4. Проектування організаційних структур управління проектами

Успішність реалізації міжнародних проектів багато в чому залежить від їх організаційної структури. Незважаючи на все різноманіття типів і видів проектів їх структура управління за своїм змістом однорідна, тому що в ній подана та або інша комбінація тих самих видів робіт з управління. Ця обставина забезпечує єдиний підхід до проектування структур управління.

Організаційна структура управління проектом – сукупність взаємопов’язаних органів управління, які розташовані на різних ступенях системи.

Відповідно до різних систем управління існує декілька типів організаційних структур, які широко застосовують в управлінні міжнародними проектами, основними з яких є функціональна, матрична та проектна.

При функціональній структурі управління здійснює лінійний керівник міжнародної компанії чи організації через групу підпорядкованих йому функціональних керівників, кожний з яких керує певними підрозді­лами в межах доручених функцій. Переваги та недоліки функціональних організаційних структур представлені в таблиці 2.

Таблиця 2. Переваги і недоліки функціональних організаційних структур

Переваги	Недоліки
Стимулює професійну спеціалізацію	Стимулює функціональну ізольованість
Підвищує ефективність використання ресурсів в функціональних областях	Підвищує кількість міжфункціональних конфліктів та знижує ефективність досягнення загальних цілей
Співробітники мають чітку перспективу кар’єрного зросту і професійного розвитку	Підвищує кількість взаємодій між окремими учасниками наскрізних горизонтальних процесів, знижуючи тим самим ефективність комунікацій
Сприяє підвищенню технологічності виконання операцій в функціональних областях	Встановлена функціональна технологічність не сприяє вирішенню комплексних, міждисциплінарних проблем
Покращує координацію в функціональних областях	При залученні співробітників для реалізації проекту істотно знижується їх мотивація

Для того, щоб згладити недоліки в рамках функціональних організаційних структур інколи використовують механізми, що підсилюють горизонтальну інтеграцію – це посередники і команди.

Посередники – це окремі люди чи групи людей, що сприяють взаємодії між підрозділами (наприклад, спеціаліст по комп’ютерній техніці, представники проектів).

Команди – самостійні організаційні одиниці, що створюються тимчасово чи на постійній основі для координації діяльності декількох підрозділів.

Матрична структура управління створюється на базі функціональ­ної, при її побудові використовується лінійно-функціональна система управління. Взаємовідносини базуються на прямих вертикальних зв’язках "керівник-підлеглий". Для розв'язання конкретних проблем створюються тимчасові проектні групи, які очолюють керівники проектів та формують зі спеціалістів відповідних функціональних відділів різних рівнів ієрархії управління. При організації проектних груп взаємодія керівників проектів і функціональних відділів здійснюється по горизонталі, і ці зв’язки, накладаючись на традиційні вертикальні зв’язки “керівник-підлеглий”, утворюють матрицю взаємодії (рис.6). Керівник проекту визначає, що і коли повинно бути виконано, а функціональний керівник вирішує, хто і як буде виконувати роботу.