Ііі. Підприємство як економічний суб’єкт господарювання. Характеристика основних методів господарювання

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки – підприємства.

Підприємство як об’єкт вивчення є відособленою виробничо-господарською одиницею, що має права юридичної особи, та займається виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

В даний час статус підприємства, порядок його створення і ліквідації, умови утворення і використання майна, господарська, економічна і соціальна діяльність, відносини підприємства з органами державного управління і місцевого самоврядування в основному регулюються Законом України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ із змінами і доповненнями.

Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство – 0сновна організаційна ланка народного господарства України.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) і інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Усі підприємства в процесі функціонування діють у рамках визначених законів, правових норм, тобто в системі правових відносин. Тому підприємство є не тільки суб’єктом економіки, що господарює, але й одночасно виступає юридичною особою – елементом права.

Всяка організація, щоб бути визнаною юридичною особою повинна володіти в сукупності чотирма характерними ознаками:

• наявність відособленого майна;

• здатність відповідати по зобов’язаннях своїм майном;

• здатність виступати в господарському обороті від свого імена;

• можливість пред’явити позови і виступати як відповідач в суді.

Таким чином, підприємство в умовах ринку є незалежною, автономною господарюючою одиницею, діяльність якої передбачає свободу власників підприємства в розподілі та використанні отриманого прибутку, розпорядженні власним майном та капіталом. Майнові права підприємства перебувають під охороною Закону.

Закон України «Про підприємства» законодавчо закріпив нові принципи функціонування підприємств, які відповідають умовам ринкової економіки, повністю змінив їх права та повноваження щодо всіх аспектів життєдіяльності підприємства.

У відповідності з Законом підприємство самостійно:

- планує свою діяльності та визначає перспективи її розвиток, виходячи з попиту на свою продукцію (послуги), рівня конкурентно-спроможні, а також необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів;

- здійснює матеріально-технічне постачання (забезпечення) виробництва та капіталістичного будівництва через систему прямих угод (контрактів) з постачальниками та посередницькими організацією, на товарних біржах;

- реалізує свою продукцію, інші матеріальні коштовності на основі прямих угод із споживачами, на основі бартерним угод, державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств та інше;

З метою реєстрації утворення та підтвердження своєї діє спроможності підприємство проходить державну реєстрацію за місцем його знаходження. Державний дозвіл на проведення окремих видів підприємницької діяльності видається у формі відповідного патенту або ліцензії.

Підприємство як організаційна одиниця, яка здійснює господарсько-фінансову діяльність, існує у всіх економічних системах та типах економічних відносин. Однак характер функціонування підприємства та його організаційно-правовий статус суттєво розрізняються.

Економічні методи ведення господарства стосуються насамперед комерційного розрахунку. Він є загальною категорією ринкового господарства, його системо утворюючого структурою, основним методом організації та ведення виробничо-господарської діяльності підприємницьких структур. Досвід і масштаби його застосування у різних країнах величезні. Він передбачає дійсне самофінансування підприємств (фірм), тобто відшкодування їх поточних та капітальних витрат винятково за рахунок власних коштів і банківських кредитів, повну самостійність (у тому числі економічну) у прийнятті рішень, ефективну матеріальну заінтересованість, реальну, а не декларативну матеріальну відповідальність за результати всієї поточної господарської та інвестиційної діяльності. Його визначальна риса розкривається в орієнтації всіх господарських ланок на вимоги ринку.

Комерційний розрахунок має свій, тільки йому притаманний механізм дії та розвитку. Це система, що само розвивається, само відтворюється характеризується самоокупністю, самофінансуванням, само плануванням, самореалізацією самозабезпеченням, самовідповідальністю, само заохоченням, самоуправлінням. Тому і переходом до ринкової економіки, а отже, і до комерційного розрахунку підприємства (фірми) отримують сукупність вже не урізаних і формальних , а дійсних прав, які забезпечують їх повну самостійність. Зникає становище, при якому державний орган виступає як суб’єкт, а підприємство – об’єкт управління, що виконує команди «зверху».

Комерційний розрахунок відображає відносини, які склалися у суспільстві. Ці відносини ґрунтуються на приватній власності і виникають між підприємствами (фірмами) та суспільством, між підприємницькими структурами, всередині самих підприємств в галузях виробництва та реалізації матеріальних благ. Комерційні відносини вторинні, похідні від відносин, які склалися в суспільстві і повторюють їх у господарській практиці.

Спосіб реалізації цих відносин – це метод ведення та управління виробничою діяльністю. Як об’єктивні відносини ринку комерційний розрахунок не потребує впровадження, оскільки він є невід’ємною частиною виробництва.

Основою комерційного розрахунку виступає матеріальна заінтересованість, через неї здійснюється реалізація економічних інтересів, відбувається процес вирішення суперечностей, які виникають між ними і є рушійною силою виробництва.

Матеріальна заінтересованість реалізується через порядок розподілу доходу.