Інтерпретація отриманих результатів

15 Балів — свідомість ясна.

14-13 балів — помірне прилушення.

12-11 балів — глибоке приглушення.

10-8 балів — сопор.

7-6 балів — помірна кома.

5-4 балів — глибока кома.

3 Бали — термінальна кома, смерть мозку.

ІІІ. Налагодити зв'язок з основною базою, доповісти про клінічну ситуацію.

IV. Забезпечити ВВ доступ з введенням ізотонічного розчину NaCl, можна зробити не більше двох спроб венепункції, крім ситуації зберігання життя потерпілого. Налагодження ВВ доступу не повинно затримувати транспортування. Контакт із черговим лікарем повинен бути зроблений якнайшвидше.

V. Приєднайте ЕКГ-монітор, визначити серцевий ритм і при наявності аритмії провести лікування її відповідно протоколу.

VI. Положення постраждалого повинно бути комфортабельним, наскільки дозволяє ситуація.

V. Заспокоїти постраждалого. Звільнити від одягу, що заважає.

VI. Транспортувати постраждалого якнайшвидше в найближчу лікарню.

Пульсоксиметрія

Пульсоксиметри призначені для черезшкірного неінвазійного моніторингу ступеню насичення киснем гемоглобіну артеріальної крові (сатурації SpО₂) і частоти серцевих скорочень (ЧСС) у всіх випадках пов’язаних з можливістю виникнення гіпоксії (серцева, легенева недостатність, порушення кровообігу).

Головні елементи управління пульсоксиметру:

1) кнопка включення/вимикання пульсоксиметра (на боковій

панелі приладу)

2) світлодіодна шкала для індикації режиму живлення

3) цифровий індикатор показника пульсу

4) цифровий індикатор показника сатураціїSpО₂

5) світлодіодна шкала для індикації пульсової хвилі

6) кнопки регулювання звучності звукового сигналу, та

встановлення межі спрацьовування тривоги

7) кнопка для тимчасового відключення звукової сигналізації

8) кнопка встановлення спеціальних режимів

Підготовка до роботи:

- встановити прилад у зручне для роботи положення;

- підключити пульсоксиметричний датчик до входу SpО₂;

- встановити датчик на добре васкуляризовану частину тіла, де передбачається гарна пульсова хвиля таким чином, щоб джерело світла виявилося напроти фотоприймача (випромінювання повинне попадати на приймач).

Порядок роботи: включити прибор натиснувши і утримуючи кнопку ВКЛ/ВИКЛ декілька секунд – пролунає звуковий сигнал, що свідчить про виконання програми автотестування і готовності приладу до роботи.

У випадку правильно встановленого датчика прилад автоматично адаптується до параметрів протягом 10-ти секунд, про що свідчить початок шкальної індикації пульсової хвилі і поява індикації на цифрових. Тональність звукових сигналів, що супроводжують шкальну індикацію пульсової хвилі, змінюється залежно від величини Sp02. Діапазон вимірів розбитий на чотири інтервали: від 99 до 94%, від 93 до 90%, від 89 до 85% і нижче 85%; кожному інтервалу відповідає своя тональність звукових сигналів: нижче Sp02 - нижче тональність.

Прилади подають сигнал тривоги в наступних випадках:

- при виході показань за встановлені межі спрацює звуковий сигнал змінної тональності й миготіння показань відповідного цифрового індикатора;

- при порушенні правильного встановлення датчика (відсутності датчика) і/або зникненні (критичному ослабленні) пульсової хвилі - звуковий сигнал змінної тональності й миготливих рисок на цифрових індикаторах, відсутність індикації пульсової хвилі. 80

Увага! Значне зниження А/Т пацієнта, переохолодження кінцівок веде до різкого ослаблення або припинення пульсації, що у свою чергу зменшує вірогідність моніторингу. Для відновлення пульсації необхідно зігріти кисть або переставити датчик на інше місце.

Електрокардіографія

Контроль і відновлення роботи серця повинні починатися із запису ЕКГ, що дозволяє провести диференційний діагноз між основними причинами зупинки кровообігу (фібриляція шлуночків, асистолія, електромеханічна дисоціація).

Електрокардіографи (ЕК) – прилади, які реєструють і проводять запис на діаграмній плівці змін електричних потенціалів (ЕП) мембран міокардіоцитів. В основу їх роботи покладений гальванічний принцип. Прилад складається з підсилювально-реєструючого блоку на який через кабель відведень пацієнта передаються ЕП, стрічкопротяжного механізму і блоку живлення.

