Тема 10: „Антикризова діяльність”

План:

1. Сутність, критерії і показники економічної ефективності діяльності підприємства.

2. Поняття банкрутства, його правове забезпечення.

3. Шляхи протидії банкрутству, заходи щодо мінімалізації та профілактики господарських ризиків.

4. Реструктирізація і санація (фінансове оздоровлення) підприємства.

І. Сутність, критерії і показники економічної ефективності діяльності підприємства

Результативність діяльності підприємства можна охарактеризувати на­ступними показниками:

• економічний ефект;

• показники ефективності;

• період окупності капіталу;

• крапка беззбитковості ведення господарства.

Економічний ефект— це абсолютний показник (прибуток, дохід від ре­алізації й т. ін.), що характеризує результат діяльності підприємства. Основний показник, що характеризує економічний ефект від діяльності виробничого підприємства, — це прибуток.

Обмеженість показників економічного ефекту є втому, що за ними не можна зробити висновок про якісний рівень використання ресурсів і рівні прибутковості підприємства.

Економічна ефективність — це відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами, що обумовили цей ефект, або з ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту:

економічна ефективність = економічний ефект/витрати (ресурси).

З урахуванням зазначених принципів визначена наступна система показників ефективності виробництва:

1) узагальнюючі показники:

• виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів;

• т- прибуток на одиницю загальних витрат;

• рентабельність виробництва;

• витрати на 1 гривню товарної продукції;

• частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації вироб­ництва;

• народногосподарський ефект використання одиниці продукції;

2) показники ефективності використання праці (персоналу):

• темп росту продуктивності праці;

• частка приросту продукції за рахунок збільшення продуктив­ності праці;

• абсолютне й відносне вивільнення працівників;

• коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу;

• трудомісткість одиниці продукції;

• зарплатомісткість одиниці продукції;

3) показники ефективності використання виробничих фондів:

• загальна фондовіддача;

• фондовіддача активної частини основних фондів;

• рентабельність основних фондів;

• фондоємність одиниці продукції;

• матеріалоємність одиниці продукції;

• коефіцієнт використання найважливіших видів си­ровини й матеріалів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів:

• оборотність оборотних коштів;

• рентабельність оборотних коштів;

• відносне вивільнення оборотних коштів.

Іі. Поняття банкрутства, його правове забезпечення

Трансформування економіки та розвиток ринкових відно­син зумовили появу та використання в сферах політики та еко­номіки нових понять. А якщо врахувати, що перехід від однієї фор­ми суспільного розвитку до іншої, більш Прогресивної, завжди відрізняється нестабільністю, передусім в економіці, де виникає ха­ос становлення нових організаційних форм, істотно з'являється за­гроза банкрутства підприємств та імовірність їх ліквідації. Що ж означає термін "банкрутство" та які його ознаки?

Банкрутство - визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосу­вання ліквідаційної процедури.

Умови та показник відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосуванні ліквідаційної процедури визначається Законом України "Пре відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 2000 р. (далі - Закон), іншими норма­тивними актами.

Законодавство про банкрутство має виконувати три ос­новні функції:

1) запобігати непродуктивному використанню активів підприємства;

2) реабілітувати підприємства, які опинилися на межі бан­крутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-госпо­дарської діяльності в майбутньому;

3)сприяти найповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Процедура ліквідації підприємства у зв'язку з банкрутством представляє особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів,

аудиторів. Адже цей процес забезпечується недосконалим законодавством, що породжує па практиці безліч проблем.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох суб'єктів фінансово-господарських відносин:

• підприємств-кредиторів, які повинні встигнути за я віт свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при по­гашенні боргів за рахунок майна банкрута;

• найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні га­рантії при звільненні;

• підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство – складний процес, який може бути оха­рактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, ор­ганізаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Влас­не, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрут­ство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінан­систів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності "Відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездат­ності продовження фінансового забезпечення виробничого про­цесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства.

