3.2. Зміст теми заняття

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик

Клінічна смерть – стан, який характеризується непритомністю, зупинкою серця та дихання і триває протягом декількох хвилин до виникнення незворотних змін у вищих відділах ЦНС.

Раптова серцева (коронарна) смерть - раптова смерть від серцевих причин протягом 1 години від появи симптомів у хворого з відомим захворюванням серця чи без нього.

Серцево-легенева і церебральна реанімація (СЛР) ( віл лат. re - знову; animare - оживляти) - система заходів, спрямованих на відновлення життєдіяльності організму і виведення його зі стану клінічної смерті.

Фібриляція шлуночків – це часте (понад 300 за хв) нерегулярне хаотичне збудження і скорочення окремих м’язевих волокон з припиненням насосної функції серця.

Асистолія – це повна відсутність електичної активності серця.

Короткий зміст теми.

Раптова коронарна смерть найчастіше виникає при ІХС, серцевій недостатності та інших серцево-судинних захворюваннях (аортальний стеноз, гіпертрофічна та дилятаційна кардіоміопатія, синдром подовженого QT).

Безпосередній механізм зупинки кровообігу при раптовій коронарній смерті:

• фібриляція шлуночків (у 85% випадків);

• електромеханічна дисоціація та асистолія (у 15% випадків).

Ознаки зупинки кровообігу: втрата свідомості, клонічні та тонічні судоми, відсутність пульсації на крупних артеріях (сонних), зупинка дихання чи агональне дихання. Супутні симптоми: розширення зіниць, блідість та ціанотичність шкірних покривів.

Методи діагностики: оцінка реакції на встряхування хворого та спроба мовного контакту, контроль наявності видиху та екскурсії грудної клітини, визначення пульсу на крупних судинах (сонних і стегнових артеріях), при можливості, ЕКГ-діагностика.

Фібриляція шлуночків проявляється частим хаотичним скороченням

окремих волокон міокарда (нерівномірні “зубчики” високо-, середньо- та дрібнохвилевої амплітуди).

Шлуночкова тахікардія характеризується широкими та зміненими

комплексами QRS > 0.12 сек. та недиференційованим інтервалом PR.

“Неефективне серце” (електромеханічна дисоціація) – реєстрація на ЕКГ шлуночкового комплекса у хворих з відсутньою насосною функцією серця.

При асистолії ЕКГ реєструє пряму лінію.

Серцеві аритмії, що корегуються дефібриляцією.

У дорослих найпоширенішим серцевим ритмом під час зупинки кровообігу є ФШ, якій може передувати період ШТ або навіть суправентрикулярної тахікардії. При таких ритмах повинен використовуватися наступний алгоритм дій:

1. Проведення СЛР (30 компресій : 2 вдихи) до готовності використання дефибрилятора.

2. Упевнившись в наявності ФШ/ШТ, провести розряд дефибрилятором (потужністю 360 Дж для монополярного, 150-200 Дж для біполярного дефібрилятора) і без аналізу змін серцевого ритму продовжувати СЛР ще протягом 2 хвилин.

3. Швидко перевірити характер серцевого ритму і, за наявності персистуючої ФШ/ШТ, провести другий розряд (потужність кожного наступного розряду для монофазного дефібрилятора залишається 360 Дж, для біполярного – при неефективності попереднього розряду наступний може бути збільшений до 360 Дж).

4. Продовжити СЛР ще протягом 2 хв, після чого перевірити характер серцевого ритму.

Якщо спостерігається ФШ/ШТ після трьох невдалих спроб дефібриляції, необхідно ввести 1 мг адреналіну (після попередньої катетеризації великої периферичної чи центральної вени) і одразу провести розряд. Продовжувати СЛР ще 2 хвилини. Необхідно мінімізувати паузи між компресіями грудної клітки і дефибриляціями (не більше 10с), оскільки довші перерви в натисканні грудної клітки зменшують шанси на віднавлення спонтанного кровообігу.

Перевірити характер серцевого ритму. Якщо він не змінився, негайно внутрішньовенно ввести 300 мг кордарону і провести розряд, далі продовжити СЛР. Лідокаїн в розрахунку 1мг/кг може бути призначений як альтернатива кордарону за відсутності останнього, проте вводити лідокаїн після кордарону не можна.

Незалежно від інших дій адреналін вводиться в дозі 1мг кожні 3-5 хвилин (тобто перед кожною другою дефібриляцією). Реанімаційні заходи проходять в такому режимі до відновлення ефективного серцевого ритму або до конвертації ФШ/ШТ в аритмію, нечутливу до дефібриляції.

Серцеві аритмії, що не корегуються дефібриляцією.

У пацієнтів з електричною активністю серця без пульсу (ЕАБП) присутні механічні скорочення міокарду, які, проте, дуже слабкі, щоб створити адекватний тиск і пульсову хвилю. Виживання при зупинці кровообігу внаслідок асистолії або ЕАБП значно нижче, ніж при ФШ/ШТ, однак ймовірність відновлення ритму зростає при усуненні етіологічних чинників, які позначають за правилом 4 «Г» та 4 «Т»:

4 «Г»:

1. Гіпоксія.

2. Гіповолемія.

3. Гипо-, гіперкаліємія, гіпокальціємія, ацидоз.

4. Гіпотермія.

4 «Т»:

1. «Тугий» (напружений) пневмоторакс.

2. Тампонада серця.

3. Токсичне ураження.

4. Тромбоемболія легеневої артерії.

Реанімаційні заходи починаються з комплексу СЛР (30 : 2) протягом 2 хвилин і введення 1мг адреналіну відразу після здійснення внутрішньовенного доступу. Після введення адреналіну необхідно продовжувати СЛР з перевіркою серцевого ритму кожні 2 хвилини і введенням 1мг адреналіну кожні 3-5 хвилин реанімації (після кожного другого циклу СЛР).

Якщо є сумніви в наявності асистолії або слабо вираженої ФШ, не можна робити спроб дефибриляції. Натомість варто продовжувати компресії грудної клітки і штучну вентиляцію легенів. ФШ, яку важко диференціювати з асистолією, не конвертується в ефективний ритм за допомогою дефибриляції, а СЛР, що продовжується, може збільшити частоту і амплітуду фібриляцій, тим самим збільшуючи вірогідність «ефективної» дефибриляції.