V. Зміст теми практичного заняття ( розгорнутий конспект) .

На сьогоднішній день стан сімейного інституту викликає стурбо­ваність в усьому світі. Це зумовлено, по-перше, популяризацією цивільних шлюбів та небажанням вступати в офіційний шлюб або бажанням одружуватися в більш зрілому віці, , по-друге, неможливістю багатьох молодих людей матеріально забезпечити себе та свою сім'ю, по – третє – небажанням брати на себе відповідальність за інших людей та пріоритет кар`єрного росту.

Проблемою сучасності є підвищення сексуальної активності підлітків (як юнаків, так і дівчат), доволі ранні статеві стосунки, до яких підліток ще психологічно не готовий.

Все це заставляє медичних працівників більше уваги приділяти темі шлюбу і репродуктивного здоров`я як важливої складової здоров`я нації в цілому.

Отже, план сьогоднішнього ПЗ такий :

1. Аспекти шлюбу. Роль шлюбу в житті людини.

2. Сім`я і шлюб і їх значення для дорослої людини.

3. Моделі шлюбу та ритми любові.

4. Реалізація людини в шлюбі.

5. Репродуктивне здоров`я .

Одночасно зі становленням особистості дорослої людини відбувається розвиток особистості в шлюбі.

На сьогодні є три­компонентна теорія кохання.

I компонент — це почуття інтимності, кохання до близької людини.

II компонент — це фізичний потяг до коханої людини, сек­суальна поведінка.

III компонент — це обов'язки перед коханою людиною.

Чоловік і жінка створюють шлюб для реалізації всіх 3 компо­нентів. Перед ними стоять складні завдання:

• визначення ролі кожного в сім'ї;

• пристосування до бажань і вимог партнера;

• уміння поважати індивідуальність кожного;

• уміння спільно віднаходити шляхи розв'язання проблем.

Сім'я — це маленька святиня для кожного з нас. Вона об'єднує в собі не лише біологічні аспекти продовження роду, але й духовні, матеріальні. Згідно із старими соціальними доктринами, сім'я є первинною ланкою суспільства.

Аспекти шлюбу Сьогодні в суспільстві все більшої соціальної ваги набувають цивільні шлюби, тобто фактичні сімейні відносини між чоловіком та жінкою. Чинне законодавство України передбачає також поняття фіктивного шлюбу, тобто шлюбу між чоловіком ти жінкою, зареєстрованого у встановленому порядку, але такого, що не має на меті створення фактичних сімейних відносин. Повертаючись до цивільного шлюбу, слід відзначити, що сімейні відносини плануються та прогнозуються таким шлюбом, і цьому його принципова відмінність від фіктивного.

Характеризуючи основні права та обов'язки «подружжя» у фактичному шлюбі, слід відзначити, що відмінностей між зареєстрованим та незареєстрованим шлюбом у сфері немайнових прав та обов'язків не так вже й багато, і, в цілому, ці права ти обов'язки відповідають загальноприйнятим людським стандартам. Наприклад, люди є вільними у виборі професії, місце проживання, мають право на свободу совісті, думки, релігії, особистої свободи, свободи духовного та фізичного розвитій і т.д. Ці права надані людині від природи, будь-яке їх ущемлення переслідується законом. Як і в законному шлюбі, «подружжя» може спільно вирішувати питання щодо проживання сім'ї, розподілення обов'язків; батьки повинні піклуватись про здоров'я, розвиток, матеріальне забезпечення своїх дітей, не зважаючи на те, чи народжені ці діти в законному шлюбі, чи в фактичному . В той же час, право зміни прізвища одним «учасником» таких Сімейних відносин на прізвище іншого виникає лише після реєстрації шлюбу. Іншою сферою немайнових сімейних відносин виступають правові відносини, що виникають у зв'язку з визнанням батьківства. У чинному Сімейному кодексі існує презумпція, згідно з якою, якщо дитина народилась у зареєстрованому шлюбі, дружина записується матір'ю дитини, а чоловік — батьком (стаття 133). Якщо дитина народилась не в законному шлюбі, то батьківство встановлюється або за сумісною заявою батька та Матері дитини, які не перебувають у шлюбі, або за заявою батька, або в судовому порядку. Якщо батьківство встановити неможливо, то дитину записують на прізвище матері, а ім'я та по батькові записують за заявою матері. Оскаржити батьківство, за чинним Сімейним кодексом України, має право доволі широ­ке коло осіб. По-перше, це особа, що записана батьком. Строки позовної давності до оскарження батьківства не застосовуються, але здійснити його можна лише після народження дитини та не пізніше досягнення повноліття дитиною. Не можна оскаржувати батьківство щодо померлої дитини. По-друге, оскаржити батьківство після смерті особи, записаної батьком дитини, мають право його дружина, батьки, діти. Єдиною умовою в такому випадку виступає те, що особа за життя повинна була подати заяву про те, що вона не визнає батьківство. Дитина, народжена у фактичному шлюбі, прирівнюється в своїх правах та обов'язках до дитини, що народилась у законному шлюбі. Мати та батько мають рівний комплекс прав та обов'язків стосовно дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі (стаття 141), як і діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, не зважаючи на те, чи перебувають батьки в шлюбі. Отже, обов'язками батьків є: забрати дитину з полового будинку чи іншого закладу здоров'я, зареєструвати народження дитини в державних органах реєстрації актів громадського стану, виховувати та розвивати дитину і т.д. Батьки також мають право: особисто виховувати дитину, обираючи для цього форми та методи, що не суперечать моральним засадам суспільства, спілкуватись із своїми дітьми, захищати дітей, обирати місце проживання дитини і т.д.

