
- •1. Актуальність теми
- •2. Навчальні цілі заняття
- •3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи
- •3.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •3.2. Зміст теми заняття
- •Короткий зміст теми.
- •Структурно-логічна схема змісту теми
- •Гострий коронарний синдром
- •Гіпертонічний криз
- •Анафілактичний шок
- •Набряк Квінке
- •3.3. Список рекомендованої літератури
- •3.4. Матеріали для самоконтролю студентів на доаудиторному етапі Теоретичні питання для самоконтролю
- •Тестові завдання для самоконтролю з одним варіантом правильної відповіді:
- •Тестові завдання для самоконтролю з декількома варіантами правильної відповіді:
- •Типова задача для самоконтролю
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи
- •4.1. Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на основному етапі практичного заняття для оволодіння практичними навиками та професійними вміннями
- •4.2. Професійні алгоритми (інструкції) для оволодіння практичними навичками та професійними вміннями
- •4.3. Методичне забезпечення самостійної роботи студентів на основному етапі практичного заняття
- •5. Матеріали для післяаудиторної самостійної роботи.
- •Техніка проведення комбінованого тесту на визначення міоглобіну, кк-мв, тропоніну I
- •Техніка проведення прик-тесту.
Структурно-логічна схема змісту теми
Гострий коронарний синдром
Форми: БЕЗ
ПІДЙОМУ СЕГМЕНТА ST Депресія
сегмента ST, що перевищує 1 мм в двох
суміжних відведеннях з переважаючим
зубцем R Зміни
зубця Т З
ПІДЙОМОМ СЕГМЕНТА ST
- Елевація ST ≥ 0,2 мВ у V1-V3 або ≥ 0,1 мВ в
інших відведеннях.
- Наявність зубця Q у відведеннях V1-V3
або зубця Q ≥ 0,03 с у I, avL, avF, V4-V6.
- Блокада лівої ніжки пучка Гіса, що
гостро виникла вперше.
Діагностика:
1. комплексний аналіз клінічної
картини (кардіалгія, задишка, слабкість,
втрата свідомості, зміна ЧСС), ЕКГ,
рівнів біомаркерів (за можливості
проведення експрес-діагностики протягом
60 хв від розвитку симптомів).
реєстрація 12 відведень ЕКГ
у спокої протягом 10 хв після першого
контакту хворого з лікарем.
хв.
Рекомендації стосовно початкового
лікування:
1. Кисень: інгаляція (4–8 л/хв) - якщо
сатурація кисню становить менше 90 %.
2. Нітрати: сублінгвальне або
в/в застосування (при САТ не менше 90 мм
рт. ст.).
3. Аспірин: стартова доза – 160–325 мг
4. Клопідогрель: навантажувальна доза
– 300 мг (або 600 мг при плануванні швидкого
інвазивного втручання) з подальшим
переходом на дозу 75 мг/добу.
5. Антикоагулянти: вибір залежить від
стратегії лікування:
– нефракціонований гепарин
– в/в болюсно 60–70 МО/кг (щонайбільше
5000 МО) → інфузієя 12–15 МО/кг/год
(щонайбільше 1000 МО/год) до збільшення
АЧТЧ в 1,5–2,5 разу;
– фракціоновані (фондапаринукс,
еноксапарин, дальтепарин
6. Морфін: 3–5 мг внутрішньовенно або
підшкірно залежно від інтенсивності
болю.
7. Пероральні β-блокатори: переважно
при тахікардії чи артеріальній
гіпертензії за відсутності ознак
серцевої недостатності.
8. Атропін: 0,5–1,0 мг внутрішньовенно при
брадикардії.
ускладнення
Гостра серцева
недостатність
Клінічні ознаки:
задишка, тахікардія, додатковий III тон,
вологі хрипи
Додати до лікування:
кисень, контроль
сатурації крові, діуретики (20-40 мг
фуросеміду в/в кожні 1-4 години, інгібітори
АПФ за відсутності гіпотензії,
гіповолемії, ниркової недостатності.
Важка: допамін у дозі 2,5-5,0 мкг/кг/хв.,
добутамін - початкова доза 2,5 мкг/кг/хв,
яку поступово збільшують із 5-10 хв
інтервалом або до досягнення
гемодинамічного ефекту.
Кардіогенний шок
СAT < 80 мм рт.ст., олігурія
або анурія (діурез < 20 мл/год), тахікардія,
надшлуночкова або шлуночкова тахіаритмія,
блідість, загальмованість, запаморочення.
Додати до лікування:
кисень, ШВЛ, добутамін (2,5-5,0 мкг/кг/хв)
для поліпшення ниркового кровотоку,
5-10 мкг/кг/хв для корекції АТ, корекція
ацидозу (низька ефективність катехоламінів
в кислому середовищі).
АГіпертонічний криз
нафана
Форми: ускладнений
- з гострим або прогресуючим ураженням
органівмішеней, що є загрозою для
життя і потребують зниження АТ упродовж
години; неускладнений
- без гострого або прогресуючого
ураження органівмішеней, що становлять
загрозу життю хворого і потребують
нормалізації АТ упродовж години або
доби.
Діагностика:
1. комплексний аналіз анамнезу,
клінічної картини (підвищення АТ,
головний біль, кардіалгія, нудота,
блювання, погіршення зору, аритмії,
ознаки СН, вогнищеві неврологічні
симптоми, сплутаність свідомості та
судоми), ЕКГ (виявлення ускладнень).
Рекомендації стосовно початкового
лікування: Негайно
знизити АТ необхідно за допомогою
одного з антигіпертензивних препаратів,
прийнятих сублінгвально:
— ніфедипін короткої дії по 10–20 мг;
— каптоприл по 25–50 мг;
— пропранолол по 40–60 мг;
— клонідин по 0,075–0,15 мг;
— празозин по 1–5 мг;
— нітрогліцерин по 0,5 мг Знизити
АТ із використанням антигіпертензивних
препаратів, введених парентерально
(дивись додаток 1) Вибір
антигіпертензивних препаратів також
може бути обумовлено наявною супутньою
симптоматикою (дивись додаток 1а)
Нераціональні комбінації
лікарських засобів:
- БАБ + діуретик (збільшують ризик
розвитку цукрового діабету);
- антагоніст кальцію + альфаадреноблокатор
(викликають тахікардію);
- БАБ + препарат центральної дії
(викликають брадикардію і асистолію).
Зниження АТ при ГК повинно
бути керованим (не більше,
ніж на 25 %). Винятками є розшаровуюча
аневризма аорти, гостра лівошлуночкова
недостатність, набряк легенів,
еклампсія.