3.Ліквідація автономного устрою України.

Проводячи політику централізму, російська імператриця Катерина ІІ вирішила повністю покінчити з автономією України. У 1764 році було відновлено Малоросійську колегію (1764-1786) на чолі з генерал-губернатором П. Рум’янцевим,який діяв,щоби чим по скоріше ліквідувати автономію України.

Особливо непокоїло російську імперію існування Запорізької Січі,в якій тоді було майже 20 тис. козаків. Росіяни використовували наших козаків у своїх власних цілях,зокрема у війнах із турками та татарами. Однак, коли закінчилася російсько-турецька війна,що тривала 1768-1774рр., Катерина ІІ наказала знищити Запорізьку Січ. Основними причинами,що призвели до таких дій були:

• Царизм не міг не зрозуміти ,що Січ,яка з давних - давен була символом свободи та незалежності,і надалі буде гальванізатором антифеодальних виступів українського народу.

• Почав зростати економічний потенціал Запоріжжя: збільшилася кількість населення,а основне - великі потенційні можливості козацьких господарств фермерського типу, що стали викликом кріпосницькій політиці.

• Царат не влаштовувала форма внутрішнього устрою Запорізької Січі, що був заснований на демократичних, республіканських традиціях, і явно суперечив загальноімперським нормам і порядкам.

4 червня 1775 року,російські війська під командуванням генерала П .Текелі несподівано оточили Запорізьку Січ. На жаль у цей час значна частина козаків була на турецькому фронті,тому запорожцям нічого не залишалося,як добровільно здатися, оскільки перевага російських сил була помітно більшою. Лише 5 тис. козаків зуміли втекти за Дунай,де в межах турецьких володінь створили Задунайську Січ.

За суворим наказом Катерини ІІ та генерала Текелі розпочалося руйнування Січі, а також арешти запорізької старшини. Останнього кошового,який мав 85 років, заслали до соловецького монастиря, де на 27 років живцем поховали у холодних мурах монастирської в’язниці. А кошового Головатого та писаря Глобу вислали до Тобольська. Майно старшини та заможних козаків було конфісковано. Близько половини запорізьких земель розподілили між російськими вельможами. А решту передали німецьким та сербським колоністам. Після цього Запорізька Січ припинила своє існування. Не стало сили, яка протягом більше,ніж трьох століть захищала укр. землі від ворогів. Запоріжжя також було важливим чинником, який стримував процес закріпачення селян по всій території України. Саме тут збиралися втікачі від переслідування та поневолення. Разом із Січчю пропала остання твердиня укр.. традицій та державності.

Але цього вчинку російському царату виявилося мало. Згодом він розпочав скасовувати рештки автономних прав України. У 1781 році було знищено полково-сотенний адміністративний устрій України,а гетьманщину поділено на три так звані губернії: київську, чернігівську та новгород –сіверську, що утворили Малоросійське генерал-губернаторство. Це породило те , що частина укр.. земель перейшли до Новоросійської губернії. У цей же час втрачає своє значення і малоросійська колегія, яка була елементом української автономії. В цей час у всіх губерніях замість українських адміністративних та податкових установ було заведено російські. У 1783 році було скасовано давній військовий устрій:козацьке військо було реорганізовано у 10 кавалерійських полків.

Саме тоді в Україні запровадили загальне кріпацтво,селян остаточно прикріпили до землі. Крім цього, помітного удару зазнала українська церква,майно якої було секуляризоване,також постраждали і культурні установи, що перебували під церковною опікою, було закрито ряд монастирів.

Отже, до кінця 18 ст. внаслідок цілеспрямованої антиукраїнської політики російського уряду Гетьманщину було перетворено на російську колонію. Українська провідна верства,задобрена імператорською «Жалуваною грамотою дворянству» (1785р.), відповідно якої вона звільнялася від військової служби та урівнювалася в правах із російським дворянством, мовчки сприйняла ці зміни. Спроби протесту були, зокрема у 1791 році Василь Капніст за дорученням укр.. патріотичних кіл побував у Берліні,де спробував таємно заручитися підтримкою Прусії у намаганнях відновити Гетьманщину. Але це ніяк не впливало на дану ситуацію.