На сьогодні найбільш важливим є питання, пов'язані з майновими правами та обов'язками у фактичних шлюбах. Фундамент для вирішення цієї категорії проблем закладено статтею 74 Сімейного кодексу України: якщо чоловік та жінка проживають однією сім'єю та не перебувають між собою у шлюбі, то майно, нажите ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором між ними, і щодо цього майна діють норми Сімейного та Цивільного кодексів України, які регулюють питання спільної сумісної власності подружжя. З цього випливає, що для законодавця має значення лише той фактичний шлюб, в якому має місце тривале спільне проживання. Всі інші випадки не мають суттєвого значення, навіть якщо у пари, що спілі, але не проживає, з'являються діти, то жоден з пари не може претендувати на майно іншої особи.

Отже, за правом спільної сумісної власності фактичному «подружжю», як і законному, належить все майно, що нажите під час спільного проживання, за виключенням речей індивідуального вжитку. Стосовно майна, що є власністю одного з фактичного «подружжя», закон встановлює наступне

правило: таке майно є у праві спільної сумісної власності, якщо за час фактичного шлюбу воно суттєво збільшилось, наприклад, унаслідок трудових чи грошових витрат. Отже, відносно майна пари, що перебуває у фактичному шлюбі, виникає наступний комплекс прав: «подружжя» може розпоряджатись майном за взаємною згодою, укладати угоди щодо майна, домовлятись щодо порядку використання майна, розподілу майна і т.д. Слід зауважити, що кожен з фактичного «подружжя» має рівні права щодо майна незалежно від того, чи мам він самостійний заробіток. Розподіл майна, за загальним правилом, проводиться або за довіреністю фактичного «подруж­жя», або за рішенням суду. Щоправда, в останньому випадку потрібно надати докази спільної праці, оскільки докази перебування в фактичному шлюбі судом не розглядаються, і такий факт встановленим бути не може. Крім того, останнім часом актуальним стає питання про те, чи можуть отримати кредит так званого молодіжного житлового будівництва осо^би, що перебувають у фактичному шлюбі. Ще раз очевидною стає нерівність законного та фактичного шлюбів, оскільки сучасне сімейне законодавство не містить жодної прямої норми, що урівнює фактичний та законний шлюб. Відповідно особи, що перебувають у фактичному шлюбі, не можуть бути визнані сім'єю, не можуть отримати кредит як сім'я, в тому числі і на молодіжне житлове будівництво.

Отже, чи потрібна зайва печатка в паспорті, вирішує кожен сам. Як можна було пересвідчитись, держава не в повній мірі забезпечує юридичну та фактичну рівність фактичного та законного шлюбу. Насамкінець, слід зауважити, що церква негативно ставиться як до фактичних шлюбів, так і до громадянських, вважаючи їх без Божого благословення блудом. А держава, и свою чергу, не надає жодного значення вінчанням у церкві.

