4. Свобода як онтологічна сутність права

У суб`єктивній стороні права є десятки елементів. Чому проблема свободи відноситься до суб`єктивної сторони онтології права?

З одного боку, свобода в праві розуміється як зовнішня природа. Свобода в світі об`єктивації. Тому в праві існує проблема свободи пересування, сво­боди вибору форм праці, свобода слова, свобода користування майном. Право охороняє нашу свободу у вказаних зовнішніх її проявах.

З іншого боку, сутність свободи проявляється у творчій самореалізації внутрішнього, духовного потенціалу людини.

З однієї сторони, право призначене для забезпечення зовнішньої свободи в той час, як сутність свободи - духовна. Як розв`язується ця антиномія?

Насправді право саме по собі є явищем духовним, ідеальним і право на­стільки реалізує зовнішню свободу, наскільки воно духовне.

Право, отже, виступає умовою і формою реалізації духовної свободи лю­дини і виступає як духовна цінність.

Дуже мало юристів усвідомлюють духовну природу права і зводять право до зовнішніх форм його прояву. Але зовнішній прояв – це лише прояв його внутрішнього світу.

Право – це справедливість, а поняття справедливості в різні часи різне, бо це є наслід­ком духовної культури народу. Як і в будь-яких явищах духовне є основою, цементуючим компонентом. Держава розвалюється, якщо немає єдності духу нації.

Право призначене реалізувати свободу людини як духовної істоти. Сво­боду ж відносять до суб`єктивного світу людини. Вона ідеальна по своїй при­роді. Зневажання духовними принципами – це прямий шлях до саморуйну­вання. Свобода є сутність людини і відповідно сутність права.

5. Соціальна онтологія права. Метафізична проблема порядку

Об`єктивний аспект: право є породженням соціальних відносин. Останні є зовнішнім фактором, який зумовлює специфіку самого права. Якщо суспі­льство породжує право, то право не може не визначатись специфікою самого суспільства. Яке суспільство, таке і право.

А яке ж суспільство? Що в суспільстві робить право таким, яким воно є? І що робить суспільство з суспільством... - - - Метафізична проблема порядку, її сформулював Т.Гоббс – як і чому можливе існування суспільства?

Існує два підходи у розв`язанні цієї проблеми,

які визначають відмінність у розумінні соціальної детермінації правовідносин:

1. Раціоналістичний підхід був сформований в епоху просвітництва фран­цузькими матеріалістами (Дідро, Руссо). Цей підхід виходить з віри у можли­вість повного пізнання закономірностей суспільного розвитку і викорис­тання їх у регулюванні суспільних відносин.

Але, людина у своїй істоті більш ірраціональна. То чи може суспільство бути раціональним? Завжди залишається Кантівська “річ у собі”, щось непізнаване.

2. Ірраціоналістичний підхід виходить з неможливості остаточного і пов­ного пізнання законів соціального розвитку і враховує нераціональний ас­пект соціальних процесів. До цього напрямку відноситься і концепція неліній­ності соціальних процесів. Соціальні процеси – нелінійні процеси. Право роз­вивається таким же чином. І коли певний тип соціальних відносин іде на спад, а приймаються закони, які суперечать цій тенденції – вони не діють і навіть да­ють протилежний ефект.