Відомість інвентарних будівель і споруд для будівництва

№ п/п	Тимча­сові бу­дівлі і спору­ди	Коротка технічна характерис­тика	Показники		Загальна потреба, шт.	У тому числі на початку будів­ництва	Розміри в плані, bхl, м	Шифр типового проекту
			на оди­ницю виміру	кількість
1	2	3	4	5	6	7	8	9

Тимчасові підсобні будівлі, споруди та установки слід розміщувати компактно на спеціально відведених для цього ділянках, як правило, біля постійних транспортних комунікацій із використанням для експлуатації цих об'єктів постійних інженерних мереж, що скорочує протяжність внутрішньобудівельних комунікацій і полегшує управління будівництвом.

Контори будівельних організацій розміщують безпосередньо біля межі будівельного майданчика, ближче до прохідної, щоб уникнути доступу на територію будмайданчика сторонніх осіб, відвідувачів контори.

Приміщення лінійних робітників (начальника дільниці, виконроба, майстра) повинні розташовуватися ближче до місця виконання будівельно-монтажних робіт.

Санітарно-побутові будівлі, споруди та установки краще розміщувати групами біля зон найбільшої концентрації працюючих:

- від місць виконання на відкритому повітрі або в неопалюваному приміщенні - на відстані не більше ніж 500 м. При цьому туалети - не далі ніж 100 м, приміщення для обігріву - не далі ніж 150 м, установки для пиття - не далі ніж 50 м, розчинобетонні і сортувальні вузли та інші об'єкти, що виділяють пил, шкідливі пари й гази,- з підвітряного боку - на відстані не менше ніж 50 м;

- тимчасові будівлі і споруди, розташовані на території будівництва, повинні стояти на відстані не менше ніж 2,5 м від огорожі.

Тимчасові будівлі мають знаходитися за зоною роботи кранів і механізмів та бути підключені до енергетичних мереж.

5.3. Забезпечення будівельного майданчика електроенергією

Електрична енергія на будівельному майданчику потрібна для живлення електродвигунів будівельних машин, верстатів та обладнання в підсобних виробництвах, для освітлення території, робочих місць, адміністративних, культурно-побутових приміщень, складів, а також для задоволення технологічних потреб будівництва.

Проект тимчасового електропостачання будівельного майданчика розробляється в такій послідовності:

визначають необхідну потужність джерел електроенергії для задоволення потреб будівництва на різних його стадіях;

установлюють джерела одержання електроенергії, проектують електромережу, розв'язують питання про напругу в електромережах;

визначають кількість, тип та потужність трансформаторних підстанцій і переріз проводів.

Точний розрахунок потреби в електроенергії виконується на стадії розроблення проекту виконання робіт.

У кількість облікованих електроспоживачів будмайданчика входять електродвигуни машин і обладнання, зовнішнє і внутрішнє електричне освітлення, електричне зварювання, електропрогрів бетону, цегляної кладки, грунту, трубопроводів та ін. Усе це визначається відповідно до календарного плану або сітьового графіка будівництва з урахуванням коефіцієнтів попиту й розподілу електронавантаження за часом. Потреба електроенергії для житлового селища визначається окремо від будівельного майданчика.

Для уточнення характеру і розподілу в часі електричних навантажень та з виявленням максимуму потреби може бути складена розрахункова діаграма.

Потрібна потужність джерела електроенергії визначається за формулою

Р_п=α(К_мΣР_п/ cosφ₁+ К_тΣР_т/ cosφ₂+К_зоΣР_зо+ К_воΣР_во + К_звΣР_зв/ cosφ₃),

де α - коефіцієнт втрати потужності в мережах залежно від їх довжини, перерізу та ін.; а=1,05...1,1.

ΣР_п - сума номінальних потужностей усіх установлених у мережі електродвигунів, кВт;

ΣР_т - сума потужності, що споживається для технологічних потреб, кВт;

ΣР_зо, ΣР_во, ΣР_зв - сумарні потужності освітлювальних приладів та обладнання відповідно для зовнішнього освітлення об'єктів і території; для внутрішнього освітлення приміщень; для всіх зварювальних апаратів, кВт;

cosφ₁, cosφ₂, cosφ₃ - коефіцієнти потужності відповідно для груп силових споживачів електродвигунів; для технологічних споживачів;

К_м; К_т; К_зо; К_во; К_зв - коефіцієнти одночасної роботи відповідно для електромоторів; для технологічних споживачів; для зовнішнього освітлення; для внутрішнього освітлення, для зварювальних апаратів [13,дод.8].