Більшість сімей хочуть мати дітей. Саме батьківство формує дорослу людину. Однак останніми роками кількість неповних сі­мей збільшилася. Після розлучення діти частіше залишаються з мамою. Тому збільшується кількість матерів-одиначок. Таким жінкам доводиться самим забезпечувати матеріально сім'ю та виховувати дітей. Успішне поєднання роботи і сімейних обов'яз­ків — одне з головних завдань раннього періоду життя дорослої людини.

Нині багато молодих людей не бажають вступати в шлюб. Вони прагнуть самостійності і свободи.

У середньому періоді життя дорослої людини головними про­блемами є турбота і піклування про молодше покоління, хвилю­вання з приводу того, у який світ це покоління прийде та що отри­має у спадок.

Є такі проблеми (конфлікти) цього періоду:

• перевага досвіду над фізичними силами;

• перевага соціальних стосунків між людьми над сексуальни­ми;

• розумова гнучкість замінює розумову ригідність. Середній період життя людини характеризується деякими

змінами. Зростає відповідальність за своїх батьків літнього віку. Діти переходять у підлітковий період, згодом стають незалежни­ми від дорослих. Велике значення має дружба, стосунки між дру­зями стають багатогранними і складними. Це пов'язано з тим, що люди середнього віку схильні до самоаналізу, глибокого усвідом­лення своєї особистості та особистості друзів.

Чоловікам і жінкам часто доводиться налагоджувати своє сімейне життя, наприклад після розлучення та у разі утворення нового шлюбу. У нових сім'ях виникають конфліктні ситуації з дітьми від попереднього шлюбу.

На репродуктивне здоров'я молодих людей можуть впливати наслідки ранніх статевих стосунків і абортів. Фатальну загрозу життю молодої людини становить ВІЛ-інфекція.

Сексуальну активність підлітків можна пояснити тим, що ставлення суспільства до дошлюбних сексуальних стосунків нині є більш терпимим і не впливає на сексуальну поведінку молоді.

Часом молоді люди вступають у статеві стосунки за гроші, їжу чи з інших причин. Що молодший сексуально активний під­літок, то більш імовірно, що його (чи її) примусили вступити в статеві стосунки.

Сексуально активні молоді люди частіше зловживають шкід­ливими звичками, що загрожують їхньому здоров'ю (куріння, вживання алкогольних напоїв і наркотиків). У багатьох країнах діють програми охорони репродуктивного здоров'я та сексуаль­ного виховання молоді. Результати аналізу виконання цих про­грам свідчать, що запорукою їхнього успіху є:

• широка підтримка програм з боку суспільства і батьків;

• доступність медичних послуг для молодих людей.

Більшість ефективних програм щодо статевого виховання мо­лоді реалізується на базі шкіл. Усупереч побоюванням батьків і педагогів вони не призводять до сексуальних експериментів, про що свідчать результати досліджень, проведених у Швейцарії.

Такого самого висновку дійшли експерти ВООЗ, які дослі­джували цю проблему. Вони підтвердили, що статеве виховання підлітків не є причиною більш ранніх сексуальних стосунків.

Моделі шлюбу

Соціологи поставили нареченим запитання: «Чому ви вирішили вступити в шлюб?» Була відповідь: «Тому, що ми любимо один одного». За даними соціологів, більшість наречених не погоджуються з коханням «палким і сліпим». Вони надають перевагу почуттям, які народжуються не тільки в серці, а й у голові, і поєднують ці почуття з вірністю подружжя. При цьому підкреслюється важливість таких рис у супутника життя: інтелектуальність, працездатність, турботливість, відповідальність, почуття гумору. Якщо ці вимоги виконуються, шлюб повинен бути ідеальним. Але прогноз не завжди здійснюється. Сьогодні соціологи світу говорять про типові моделі сім'ї.

