Періоди життя дорослої людини

ВІК

Розвиток психіки людини

Дорослий вік ( 20 – 60 років)

В період ранньої дорослості

Зрілий дорослий вік

Період життя людини , для якого характерним є найвищий рівень розвитку духовних , інтелектуальних , творчих і фізичних здібностей . Люди цього віку створюють сім`ї , сімейні стосунки , виконують батьківські функції , створюють кар`єру , досягають вершин в творчій діяльності .

Розвиток особистості дорослої людини відбувається за такими напрямками :

• зростання самостійності , її свободи , відповідальності , розвиток неповторності , творчого ставлення до дійсності та власного життя ,

• посилення соціально – духовної інтегрованості людини , соціальної відповідальності ,

• потужне прагнення незалежності від батьків ( економічної , психологічної ) ,

• дорослість є стабільний , зрілий стан психіки , накопичуються і розширюються життєві принципи , погляди , потреби і соціальні настанови

Протягом всього періоду дорослості відбувають такі кризи :

• криза тридцятиріччя ,

• криза середини життя ,

• криза переходу до старості .

В дорослості розрізняють 3 періоди :

- ранню дорослість ( 20 – 40 років ) ,

- середню дорослість ( 40 – 60 років ) ,

- пізню дорослість ( після 60 років ) .

В період ранньої дорослості людина статево дозріла , має розвинені розумові здібності та інтереси , сформовані системи цінностей ( світогляд , життєві позиції ) , цілісний Я – образ ,Я – концепція , готовність до самовдосконалення та професійні наміри .

З 20 до 30 років – це пік розвитку людини . Активно збагачується психологічний і соціальний досвіт вона включається в усі види соціальної активності . Розвиток особистості в цей період зумовлений передусім особливостями сімейного та професійного життя . Саме в цей час доросла людина відходить від батьківської сім`ї , обирає супутника життя , приймає рішення про шлюб і створення сім`ї , народження дітей , займається їх вихованням . Формується мотивація одруження і неодруженості .

З 30 – 40 років людина досягає певного статусу в суспільстві . В цей період людина вирішує такі проблеми :

- проблеми професійної кар`єри ,

- проблеми виховання дітей ,

- формування образу батьківства ( від зачаття до

народження дитини),уявлення про еталони

батьківства та власні уявлення ,

- вигодовування дітей ( триває до 2-х років ) ,

формується почуття прив`язаності до дитини ,

розуміння потреб і почуттів дитини ,

- формування батьківського авторитету ( від 2 –х до 5 –ти років )

- інтерпретативна ( охоплює молодший шкільний вік ) дорослі переглядають звичні виховні установки ,

- взаємозалежності ( триває протягом підліткового

віку( відбувається аналіз стосунків зі своїми дітьми ) ,

- розлучення ( дорослі відпускають від себе дітей і критично осмислюють , якими батьками вони були ) .

В процесі розвитку дитини , батькам приходиться вирішувати її проблеми , задовольняти запити , долати труднощі в подружніх взаємовідносинах .

Криза тридцятиріччя – зумовлена життєвими труднощами і помилками розчарування людини в значущості культивованих нею цінностей , норм , ідеалів , яке призводить до зміни сенсу її життя , переоцінки життєвих цінностей .

Зрілий дорослий вік – вік від 40 до 60 років , людина набуває життєвого досвіту , реалізує життєві плани формується нова Я – концепція , стабілізуються основні інтереси й емоційна сфера . На цьому етапі життя погіршуються психо – фізіологічні функції і здоров`я, негативно впливає на психологічний стан і неминучий вихід на пенсію . Люди відчувають себе молодшими , чим вони є насправді.

Виникає усвідомлення віддаленості від молоді ( з одного боку ) і від людей похилого віку (з іншого боку ) . Людина починає чітко усвідомлювати , що від стану її здоров`я залежить професійні успіхи та якість всього життя . Майбутнє перестає таїти в собі безмежні можливості і потрібно тільки реалізовувати вже намічені раніше плани . В кар`єрі люди зазвичай досягають певних вершин , тому цей період життя називають поколінням керівників .

В цьому періоді може виникнути криза середнього віку .

Криза середнього віку – це психологічний феномен , що переживається людьми , які досягли 40 – 45 років , і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті .

Нерідко людина усвідомлює , що життя минуло безглуздо і час вже втрачено, при цьому виникає депресія , знижується життєдіяльність .

При цьому у 40 – 42 роки дорослий відчуває вибух неприємних переживань , думок стосовно втрати молодості , послаблення здоров`я.

В 43 – 50 років настає рівновага почуттів , значно сильніше стає прив`язаність до сім`ї.

Після 50 переважають переживання зрілості , джерелом задоволення стають сімейне життя та успіхи дітей . Якщо діти відходять від сім`ї , то часто людина переключає увагу на себе ( своє здоров`я , побут , релігію ) відчуває завершеність свого активного життя , настання старості ( особливо в передчутті виходу на пенсію ) , часто зникає мотивація життя . Згасає репродуктивна функція

В цей період виникає

Криза переходу до старості – криза пов`язана з відчуттям завершеності активного етапу свого життя, людина усвідомлює , що вивільниться дуже багато часу , який вона не знає , чим зайняти, при цьому часто зникає мотивація до життя .

Щоб уникнути цієї кризи , необхідно сприймати старість як неминучий етап свого життя , до якого необхідно підготуватися і навіть скласти перспективні плани , тоді перехід до цього життєвого етапу буде безболісним .