалу; завдання для самоконтролю (внутрішній зворотний зв'язок), а також для контролю з боку вчителя (зовнішній зворотний зв'язок) за процесом засвоєння учнями знань, умінь, навичок; керований перехід від однієї порції навчального матеріалу до іншої, наступної. Отже, навчаюча програма містить у собі зміст навчального матеріалу та засоби, за допомогою яких він повинен засвоюватись.

Виділяють такі основні принципи програмування процесу засвоєння знань:

1) керування процесом засвоєння учнями знань має здійснюватись шляхом чіткого визначення їх конкретних дій з об'єктом засвоєння;

2) процес і кінцевий результат діяльності учнів мають бути адекватними обсягу і рівню засвоєння ними знань;

3) етапи навчання (кроки) мають забезпечувати перехід зовнішнього у внутрішнє (інтеріоризація) на основі усвідомлення учнями навчаючої програми;

4) керування процесом засвоєння учнями знань має здійснюватись через зворотний зв'язок на кожному етапі навчання.

Ці принципи є вихідними в програмуванні навчання, зокрема при розробці операційних кадрів (елементів) навчаючих програм.

Характеризуючи сутність програмованого навчання, психологи називають ряд його властивостей: подання навчального матеріалу окремими порціями; інтенсивний двосторонній обмін інформацією між навчаючою програмою й учнем, зокрема забезпечення досить частих відповідей учня та повідомлень йому про ступінь їх правильності. Це сприяє вирішенню ряду психологічних завдань, а саме: засвоєнню на­вчального матеріалу, алгоритмів розв'язування на­вчальних задач, становленню основ орієнтувальної діяльності, формуванню навичок і узагальнених розумових дій.

Програмоване навчання може здійснюватись як з допомогою навчаючих машин, так і без них. При безмашинному варіанті учні одержують навчальну інформацію від вчителя або безпосередньо з програмованих посібників. При машинному варіанті організації програмованого навчання функції повідомлення інформації та контролю виконують навчаючі машини.

Особливе місце серед засобів машинного програмованого навчання займає комп'ютер. Його використання створює можливість масово здійснювати індивідуалізоване навчання, застосовуючи різноманітні стратегії і методи активного включення учнів у процес розв'язання навчальних задач, систематичною і об'єктивного контролю за результатами навчання, організовувати різні форми самостійної роботи, нада­вати школярам ефективну допомогу (передусім довідкового характеру), стимулювати їх пізнавальну активність, рефлексію, звільняє вчителя від рутинної роботи.

Центральна проблема комп'ютерного навчання — не створення якісних машинних навчаючих програм, які здатні забезпечити оптимальну організацію змісту навчального предмету, стратегій його засвоєння і режимів активної взаємодії (спілкування) учня з ма­шиною, розвиваючий характер навчання. Створення таких програм — комплексне завдання, яке вирішується спільними зусиллями психологів, педагогів, методистів, програмістів.

Якість навчальної програми залежить від особливостей техніки складання самої програми; логіки побудови алгоритму і мови програмування; відповідно­сті характеру взаємодії учня з ЕОМ психолого-педагогічним особливостям процесу навчання; врахування психології учня.

Принципове значення для забезпечення ефективності комп'ютерного навчання має вибір початкової мови програмування (формалізована мова опису алгоритму розв'язування задач, яка є засобом спілкування людини з ЕОМ). Як свідчать дослідження, така мова має відповідати певним вимогам, передусім доступності, привабливості (насиченість кольорами, звуками, графічними зображеннями тощо); наочності інтерпретації, тобто можливості зображувати на екрані дисплею елементарні дії мови; діалоговий характер (для забезпечення швидкого зворотного зв'язку при засвоєнні семантики елементарних дій останні повинні виконуватись відразу після набору їх учнями) та ін. З тих початкових мов програмування, які зараз використовуються в школі (ЛОГО, БЕЙСІК, ПАСКАЛЬ, РМОД та ін.).

Як свідчить досвід, використання комп'ютера у навчанні не зменшує, а збільшує необхідність допомоги учням з боку вчителя. У зв'язку з цим, робота вчителя в умовах комп'ютерного навчання має ряд особливостей: здійснення оперативного керування індивідуальною діяльністю всіх учнів класу одночасово; своєчасна оцінка труднощів кожного учня при розв'язанні пізнавальних задач і можливість надання їм конкретної допомоги; необхідність врахування більшої складності задач, що розв'язуються за допомогою ЕОМ і специфічного характеру помилок, які допускають учні.

У комп'ютеризації навчального процесу особливо чітко відображаються можливості та недоліки програмованого навчання в цілому. Передусім воно має можливість привести навчальний процес у струнку логічну систему, організувати активну самостійну роботу всіх учнів класу і в певних межах індивідуалізувати та диференціювати її стосовно до особливостей і можливостей окремих учнів чи груп. Програмоване навчання дозволяє учням контролювати правильність кожного етапу своєї діяльності і відповідно до цього коректувати її. Тоді вчитель бачить не лише кінцевий результат навчальної діяльності учня, а й весь її хід, що дає йому можливість вносити відповідні корективи в процес навчання всього класу і надавати необхідну допомогу окремим учням.

Позитивні сторони програмованого навчання не дають підстав для його універсалізації та протиставлення іншим типам навчання. Далеко не весь зміст освіти, зокрема теоретичних знань, можна засвоїти за допомогою навчаючих програм. Останні сприяють передусім формуванню вмінь та навичок. Слід пам’ятати й те, що програмоване навчання недостатньо, стимулює творчість та ініціативність учня в оволодінні знаннями, постійно тримаючи його в межах навчаючої програми. Отже, правильно організоване програмоване навчання може стати у руках вчителя дійовим засобом керівництва пізнавальною діяльністю учнів лише при умові органічного його поєднання з іншими типами навчання.

105