Іі. Організаційні типи виробництва
Сталість видів продукції, що виробляється, а також сталість структури виробничого процесу визначають типи виробництва: одиничне, серійне й масове.
Одиничне виробництво характеризується найбільш різко вираженою мінливістю структури робочого процесу, тому що при цьому типі виробництва кожний наступний виріб створює новий технологічний процес, що відрізняється від колишнього за складом операцій, за їхньою тривалістю й послідовністю, у якій вони виконуються. До даного типу виробництва можна віднести виготовлення нестандартного встаткування.
Відмінними рисами одиничного типу виробництва є:
багатоменклатурність продукції, що виписується;
перевага технологічної спеціалізації робочих місць, ділянок, цехів;
відсутність постійного закріплення за робочими місцями певних виробів;
використання універсального встаткування й розміщення його за однотипними групами;
наявність висококваліфікованих робітників-універсалів;
великий обсяг ручних операцій;
більша тривалість виробничого циклу й ін..
Серійне виробництво характеризується сталістю структури робочого процесу в період випуску однієї партії (серії) однакових виробів. Структура процесу змінюється за складом операцій, їхньою тривалістю й послідовністю виконання у зв’язку з переходом на виготовлення серії нового виду продукції. Наприклад, консервне виробництво.
Залежно від тривалості періоду випуску однієї серії й розміру партії розрізняють дрібносерійне, середньо серійне й крупносерійне виробництво.
Для серійного типу виробництва характерна відносно більша номенклатура виробів, однак значно менша, ніж при однотипному типі виробництва.
Основні особливості організації серійного виробництва:
спеціалізація робочих місць за виконанням декількох закріплених операцій;
використання універсального й спеціального устаткування;
незначний обсяг ручних операцій;
наявність робітників середньої кваліфікації;
незначна тривалість виробничого циклу й ін..
Масове виробництво характеризується найбільш вираженою сталістю структури робочого процесу, використання тих самих операцій на кожному робочому місці, з виготовленням того самого виробу. До даного типу виробництва можна віднести машинобудування.
Для масового виробництва характерна:
обмежена номенклатура виробів;
предметна спеціалізація робочих місць;
використання спеціального й спеціалізованого устаткування;
можливість механізації й автоматизації виробничих місць;
наявність робітників невисокої кваліфікації;
мінімальна тривалість виробничого циклу.
Ііі. Виробничий цикл і методи організації виробництва
Час від початку виробничого процесу до виходу готової продукції визначається як виробничий цикл.
Виробничий цикл складається із часу виробництва й часу перерви.
Час виробництва включає тривалість технологічних операцій (або природних процесів) і тривалість допоміжних операцій (технологічного обслуговування виробництва).
Тривалість технологічних операцій – це час, протягом якого відбувається вплив на предмети праці. Тривалість допоміжних операцій – це час, що витрачається на міжцехові й внутрішні переміщення предметів праці, контроль, упакування й т. ін..
Перерви в роботі на поділяють на регламентовані й нерегламентовані.
Регламентовані перерви входять до складу кожного циклу, якщо вони викликані очікуванням нагромадження партії виробів для передачі її на наступну технологічну операцію або тимчасову зупинку в роботі через різну тривалість суміжних технологічних операцій.
Нерегламентовані перерви пов’язані із простоєм устаткування й робітників через непередбачені режимом роботи організаційно-технічні причини (затримка сировини, матеріалів, поломка встаткування) і тому у виробничий цикл включаються у вигляді поправочного коефіцієнта або взагалі не враховуються.
Основною складовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, що становить технологічний цикл ( Тц ) :
де
n
– кількість предметів у партії; t
– тривалість
обробки одного предмета; 
-
кількість робочих місць, на яких
виконується ця операція.
Тривалість і склад виробничого циклу розраховують аналітичним, графічним або графоаналітичним способом. Для цього необхідно знати складові частини, на які розчленовується процес виробництва продукції, послідовність, спосіб виконання й нормативи його тривалості, види руху предмета праці.
Існує два методи організації виробництва: потокове й непотокове виробництво.
Непотокове виробництво використовується переважно в одиничному й серійному виробництві. Його ознаки: робочі місця розміщаються однотипними технологічними групами без зв’язку з послідовністю виконання операцій, на них обробляються різні за конструкцією й технологією виготовлення предмети праці, які переміщаються в процесі обробки складними маршрутами, створюючи більші перерви між операціями.
В умовах одиничного виробництва не потоковий метод здійснюється у сфері одинично-технологічного (оброблювані предмети праці не повторюються).
У серійному виробництві не потоковий метод приймає дві форми:
партійно-технологічний метод (предмети праці проходять обробку партіями, які періодично повторюються);
предметно-груповий метод (вся сукупність предметів праці розділяється на технологічно подібні групи).
Потокове виробництво забезпечує строго узгоджене виконання всіх операцій технологічного процесу в часі й просторі, воно характеризується наступними основними ознаками:
спеціалізацією кожного робогочо місця на виконанні певної операції;
погодженим і річним виконанням всіх операцій на основі єдиного розрахункового темпу роботи;
розміщенням робочих місць у строгій відповідності з послідовністю технологічного процесу;
передачею оброблюваного матеріалу або виробів з операції на операцію з мінімальними перервами за допомогою транспортерів (конвеєра).
Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія – ряд взаємозалежних робочих місць, розташованих у порядку послідовності виконання технологічного процесу й об’єднаний загальною для всіх нормою продуктивності (її визначає провідна машина потоку).
Потоковий метод характерний для масового й крупносерійного виробництва.
Виробничий цикл – це календарний період часу, протягом якого матеріал, заготівля або інший оброблювальний предмет проходить усі операції виробничого процесу або певної його частини й перетворюється в готову продукцію (або в готову її частину). Він виражається в календарних днях або (при малій трудомісткості виробу) у годинниках.
Тривалість виробничого циклу визначається за формулою:
Тц = Тчрп + Тчп
де Тчрп – час робочого процесу; Тчп – час перерв.