Показник Р_т визначається за переліком та даними паспортів машин, механізмів й устаткування будівельного майданчика або тимчасового селища за сумарною потужністю всіх електродвигунів, одночасно працюючих на основі розрахункової діаграми потужності. Показник визначається технологічним розрахунком або згідно з попередньо складеним графіком, який характеризує обсяг електроенергії, що витрачається залежно від запланованого режиму роботи на будмайданчику [13,дод.9].

Витрати електроенергії на освітлення (внутрішнє і зовнішнє) визначають за питомими показниками потужності на освітлювану площу [13.дод.11].

Для забезпечення енергією можуть бути використані постійні підстанції глибокого введення, головні знижувальні й трансформаторні підстанції, які забезпечують зниження напруги з 35, 10 і 6 кВт до 400 Вт [13, дод.10]. Розподільні пункти призначені для прийому та розподілу електроенергії на одній напрузі без трансформації.

Робоча схема електропостачання складається на останньому етапі й передбачає розміщення джерел та необхідні при цьому пристрої споживачів і мережі електропостачання. Останні розподіляються на високовольтні й низьковольтні постачальні і розподілювальні, магістралі, кільцеві та радіальні, силові й освітлювальні, повітряні і кабельні.

Кабельні мережі застосовуються тільки тоді, коли живлення по повітряних мережах важко виконуване.

Повітряні мережі приблизно в 2 рази дешевші, ніж кабельні, від них легше виконати розгалуження, виявляти і ліквідувати пошкодження.

Високовольтні мережі з напругою 6, 10, 35 та 110 кВ використовуються в якості постійних живильних мереж. Низьковольтні мережі проектуються напругою 12, 36, 127, 220 і 380 В. Живильні мережі передбачають забезпечення електроенергією силових пунктів, від яких проектуються розподільні мережі до споживача.

Для належного забезпечення споживачів електроенергією передбачається кільцева або змішана схема мережі. Радіальна схема застосовується, коли мережу необхідно послідовно розвивати або згортати.

Для обладнання електричних мереж на будівельних майданчиках застосовують голі та ізольовані проводи й кабелі; алюмінієві, мідні або сталеві дроти.

Для магістральних мереж використовуються голі дроти, а для підведення до споживачів від магістральних мереж - тільки ізольовані. Повітряні магістральні мережі проектуються вздовж проїздів із використанням опор зовнішнього освітлення.

У більшості випадків від загальної магістралі до споживачів використо­вується трифазна система 380/220 В із заземленою нейтраллю. Зниження напруги в мережі до 12-36 В виконується обладнанням` повторних трансформаторів, а до 50-60 В - підключенням до мережі через трансформатор або перетворювач.

При виборі траси повітряної мережі слід прагнути до того, щоб вона була по можливості прямою з мінімальною кількістю поворотів під кутом та перетинами залізниць, високовольтних мереж й ін.

Тимчасова електропроводка передбачається ізольованим дротом, який підвішується над робочим місцем на висоті не менше ніж 2,5м; над проходами - 3 м; над проїздами - 5м.

При висоті до 2,5 м електропроводку замуровують у труби або в короби .

Паралельне трасування повітряних мереж напругою до 1 кВ із мережею більше ніж 1 кВ допускається на відстані не менше ніж 2,5м для напруги 2-20 кВ і 4 м - для напруги 35 кВ.

Найменша відстань по горизонталі від вікон, балконів тощо для мереж із напругою до 1 кВ - 1,5 м, від глухих стін - 1 м.

У зонах, де планується робота крана, не допускається використання голих дротів. Дерев'яні та металеві опори для повітряних мереж напругою до 1 кВ установлюють не більше ніж за 30 м. Висота дерев'яних опор - 8,4 м, металевих - 7,5 м.

Кабельні мережі прокладають у землі або по опорах (підвішують на канаті). Глибина закладання кабелю в землі від спланованої позначки - не менше ніж 0,7 м; під перетином вулиць або залізниць - не менше ніж 1 м (прокладаються в коробах або трубах). Мінімальна відстань між перетинаючими кабелями і газопроводами - 0,5.