Структурно-логічна схема змісту теми

Гострий коронарний синдром

Форми:

1. БЕЗ ПІДЙОМУ СЕГМЕНТА ST

• Депресія сегмента ST, що перевищує 1 мм в двох суміжних відведеннях з переважаючим зубцем R

• Зміни зубця Т

2. З ПІДЙОМОМ СЕГМЕНТА ST

- Елевація ST ≥ 0,2 мВ у V1-V3 або ≥ 0,1 мВ в інших відведеннях.

- Наявність зубця Q у відведеннях V1-V3 або зубця Q ≥ 0,03 с у I, avL, avF, V4-V6.

- Блокада лівої ніжки пучка Гіса, що гостро виникла вперше.

Діагностика:

1. комплексний аналіз клінічної картини (кардіалгія, задишка, слабкість, втрата свідомості, зміна ЧСС), ЕКГ, рівнів біомаркерів (за можливості проведення експрес-діагностики протягом 60 хв від розвитку симптомів).

2. реєстрація 12 відведень ЕКГ у спокої протягом 10 хв після першого контакту хворого з лікарем.

хв.

Рекомендації стосовно початкового лікування:

1. Кисень: інгаляція (4–8 л/хв) - якщо сатурація кисню становить менше 90 %.

2. Нітрати: сублінгвальне або в/в застосування (при САТ не менше 90 мм рт. ст.).

3. Аспірин: стартова доза – 160–325 мг

4. Клопідогрель: навантажувальна доза – 300 мг (або 600 мг при плануванні швидкого інвазивного втручання) з подальшим переходом на дозу 75 мг/добу.

5. Антикоагулянти: вибір залежить від стратегії лікування:

– нефракціонований гепарин – в/в болюсно 60–70 МО/кг (щонайбільше 5000 МО) → інфузієя 12–15 МО/кг/год (щонайбільше 1000 МО/год) до збільшення АЧТЧ в 1,5–2,5 разу;

– фракціоновані (фондапаринукс, еноксапарин, дальтепарин

6. Морфін: 3–5 мг внутрішньовенно або підшкірно залежно від інтенсивності болю.

7. Пероральні β-блокатори: переважно при тахікардії чи артеріальній гіпертензії за відсутності ознак серцевої недостатності.

8. Атропін: 0,5–1,0 мг внутрішньовенно при брадикардії.

ускладнення

Гостра серцева недостатність

Клінічні ознаки: задишка, тахікардія, додатковий III тон, вологі хрипи

Додати до лікування: кисень, контроль сатурації крові, діуретики (20-40 мг фуросеміду в/в кожні 1-4 години, інгібітори АПФ за відсутності гіпотензії, гіповолемії, ниркової недостатності. Важка: допамін у дозі 2,5-5,0 мкг/кг/хв., добутамін - початкова доза 2,5 мкг/кг/хв, яку поступово збільшують із 5-10 хв інтервалом або до досягнення гемодинамічного ефекту.

Кардіогенний шок

СAT < 80 мм рт.ст., олігурія або анурія (діурез < 20 мл/год), тахікардія, надшлуночкова або шлуночкова тахіаритмія, блідість, загальмованість, запаморочення.

Додати до лікування: кисень, ШВЛ, добутамін (2,5-5,0 мкг/кг/хв) для поліпшення ниркового кровотоку, 5-10 мкг/кг/хв для корекції АТ, корекція ацидозу (низька ефективність катехоламінів в кислому середовищі).

А

Гіпертонічний криз

нафана

Форми:

• ускладнений - з гострим або прогресуючим ураженням органів­мішеней, що є загрозою для життя і потребують зниження АТ упродовж години;

• неускладнений - без гострого або прогресуючого ураження органів­мішеней, що становлять загрозу життю хворого і потребують нормалізації АТ упродовж години або доби.

Діагностика:

1. комплексний аналіз анамнезу, клінічної картини (підвищення АТ, головний біль, кардіалгія, нудота, блювання, погіршення зору, аритмії, ознаки СН, вогнищеві неврологічні симптоми, сплутаність свідомості та судоми), ЕКГ (виявлення ускладнень).

Рекомендації стосовно початкового лікування:

1. Негайно знизити АТ необхідно за допомогою одного з антигіпертензивних препаратів, прийнятих сублінгвально:

— ніфедипін короткої дії по 10–20 мг;

— каптоприл по 25–50 мг;

— пропранолол по 40–60 мг;

— клонідин по 0,075–0,15 мг;

— празозин по 1–5 мг;

— нітрогліцерин по 0,5 мг

2. Знизити АТ із використанням антигіпертензивних препаратів, введених парентерально (дивись додаток 1)

3. Вибір антигіпертензивних препаратів також може бути обумовлено наявною супутньою симптоматикою (дивись додаток 1а)

Нераціональні комбінації лікарських засобів:

- БАБ + діуретик (збільшують ризик розвитку цукрового діабету);

- антагоніст кальцію + альфа­адреноблокатор (викликають тахікардію);

- БАБ + препарат центральної дії (викликають брадикардію і асистолію).

Зниження АТ при ГК повинно бути керованим (не більше, ніж на 25 %). Винятками є розшаровуюча аневризма аорти, гостра лівошлуночкова недостатність, набряк легенів, еклампсія.