Для реєстрації стандартних відведень з кінцівок кабель пацієнта має 4 електроди, які підключаються:

права рука – червоний (одне кільце)

ліва рука –жовтий (два кільця)

ліва нога – зелений (три кільця)

права нога – чорний (земля)

З кінцівок реєструються біполярні відведення по Ейнтховену:

І - ліва рука - права рука

ІІ - ліва нога - права нога

ІІІ - ліва нога - права нога

А також монополярні відведення за Гольдбергером (підсилені):

aVR - потенціал правої руки

aVL -потенціал лівої руки

aVF –потенціал лівої ноги

Для реєстрації грудних відведень (однополярні) в апаратах є 1, або 6 електродів, які почергово, або одночасно встановлюються в міжребір’ях:

- V1 – четверте міжребір’я по білягрудинній лінії справа

- V2 –четверте міжребір’я по пригрудинній лінії зліва

- V3 – між V2-V4

- V4 – п’яте міжребір’я по середньоключичній лінії зліва (як

правило, верхівка серця)

- V5 – по передній під пахвинній лінії на рівні V4 зліва

- V6 – по середній під пахвинній лінії на рівні V4 зліва

Порядок запису ЕКГ:

- встановити ЕК у зручне для оператора положення

- заправити діаграмну стрічку (спосіб залежить від моделі ЕК)

- накласти електроди відповідно до загальноприйнятої методики (закріпити 4 пластинчаті електроди на внутрішній поверхні нижньої третини передпліч і гомілок, на грудну клітку встановити 1 або 6 грудних електродів з допомогою груш – присмоктувачів); для забезпечення контакту під електроди встановити марлеву прокладку, змочену фіз. розчином, або змочити шкіру в місцях накладання електродів

- приєднати відповідно маркуванню кабелі відведень

- включити живлення (при підключенні до електромережі апарат необхідно заземлити)

- встановити режим запису (оптимально: швидкість-50 мм/с, вольтаж -10 мВ, при необхідності – фільтр)

- провести запис ЕКГ

- після запису ЕКГ апарат виключають, від пацієнта від’єднують кабель відведень, електроди дезінфікують 1% розчином хлораміну і витирають насухо.

Запис ЕКГ:

1) в ручному режимі, послідовно переключаючи відведення кнопкою переключення відведень (при перемиканні відведень заспокоєння включається автоматично на 1 с; якщо є потреба збільшення часу заспокоєння потрібно включати заспокоєння за допомогою кнопки). Якщо при реєстрації електрокардіограми розмах запису перевищує ширину поля запису, або розмах запису занадто малий, варто змінити чутливість электрокардіогрофа, встановивши чутливість 5 мм/мв або 20 мм/мв, знову записати калібровані імпульси, що вказують чутливість електрокардіографа, і зареєструвати електрокардіограму в потрібному відведенні. Запис калібровочного сигналу може проводитися в будь-якому відведенні;

2) в автоматичному режимі переключення відведень проходить автоматично.

Слід пам’ятати:

- під час запису ЕКГ пацієнт не повинен рухатися, напружуватися, торкатися корпусу кардіографа.

- оператор не повинен одночасно торкатися пацієнта і ЕК.

- при одночасній роботі ЕК і дефібрилятора - електроди ЕК не

повинні торкатися електродів дефібрилятора.

- якщо є поміхи ("наводка") - високочастотні однакової амплітуди коливання - перевірити заземлення, контакт електродів із шкірою пацієнта; тремор – низькочастотні різної амплітуди коливання – зігріти, заспокоїти пацієнта; "нестійка ізолінія" - запис ЕКГ проводити в ручному режимі, після кожного відведення включати кнопку "ЗАСП", або витримувати паузу кілька секунд.

При пошкодженні (обриві) електродів:

- пошкодження червоного електрода – неможливий запис І, ІІ стандартних відведень (запис ЕКГ проводять на ІІІ стандартному відведенні, а електроди для запису відведень встановлюють: І – жовтий - права рука, зелений - ліва рука, ІІ – жовтий - права рука, зелений - ліва нога, ІІІ – електроди на місці, avR –жовтий права рука (запис на avL)

- пошкодження жовтого електрода – неможливий запис І, ІІІ відведень (запис ЕКГ проводять на ІІ стандартному відведенні, а електроди встановлюють: І – червоний - на місці, зелений - ліва рука, ІІ – електроди на місці , ІІІ – червоний - ліва рука, зелений - ліва нога , avL – червоний - ліва рука (запис на avR)

- пошкодження зеленого електрода – неможливий запис ІІ, ІІІ відведень (запис ЕКГ проводиться на І стандартному відведенні, а електроди встановлюються: І – електроди на місці, ІІ – червоний-права рука, жовтий - ліва нога, ІІІ – червоний-ліва рука, жовтий - ліва нога. avF – жовтий - ліва нога (запис на avL), або червоний - ліва нога (запис на avR).

