Особливості внутрішньом’язового введення біциліну

1. Розвести сухий біцилін розчинником.

2. Не вводячи повітря у флакон з розведеним біциліном, набрати в шприц розчин біциліну, потягнувши поршень.

3. Надлишок повітря з шприца з розчином біциліну витиску­ють через голку, яку використовували під час розведення (у разі всіх інших ін'єкцій повітря витискується тільки після заміни голки).

4. Помінявши голку і не витискуючи через неї повітря з розчином біциліну (оскільки розчин біциліну швидко гусне і зумовлює закупорювання голки), ввести голку в м'яз.

5. Перед уведенням розведеного біциліну слід потягнути поршень на себе, щоб переконатися, що голка не в судині (оскільки біцилін, потрапивши в кровоносну судину, спричиняє медикаментозну емболію), і одночасно з цим повітря з голки відсмоктується у шприц. Після цього можна ввести розчин біциліну. Якщо в шприці є бульбашки повітря, то біцилін вводимо не до кінця.

Можливі ускладнення при ін'єкціях, надання допомоги

1. Інфільтрат — це найбільш часте ускладнення після підшкірних і внутрішньом'язових ін'єкцій. Характеризується утворенням ущільнення в місці ін'єкції, яке легко визна­чається при пальпації.

Причини виникнення: одноразовоме введення великої кількості ліків; попадання ліків у підшкірну основу, постійне введення ліків у одну і ту ж ділянку; введення непідігрітих олійних розчинів; грубе порушення правил асептики при етапах підготовки та виконанні ін'єкцій.

Ознаки: місцева гіперемія, гіпертермія, набряк, відчуття болю. При своєчасному лікуванні інфільтрат може розсмокта­тись, у гіршому випадку — ускладнитись розвитком абсцесу.

Лікування. Необхідно відразу шприцом відсмоктати розчин, що попав під шкіру, місце ін'єкції обколоти 0,25%-0,5% розчином новокаїну. На ранній стадії розвитку інфільтрата накладають двошаровий зігрівальний компрес. Можна застосову­вати водно-спиртовий, олійно-спиртовий компреси. Викори­стовують також фізіотерапевтичні процедури (УВЧ,УФ-опроміненвя). Якщо інфільтрат виник після введення антибіотика, то на шкіру наносять «йодну сітку».

При виникненні абсцеса застосовують хірургічне розкри­вання гнійника з наступним дренуванням.

Профілактика. Необхідно постійно змінювати ділянку тіла для ін'єкцій, не вприскувати одномоментно великий об'єм ліків, підігрівати олійні розчини, суворо до­тримуватись виконання правил асептики,під час введення препарату треба стежити, щоб у місці ін'єкції не утворювалось "здуття", що свідчить про надходження розчину в підшкірну основу

Запам'ятайте! Усяке доторкання голкою до нестерильних предметів і рук порушує стерильність, що може послужити джерелом інфекції і сприяти виникненню абсцеса.

2. Медикаментозна емболія можлива у випадках, коли здійснюють ін'єкцію олійного розчину в інфільтрат, який виник на місці попередньої ін'єкції. Проявляється вона раптовим болем у ділянці серця, ядухою, кашлем, ціанозом верхньої половини грудної клітки. Це грізне ускладнення, яке може призвести до загибелі хворого. Тому олійні розчини необхідно вводити лише тоді, коли переконались, що не попали в просвіт кровоносної судини.

3. Залишення уламка голки в м'яких тканинах виникає внаслідок дефекта виготовлення голки або її зношен­ня. В зв'язку з тим, що відломлення голки від муфти не можна передбачити, слід вводити голку в тканини не глибше, ніж на 2/3 її довжини з тим, щоб можна було уламок голки швидко видалити із тканини пальцями руки. Якщо сталося так, що рукою уламок не вдається витягнути, то необхідно з двох сторін затиснути рукою місце знаходження голки, щоб вона не просувалася глибше і негайно викликати лікаря.

