3. 5. Найважливіші риси розмовного стилю

Розмовний стиль реалізується в побутовому мовленні.

Мовні особливості: побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення. ДОПИСАТИ ЩЕ ЩОСЬ!!!!!

Тема 4. Найтиповіші наукові тексти

4.1. Поняття про текст.

4.2. Тези

4.3. Конспект.

4.4. Анотація.

4.5. Реферат

4. 6. Загальні відомості про курсову, дипломну та магістерську роботи

4. 7. Правила опису використаної літератури

4. 8. Стаття

4. 9. Рецензія

4.1. Поняття про текст

Термін «текст» у сучасному мовознавстві є багатозначне слово. Воно позначає: 1) реально висловлене (написане) речення або сукупність речень: 2) уся сукупність актів мовлення, створених колективом носіїв цієї мови; 3) текст – водночас і процес вирішення екстралінгвістичних завдань мовними засобами, і продукт цього вирішення; 4) текст – об’єднана смисловим зв’язком послідовність одиниць: висловів, абзаців, розділів тощо.

«Текст (від лат - зв’язок, поєднання, тканина) – писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій перспективі смисловими і формотворчо-граматиними зв’язками, а в загально композиційному, дискантному плані – спільною темою і сюжетною заданістю» (Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000, С. 627).

За формою реалізації текст поділяються на усні та писемні. Як усними, так і писемними можуть бути публіцистичні, наукові та інформаційні тексти. Інші тексти можуть бути лише в одній формі:

в усній – розповіді, фольклорні твори, судові промови тощо;

у письмовій – епістолярні твори, твори художньої літератури, офіційні документи: резолюції, накази, протоколи, характеристики, акти, телеграми.

Наукове знання може бути виражене в різних видах текстів: усних (дискусія, диспут, обговорення наукової проблеми серед фахівців); письмових (доповідь, дисертація, стаття, монографія тощо)

У тексті є: зміст знання (функціонує вже як семантика тексту) і саме знання (поступово досягає статусу наукової інформації).

Знання може бути науковою інформацією тільки в системі суспільних наукових

4.2. Тези

Часто прочитаний матеріал доводиться записувати у формі плану, тез, окремих виписок, конспекту. Такі записи допомагають упорядкувати думки, виділити головне в тексті і таким чином краще його запам’ятати.

Найпростішою формою записів є план, пункти якого найчастіше формулюються простими реченнями. План допомагає уявити будову тексту, визначити його основні теми, а тези – розкривають суть всієї інформації тексту. Тези відрізняються від повного тектсу відсутністю деталей, пояснень, інформації.

Тези ( від лат. thesis – положення, твердження) – коротко сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді тощо, що висвітлюють суть повідомлюваного.

Тези можуть бути складені у вигляді:

• цитат (авторських висловлювань із тексту);

• формулювань основних положень статті чи монографії власними словами.

Як складати тези статті:

1. Попередньо перегляньте статтю, продумайте мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до її опрацювання.

2. Уважно прочитайте статтю, визначте її основну думку.

3. Поділіть статтю на смислові частини, визначте всі мікротеми.

4. Сформулюйте пункти плану, логічно пов’яжіть їх між собою.

5. Сприймаючи текстову інформацію, намагайтесь чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас як читача.

6. Вибирайте для тез основні ідеї та положення, відділивши важливі деталі від подробиць, запишіть їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності

7. Керуйтесь найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не допускайте перекручень змісту.