Глюкометрія

Глюкометри - це електронні пристрої, що використовуються для вимірювання рівня глюкози в крові.

Складові елементи глюкометру

1. власне електронний прилад з дисплеєм, на якому відображається

результат глюкометрії (вимірювання рівня глюкози крові). Глюкометри бувають різних розмірів, але більшість з них легко вміщаються в долоню або в кишеню, що дозволяє весь час носити їх з собою. На корпусі сучасних глюкометрів розташовані кнопки, що дозволяють керувати електронною пам'яттю, що зберігає результати останніх вимірювань глюкози;

2. ручка і стерильні ланцети - це інструменти для проколювання шкіри. Ланцети відрізняються по довжині і підбираються залежно від товщини шкіри (більш тонкі голки ланцета призначені для тонкої шкіри, наприклад, у дітей). Один ланцет при правильному застосуванні можна використовувати 10-15 разів, проте необхідно суворо дотримуватися правил зберігання ланцета (у ковпачку, для попередження інфікування голки);

3. тест-смужки - це витратний матеріал (для кожного вимірювання потрібна нова тест-смужка), на яку нанесено речовину, що реагує з кров'ю і визначає концентрацію глюкози в крові. На тест-смужках є розмітка, яка вказує, куди необхідно нанести кров для вимірювання рівня глюкози. Практично для кожної моделі глюкометра випускається окремий тип тест-смужок;

4. батарея - є джерелом енергії, необхідної для функціонування глюкометра. У деяких глюкометрах є батареї, які виймаються і їх можна самостійно замінювати на нові, в інших глюкометрах функція зміни батареї не передбачена, що робить їх менш практичними.

Існує кілька різновидів гюкометров залежно від принципу їх дії.

Фотометричні глюкометри. Принцип дії фотометричних глюкометрів наступний: при взаємодії глюкози крові та спеціального реагенту, нанесеного на тест-смужку, відбувається фарбування останнього в блакитний колір, інтенсивність якого відповідає концентрації глюкози в крові. Оптична система глюкометра аналізує зміни кольору і обчислює рівень глюкози в крові (глікемію). Такий метод вимірювання рівня глюкози крові не позбавлений недоліків: оптична система крихка і потребує особливого догляду, а результати вимірювання глюкози крові мають досить велику похибку (більш низького або більш високого результату аналізу).

Електрохімічні глюкометри. Принцип дії електрохімічного глюкометра заснований на взаємодії глюкози крові та реагенту тест-смужки, в результаті якого виникають слабкі електричні струми. Глюкометр фіксує ці струми і обчислює рівень глікемії (концентрацію глюкози в крові). Результати, отримані при електрохімічному вимірюванні більш точні, ніж при фотометричному вимірюванні. Принцип дії більшості сучасних глюкометрів заснований саме на електрохімічному механізмі. Такі прилади називають глюкометрами третього покоління.

Неінвазивні глюкометри. Все глюкометри, які випускаються сьогодні, є інвазивними - це означає, що для визначення рівня глюкози в крові необхідно проколювати шкіру. Провідними виробниками глюкометрів розробляється можливість виробництва неінвазивних глюкометрів - приладів, що не потребують прямого контакту з кров'ю для вимірювання рівня глюкози.

Сучасні глюкометри прості в застосуванні і не вимагають складних маніпуляцій для визначення рівня глюкози крові. Вимірювання глюкози крові за допомогою глюкометра здійснюється в кілька простих етапів:

• розкладіть на столі всі предмети, необхідні для вимірювання рівня глюкози: глюкометр, тест-смужки, ручку і ланцети;

• пальці рук вимийте з милом, висушіть рушником і кілька разів струсніть рукою, з пальця якої буде взято кров. Струшування руки сприяє притоку крові в пальцях, що полегшить виділення краплі крові для вимірювання;

• одну тест-смужку занурьте в отвір глюкометра до появи легкого клацання. Більшість глюкометрів включаються автоматично після того, як тест-смужка буде вставлена;

• за допомогою ручки проколіть шкіру пальця (чим сильніше натискання, тим глибше буде прокол). На пальці в області проколу з'явиться кругла крапля крові, яку потрібно нанести на тест-смужку;

• після нанесення достатньої кількості крові на тест смужку розпочнеться вимірювання рівня глюкози, яке триває від 3 до 45 секунд залежно від моделі глюкометру. Після закінчення певного часу на дисплеї глюкометра з'являються цифри, що вказують рівень глюкози в крові;

• після вимірювання тест-смужку витягають і викидають.