4. Алергічна реакція — це підвищена чутливість організму на введення того чи іншого препарату. Проявляється висипанням, набряками, зудом, підвищенням температури. Може виникнути нежить, кон'юнктивіт, першіння в горлі. Найбільш грізний прояв алергічної реакції анафілактичний шок, який найчастіше розвивається в перші 20 хвилин після ін'єкції, а іноді негайно, «на голці». При цьому хворий раптово відчуває різку слабість, розвивається непритомність або заторможеність свідомості, падіння серцевої діяльності, можуть виникнути на шкірі різні висипання, набряки, а також диспептичні розлади (блювота, пронос).

У тяжких випадках виникають судоми, параліч дихаль­ного і серцево-судинного центрів. Це загрозливий жит­тю стан і потребує невідкладної допомоги!

Необхідно негайно:

1. При можливості вище місця ін'єкції накласти джгут так, щоб перекрити і вени, і артерії. ,

2. Внутрішньом'язово ввести 1% розчин дімедролу 1—2 мл, 0,1% розчин адреналіну 0,5 мл.

3. Обколоти місце ін'єкції 0,1% розчином адреналіну 0,5 мл розчинивши його 10—20 мл, 0,9% розчину натрію хлори­ду, після чого слід зняти джгут.

4. Внутрішньом'язово для продовження дії адреналіну ввести преднізолон 1 мл або гідрокортизон 1 мл.

5. При падінні артеріального тиску внутрішньовенно ввести 1 % розчин мезатону (розвести 1 мл мезатону в 250 мм 0,9% розчину натрію хлориду, або 5% розчину глюкози) під контролем АТ, а також ввести протишоковий плазмозамінник — поліглюкін 400—800 мл.

6. При виникненні і наростанні ядухи внутрішньом'язово ввести 24% розчин еуфіліну 1 мл або внутрішньовенно струменево повільно протягом 5 хвилин 2,4% розчин еуфіліну 5-10 мл в 10-20 мл 0,9% розчину натрію хлориду або внутрішньовенно крапельно, розчинивши еуфілін в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

Запам'ятайте! В кожному процедурному кабінеті необхідно мати набір медикаментів для надання невідкладної допомоги в разі виникнення анафілактичного щока.

Найчастіше анафілактичний шок можуть викликати: пеніциліни, стрептоміцини, сульфаніламіди, вітаміни групи В (особливо В,), вакцини, сироватки, йодовміщуючі препара­ти, препарати ацетилсаліцилової кислоти.

Перед першою ін'єкцією препарату необхідно зібрати алергологічний анамнез, виконати пробу на індивідуальну чутливість організму до препарату, зробити першу ін'єкцію в кількості 1/3 призначеної дози в кінцівку і спостерігати за хворим протягом 20 хвилин.

4. Некроз тканини може виникнути в результаті помилкового підшкірного або внутрішньом'язового введен­ня гіпертонічних розчинів (10% розчину кальцію хлориду, або 10% розчину натрію хлориду) не за призначенням.

Змертвіння тканин може наступити при паравенозному потраплянні в тканини цих розчинів при виході голки із вени, а також концентрованих йодовміщуючих рентген- оконтрастних препаратів (білігност, урографін тощо). При цьому виникає пекучий біль у ділянці ін'єкції. В таких випадках треба обколоти місце ін'єкції 0,25 або 0,5% розчином новокаїну або 0,9% розчином натрію хлориду в кількості 20 мл і накласти зігрівальний компрес.

4. При внутрішньом'язовому введенні ліків може пошкодження нервових стовбурів із розвитком парезів і паралічів. Потрапляння голки в нервововий стовбур легко застерегти, якщо правильно вибрати місце ін'єкції.

При введенні ліків в окістя відмічається стійкий біль у місці ін'єкції. В такому випадку необхідно її відтягнути назад. Призводить до часткової або повної втрати рухової функції.

4. Пірогенна реакція може виникнути при введенні препаратів із закінченим терміном придатності або неякісно виготовлених. Проявляється головним болем, і остудою, підвищенням температури. В таких випадках необхідно припинити введення препарата, хворого обкласти грілками.

5. Повітряна емболія виникає при попаданні в судини несвоєчасно видалених із шприца або системи для внутрішньовенних вливань пухирців повітря. Клінічно вона проявляється раптовою втратою свідомості, судомами, падінням артеріального тиску.|

При появі зазначених ознак необхідно перетиснути систему опустити головний кінець ліжка і негайно викликати лікаря.

