4. 9. Рецензія

Рецензія – це критичний відгук на наукову працю, художній твір чи виставу.

Кожна рецензія повинна починатися з назви «Рецензія». Далі потрібно вказати:

• на яку працю її написано;

• прізвище автора праці;

• рік видання;

• назва видавництва;

• текст рецензії;

• підпис і посада чи наукові титули автора рецензії;

• дата.

Тема 5. Українська мова в аспекті культури мовлення. Культура усного фахового мовлення. План

5. 1. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.

5. 2. Характерні особливості усного мовлення

5. 3. Інформативна та нормативна функції словників

5. 4. Вимова голосних та приголосних звуків, звукосполучень

5. 5. Правила наголошування слів в українській мові

5.6. Засоби милозвучності української мови.

5. 1. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.

Мовлення людини – це своєрідна візитна картка, це свідчення рівня освіченості, культури, а отже, через сукупну мовленнєву практику мовців – це і показник культури суспільства. Український народ здавна відзначався культурою мовних стосунків. Це відзначав ще у 1657 році турецький мандрівник Евлія Челебі. Перебуваючи в Україні, він писав, що українці –стародавній народ, а їх мова всеосяжніша ніж перська, китайська, монгольська. Турка цікавили також і лайливі слова. В українській мові йому вдалося знайти таких аж 4: «свиня», «чорт», «дідько», «щезни, собако».

Культура мовлення – це система вимог, регламентацій щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності людини (усній чи писемній).

Культура мови – це дотримання усталених мовних норм усної та писемної літературної мови, а також свідоме, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Головним завдання культури мови є:

– виховання навичок літературного спілкування;

– пропаганда та засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови; у вимові та наголошуванні;

– неприйняття спотвореної мови або суржику.

Культура мовлення виявляється насамперед у таких аспектах, як: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

Нормативність – це дотримання правил усного та писемного мовлення: правильне наголошування слів, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, тобто дотримання загальноприйнятих стандартів.

Адекватність

Естетичність –

Поліфункціональність мовлення ( ЧИ ТРЕБА ПОЯСНЮВАТИ???)

Основними ознаками культури мовлення є:

– змістовність – потрібно продумувати текст і основну думку висловлювання; розкривати їх детально; говорити й писати лише про те, що добре відомо; не говорити й писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає.

– правильність і чистота –

5. 3. Інформативна та нормативна функції словників

Словник – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному тощо). Словники виконують дві функції: інформативну (прилучають до знань) і нормативну (допомагають оволодіти мовними нормами).

Залежно від призначення, лексичного матеріалу і способів його опрацювання словники поділяються на енциклопедичні та філологічні (загальномовні). Предметом опису в енциклопедичних словників є поняття, філологічних – слово. Енциклопедичні словник поділяються на загальні та спеціальні.

Слово може характеризуватися з різних позицій, тому філологічні словники поділяються на тлумачні, перекладні, орфографічні, орфоепічні, словник наголосів, словник іншомовних слів, омонімів, синонімів, паронімів тощо.