4. Державна служба зайнятості в системі управління трудовими ресурсами

Державна служба зайнятості як автономний орган при Міністерстві праці та соціальної політики України був створений у 1991 році. Вона складається з Національного центру, що контролює дворівневу мережу обласних і місцевих центрів зайнятості, одного Республіканського центру (в Криму ), 24 обласних центрів і двох міських центрів у Києві й Севастополі з однаковим статусом, а також 655-ти місцевих центрів, підпорядкованих попереднім.

Державна служба зайнятості – це централізована структура спеціальних органів, утворена для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.

Служба зайнятості в період формування ринку праці зобов’язана вживати заходи для запобігання масового безробіття, сприяти громадському усвідомленню змін у державній політиці зайнятості, підвищувати рівень професійної мобільності тих, хто бажає працювати.

Основні завдання Державної служби зайнятості – розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості із забезпечення зайнятості працездатного населення, систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, і розробка на цій основі необхідних прогнозів.

Державна служба зайнятості виконує такі функції:

• аналізує попит і пропозицію на робочу силу, інформує населення і державні органи управління про стан ринку праці;

• консультує громодян, установи і організації про можливість отримання роботи та забезпечення робочою силою;

• здійснює облік вілбних робочих місць і громодян, які звернулися у СЗ;

• надає допомогу громодянам у підборі роботи і власникам підприємств у підборі працівників;

• організовує профпідготовку та перепідготовку громодян;

• надає послуги з працевлаштування та профорієнтації вивільненим працівникам;

• реєструє безробітних і надає їм допомогу;

• бере участь у підготовці державних і теріторіальних програм зайнятості;

• готує пропозиції щодо визначення теріторії приоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;

• інформує населення про наявність навчальних закладів. Центрів, курсів. Технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки та перепідготовки кадрів;

• проводить роботу з питань організації профдіяльності громодян України за кордоном;

• розробляє статистичну звітність;

• здійснює облік та складає звіти про витрачання коштів Державного фонду.

Державна служба зайнятості має право:

• одержувати від усіх форм господарств, установ статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, характері умови праці на них, про всіх вивільнених, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про предбачувані зміни в організації виробництва;

• розробляти і вносити на розгляд місцевих рад пропозиції щодо встановлення квоти прийняття на роботу осіб, неконкурентноспроможних на ринку праці;

• направляти робітників для працевлаштування на підприємства всіх форм власності при наявності вакантних місць;

• розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами фонду сприяння зайнятості;

• сплачувати вартість профпідготовки осіб, працевлаштування яких вимагає набуття професії, а також платити стипендію на період навчання;

• надавати безробітним громодянам допомогу та припиняти чи скасовувати її;

• укладати за дорученням підприємств, установ договори з громодянами при їх працевлаштуванні з попереднім навчанням, сплачувати вартість проїзду, надавати допомогу в разі переїзду за рахунок коштів підприємства.

Важливе значення для нормальної роботи ДСЗ має організація інформаційного забезпечення. Для цього створена автоматизована інформаційно-довідкова система.