Першою моделлю можна вважати «замкнуту сім'ю», яка будується на ідеалізованих ідеях подружжя. Ці ідеї називають малореальними. Обидва з подружжя переконані, що «належать тільки одне одному», що в сім'ї «особистість ніколи не буде почуватися одинокою», що «ревнивість — це гасло любові». Подружжя впевнені, що вони повинні завжди бути разом, а конфлікти — це ознака згасання любові. Серед таких сімей високий відсоток довгого подружнього життя, хоча згодом романтичні уявлення поступово минають, переважає відповідальність за сім'ю, дітей, працездатність, турботливість. Але добра половина таких шлюбів закінчується розривом через нескінченні конфлікти, оскільки не здійснюються мрії і приходить розчарування. Іноді в таких випадках ревнивість стає нестерпною, поряд з нею розвивається грубість, неповага і це призводить до розриву шлюбу.

Друга модель сім'ї порівнюється з дубом і плющем. Один із подружжя — «дуб» — владика над життям іншого, опорою якого він є. Другий з подружжя — «плющ». Він обвиває «дуб» і перекладає на його плечі всі проблеми, вирішення всіх питань. Не завжди «дубом» є чоловік, це може бути і дружина. Іноді ці ролі між подружжям можуть змінюватися. Такі родини жи­вуть добре, коли ролі в «сімейному театрі» розподіляються за спільним бажанням. Розпадаються такі шлюби, якщо присутні лише відповідальність, турботливість за дітей, а відсутні теплота, сердечність, взаємодопомога.

Третя модель сім'ї — це сім`я«борців». Ледь прозвучить шлюбний марш, як починається боротьба за право бути «володарем сім'ї», диктатором своєї волі. Кожна дрібничка — це привід для конфліктів, для приниження протилежної сторони. У цих конфліктах ніколи не зважають на почуття іншого. Такі шлюби можуть існувати довго, коли один із подружжя підкоряється і повністю виконує волю і бажання іншого. Буває, що шлюби не розпадаються, хоча триває нескінченна боротьба, радощів у такій родині мало, подружжя зв'язані відповідальністю за дітей.

Четверта модель сім'ї — це сім`я «незалежних людей». Кожен із подружжя зберігає право на особисту свободу (іноді — до права на позашлюбні зв'язки). Буває, що подружжя живуть окремо, зустрічаються на спільній території однієї зі «сторін». Сім'я зберігається, обидва подружжя проявляють турботу про дітей. Кожен із подружжя перед іншими людьми хвалиться своєю прогресивністю, відсутністю закостенілої моралі пращурів, наявністю нової сучасної моралі. Але такий шлюб без справжньої любові, частіше будується на грошовій зацікавленості обох сторін або однієї сторони (шлюб за розрахунком). Кохання від сутнє з самого початку, іноді подружжя вступають у шлюб за домовленістю батьків і їм здається, що вони кохають одне одного. Обидва з подружжя за все життя можуть не зустріти справжнього кохання І тому такий шлюб триває. Живуть у шлюбі без конфліктів, без радощів, страждають на апатію, але переважає відповідальність за дітей, а іноді -— почуття самозадоволеності, матеріального благополуччя, небажання щось змінювати.

П'ята модель сім'ї — це «шлюб соратників». Подружжя кохають одне одного. Любов зряча, спокійна, ґрунтується на довірі одне до одного, взаєморозумінні. У таких шлюбах подружжя доповнюють одне одного, допомагають одне одному у вдосконаленні особистості. Конфлікти в таких сім'ях перетворюються на розумні суперечки, коли народжується істина. Такі суперечки не є джерелом розчарування, навпаки, вони рухають родинний корабель. У таких сім'ях висока відповідальність, турботливість про дітей, яка є піклуванням не тільки про їх здоров'я, а й про виховання, формування особистості.

В абсолютно чистому вигляді класичні варіанти моделі сім'ї зустрічаються рідко. Відбувається змішування типів сімей. Але така класифікація соціологів заставляє подумати, переглянути свої власні спостереження, почуття іншої людини і, можливо, щось змінити, щоб не довести свій шлюб до розлучення.

Сімейне життя — довга дорога, щоб іти по ній разом, треба над цим працювати, сенс і мету цієї праці повинні розуміти обоє з подружжя.

Для планування сім`ї працюють психологи. Психолог обов'язково проводить бесіду з людьми, які вступають у шлюб. У своїй бесіді він насамперед пояснює, що є головним у шлюбі.