2.5 Законодавство України про працю

Законодавство України про працю складається з Кодексу законів про працю України, інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій назалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої принадлежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських ( фермерських ) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді , інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Трудові відносини громодян України, що працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громодян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами ( угодами ) України.

Такі двосторонні угоди про працевлаштування та соціальний захист працівників – мігрантів, які працюють за межами своєї країни, вже укладені з Росією, Молдовою, Литвою, Вірменією, Республікою Білорусь, Латвією, Чехією, Польщею та В’єтнамом.

Якщо міжнародним договором або угодою, в яких бере участь Україна, встановлено правила, відмінні від тих, які містить законодавство України про працю, у такому випадку застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

ТЕМА ІІІ. Індивідуальне пропонування на ринку праці.

Лекція 3.

1. Сутність індивідуального пропонування на ринку праці.

Процес індивідуального пропонування на ринку праці зводиться до наступних елементів:

1) оцінка індивідуальних нахилів, здібностей, можливостей і бажань при виборі професії;

2) пошук інформації щодо вакансій та можливостей на ринку праці;

3) самомаркетинг;

4) оформлення трудового договору (контракту);

5) адаптація на підприємстві, побудова індивідуальної кар’єри.

Сучасні вимоги щодо компетентності працівників:

- ініціатива – динамізм і творчість, самомтійність мислення та дій;

- співробітництво – конструктивне і цілеспрямоване співробітництво з іншими людьми, партнерами і клієнтами в атмосфері доброзичливості й поваги до чужих думок;

- уміння працювати в колективі – ефективна взаємодія в робочій групі;

-уміння брати участь у спільному навчанні – консультування, наставництво;

- уміння давати оцінку та наявність рахункового мислення – визначати якість товару чи послуги як результат праці і виражати результат у числах;

- навички комунікації – володіння усною мовою, складання промов і підготовка документів для керівників, уміння контролювати міміку і жестикуляцію, розуміння емоційних сітуацій і особливостей псіхологічного складу інших людей;

- наявність логічного мислення – переконливість, послідовність суджень і доказів;

- діловий стрижень, практичне вирішення проблем – пошук і реалізація рішень, оцінка їх наслідків. Уникання зайвих декларацій і теоретизування;

- прийняття рішень – уміння взяти на себе відповідальність за прийняття рішень і їх наслідки. Не уникати відповідальності і не перекладати прийняття рішень на інших осіб;

- здобуття і використання інформації – уміння відокремити змістовну інформацію з безлічі джерел, знати і знаходити ці джерела, негайно використовувати і передавати іншим особам важливу інформацію;

• планування діяльності – постановка цілей, визначення способів (технологій) з їх досягнення і методів реалізації цих способів;

• уміння безупинно навчатися – навички, здібності і бажання набуття нових знань і вмінь;

• багатокультурні, інтернаціональні навички – уміння працювати з представниками різних культур, національностей, конфесій, мов спілкування, систем особистісних і національних цінностей;

• професійні знання – враховується термін навчання в престижному вузі, що має ліцензію і діплом якого визнається за кордоном.