ІІІ. Шляхи протидії банкрутству, заходи щодо мінімалізації та профілактики господарських ризиків

Система запобігання банкрутству включає в себе низку логічних причинно-наслідкових організаційних і методичних процедур, які забезпечуються державними органами влади.

Вихідним пунктом системи е встановлення принципів і цілей, які повніші бути досягнуті в результаті функціонування її механізмів.

Основна ланка цієї системи - об'єктивна необхідність в доведенні структури виробництва до реального платоспромож­ного попиту, що формується ринком.

Мета створення і приведення в дію системи запобігання банкрутству в Україні - необхідність структурної перебудови всієї економіки відповідно до ринкового попиту населення за умови досягнення прибуткової діяльності основних структур, які виробляють товари та послуги.

Успіхи та невдачі діяльності підприємства слід розглядати як взаємодію низки факторів - зовнішніх (на які підприємство не може впливати) і внутрішніх (які залежать від організації роботи самого підприємства) (див. рис.) Здатність підприємства пристосовуватись до зміни зовнішніх (соціальних) і внутрішніх (технологічних) факторів є гарантією не лише виживання, але і розквіту.

Зовнішні

Внутрішні

Демографія

Цілі і принципи підприємств

Стан культури

Розвиток науки і техніки

Організація збуту і маркетингу

Фінансова і кредитна політика

Рівень витрат

Податкова політика

Виробнчий і управлінський потенціал

Інфляція

Рівень доходів населення

Стимулювання праці

Фінансовий стан підприємств-боржників

Диспропорції розвитку

Вибір стратегії попередження банкрутства і ефективність заходів підприємств по залученню ринкових механізмів залежить від системи управління фінансами на підприємстві.

Вона, в свою чергу, визначається стратегічними цілями і тактичними задачами діяльності підприємства. Основою цієї си­стеми повинен бути фінансовий аналіз, за результатами якого підприємство має можливість робити регулярну оцінку фінансо­вого стану. Головні напрями цього аналізу наступні:

- оцінка стану майна підприємства та джерел його фор­мування, а також показників структури капіталу;

Головне в стратегії запобігання банкрутства підприємст­ва, у вирішенні проблем ліквідності і платоспроможності полягає в професійному управлінні оборотними засобами. З одного боку, це передбачає оптимізацію джерел оборотних засобів на підставі виробленої стратегії, а з другого - розміщення цих засобів між матеріальними активами, а також у галузі виробництва і обігу. Велику роль в цьому відіграє правильний вибір кредитної політи­ки, пов'язаний з використанням кредиту в якості фінансового ва­желя. В той же час при існуючій обліковій ставці це практично неможливо.

Частиною управління оборотними засобами є управління дебіторською і кредиторською заборгованістю. Важливим ме­ханізмом такого управління є активне використання товарних векселів, що не завжди можливо в сучасних умовах.

Однією з цілей фінансової стратегії підприємств є отри­мання прибутку і забезпечення рентабельної праці. В основі цьо­го лежить аналіз і управління взаємозв'язком "Витрати - Обсяг - Прибуток", що пропонує широке залучення на підприємстві управлінського обліку.

В сучасних умовах регламентує процедуру банкрутства та ліквідації підприємств Закон України "Про внесення змін до За­кону України "Про банкрутство" прийнятий 30 червня 2000 ро­ку. Завдяки цьому з'явилась реальна можливість фінансового оз­доровлення неплатоспроможних підприємств, повернення боргів кредиторам, залучення реальних інвесторів шляхом застосування процедури банкрутства.

Ідеологія закону відображена у новій назві: "Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том". Передбачені законом механізми спрямовані передусім на усунення у ході реформування економіки перешкод, пов'язаних із ідеологічною за ангажованістю щодо самого поняття "банкрутст­во". Важливо, що закон надає змогу боржникам провадити розрахунки за своїми зобов'язаннями різними способами, - це сприяє відновленню вітчизняного виробництва.