4. Жирова емболія (закупорка судин) легеневих судин виникає при помилко­вому введенні медикаментів, призначених для внутрішньом'язового або підшкірного введення, наприклад розчину кам­фори в олії. Проявляється вона раптовим болем у ділянці серця, ядухою, кашлем, ціанозом верхньої половини грудної клітки.

5. Запаморочення, колапс, аритмії можуть бути наслідком швидкого введення ліків.

6. Гематома в місці ін'єкції виникає при порушенні зсі­дання крові, підвищеній проникності судин або при наскрізному проколюванні вени. Профілактикою цього усклад­нення є тривале (не менш як 3—5 хв) притискання місця ін'єкції стерильною ватною кулькою, змоченою спиртом.

13. Сепсис — загальне інфекційне захворювання внаслідок бактеріального інфікування крові, що виникає при порушенні правил асептики та антисептики.

14. Тромбофлебіти—запалення вен із утворенням у них тромбів внаслідок хімічного або фізичного подразнення стінки вени лікарською речовиною. По ходу вени виникає гіперемія, гіпертермія, набряк, відчувається біль. Необхідно припинити венопункцію даної ділянки накласти зігрівальний компрес.

15. Флебіт - запалення стінки вени. Переважне ураження зовнішньої оболонки називають періфлебітом, внутрішньої - ендофлебітом, запальний процес, що захоплює всі оболонки вени, - панфлебітів. Періфлебіт розвивається в основному в результаті переходу запального процесу на стінку вени з навколишніх тканин. Ендофлебіт виникає при травмі вени і пошкодженні її внутрішньої оболонки, найчастіше при тривалому перебуванні в вені голки або катетера при інфузійній терапії, а також внутрішньовенному введенні гіпертонічних розчинів.

Основні клінічні симптоми - біль і гіперемія шкіри по ходу вени - спостерігаються лише в початковій стадії захворювання і при ураженні підшкірних вен. При пальпації по ходу ураженої вени виявляється щільний болючий тяж або інфільтрат, що свідчить про залучення в запальний процес значних ділянок підшкірної клітковини. Флебіт часто призводить до розвитку тромбофлебіту, з яким пов'язані ускладнення - септичні емболії, абсцеси та ін

Лікування в основному консервативне. Застосовують компреси з мазями, що містять гепарин, троксевазин, а також теплові фізіотерапевтичні процедури. Проводять протизапальну терапію (призначають аспірин, бутадіон або реопірін), застосовують препарати, які поліпшують реологічні властивості крові і трофіку венозної стінки (глівенол, ескузан, трентал, курантил та ін.) Прогноз, як правило, сприятливий. Профілактика полягає в строгому дотриманні правил внутрішньовенних ін'єкцій та вливань, своєчасному лікуванні гнійно-запальних процесів.

16. Абсцес – гнійне запалення тканини в місці ін’єкцій, яке супроводжується виникненням гнійної порожнини.

17. Ліподистрофія – зникнення, рідше гіпертрофія підшкірної жирової клітковини на місці частого введення інсуліну. Для профілактики – змінювати місце ін’єкції.

18. Рожисте запалення – інфекційна хвороба, яка викликається гемолітичним стрептококом, характеризується запаленням шкіри з утворенням обмеженого запального вогнища.

19. Перерозтягнення м’язів – введення в/м більшої кількості ліків.

20. Стійка болючість – при в/м введенні потрапляння голки в окістя (занадто довга голка)

Запам'ятайте: Використання одного шприца та голки для введення медикаментів різним хворим небезпечне зараженням інфекційною жовтяницею, СНІДом, сифілісом, малярією та іншими захворюваннями.

Профілактика інфекційних ускладнень при виконанні ін'єкцій залежить від правильного знезараження рук медичної сестри, дотримування правил асептики при роботі зі шприцом та голкою, а також знезараження ділянки шкіри.

Ретельне дотримування медичною сестрою усіх правил виконання техніки ін'єкцій і асептики попередить можливі ускладнення.