1.Проаналізуйте співвідношення земельної та аграрної реформи

Основною частиною аграрної реформи є земельна реформа, яка здійснюється задля підвищення ефективності використання земель та забезпечення їх належної охорони.

Аграрна реформа та її основна складова — земельна реформа — розпочалися в нашій країні у 1991 р. Їх головна мета — створити необхідні економічні та політичні умови для формування в аграрному секторі ринкового середовища і появи на землі реального власника — господаря, спроможного по-новому, раціонально організувати ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечити його високу ефективність та нести повну відповідальність за результати господарювання.

В той же час, завдання земельної реформи значно відрізняються від завдань, що стоять перед аграрною реформою. Зав­дання першої, з точки зору агропромис­лового виробництва, є більш вузькими і обмежуються, як правило, цільовим та ефективним використанням сільсько­господарських угідь. Проте, зважаючи на біосферне і загально-екологічне зна­чення земельних ресурсів, насамперед ґрунтового покриву, завдання земельної реформи слід вважати надзвичайно широкими й багатоаспектними, оскіль­ки йдеться при цьому про ресурсно-екологічну безпеку існування людства та суспільного прогресу в цілому.

Звідси виникає запитання: у якому співвідношенні нині перебувають аграр­на та земельна реформа в нашій дер­жаві? Беручи до уваги цілі та завдання цих реформ і фундаментальне поло­ження, що земля в аграрному секторі економіки є як територіальною базою виробництва, так і основним, незамін­ним виробничим ресурсом, найважли­вішим чинником виробництва у рослин­ництві, можна зробити цілком законо­мірний, на нашу думку, висновок. Він полягає в тому, що аграрна й земельна реформи - це, по суті, два взаємозв'я­зані, але відносно відокремлені і са­мостійні процеси. Вони вирішують ве­лику кількість трансформаційних зав­дань у сфері вдосконалення аграрних і земельних відносин, які досить часто взаємно перетинаються та взаємодоповнюються.

2. Охарактеризуйте стан та результати реформування земельних відносин в Україні.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки (так, так, я розумію що це трошки застраліа інфо, але нових основних напрямів, а відповідно, в них підсумків результатів попередньої діяльності або нема, або я не знайшла)

(У К А З ПУ)

1. Стан реформування земельних відносин в Україні у 1991-2000 роках

Україна має потужний потенціал земельних ресурсів. Із 60,3 млн. гектарів земель майже 70 відсотків (41,8 млн. гектарів) становлять сільськогосподарські, 17 відсотків (10,4 млн. гектарів) - лісові угіддя. Майже 4 відсотки території країни (2,3 млн. гектарів) забудовано. З 1991 року виконано значний обсяг робіт з реформування земельних відносин, внаслідок чого зміни у цих відносинах набули необоротного характеру. Проте кінцевої мети - економічно ефективного та екологічно безпечного використання земель України - ще не досягнуто.

У результаті перерозподілу земельних ресурсів у державній власності залишилося 49,7 відсотка земель.

Здійснено паювання 26,4 млн. гектарів земель, переданих у колективну власність 11419 підприємствам. Право на земельну частку (пай) набули 6,5 млн. громадян. Середній розмір земельної частки (паю) становить 4,1 гектара. Розпочалося масове відведення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі та видача державних актів на право приватної власності на землю. Створено резервний фонд земель загальною площею 3070,3 тис. гектарів.

Власниками земельних часток (паїв) передано в оренду 22,4 млн. гектарів земель, орендна плата за які у 2000 році перевищила 1,6 млрд. гривень.

Приватизували свої земельні ділянки на площі 3256 тис. гектарів 11 млн. громадян, 37,6 тис. фермерських господарств використовують майже 2 млн. гектарів сільськогосподарських угідь. Стрімкого розвитку набуло використання земель для ведення особистих підсобних господарств, садівництва і городництва.

Запроваджуються економічні механізми регулювання земельних відносин. Проведено грошову оцінку сільськогосподарських угідь, загальна величина якої дорівнює 306,8 млрд. гривень. Проводиться також грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення. Запроваджено плату за землю.

Однак позитивні досягнення у здійсненні земельної реформи ще не привели до радикального і ефективного оновлення сільськогосподарського виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів в інших галузях виробництва, підвищення добробуту населення. Це зумовлює необхідність комплексного підходу до розв'язання проблеми реформування земельних відносин на ринкових засадах, у тісному поєднанні з економічними реформами у державі в цілому.

До цього часу не створено системи законодавчих актів, які б належним чином забезпечували проведення земельної реформи.

Не сформовано механізмів вільного обігу земельних ділянок та не розв'язано проблеми іпотечного кредитування.

Заходи земельної реформи не мають належного фінансового забезпечення. Є перепони на шляху еволюційного розвитку землеволодіння і землекористування, зокрема у формуванні на базі особистих підсобних і дрібних селянських (фермерських) господарств сучасних конкурентоспроможних, високорентабельних сільськогосподарських підприємств.

Вирішення питань регулювання земельних відносин у містах та інших населених пунктах, зокрема органами місцевого самоврядування, здійснюється без належного врахування соціально-економічного значення земель для створення сприятливого життєвого середовища. Питома землеємність забудови у 1,5 - 3 рази поступається відповідним показникам у розвинутих країнах.

Не проведено розмежування земель державної та комунальної власності та розподілу повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо управління ними.

Практично припинено здійснення заходів щодо охорони земель, картографування земельних угідь, грунтових обстежень, визначення територій техногенного забруднення земель.

Новостворені сільськогосподарські підприємства не забезпечено належними планово-картографічними матеріалами та інформацією про стан грунтів. Технології ведення державного земельного кадастру є застарілими. Моніторинг земель не має системного характеру та сучасного технічного забезпечення.

Повільно проводиться грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

Тому в сучасних умовах необхідним є визначення основних напрямів дальшого реформування земельних відносин з метою забезпечення ефективного використання потужного потенціалу земельних ресурсів України.

А що вони хочуть зробити можете почитати тут: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/372/2001/print1360616130816002 (що з того виконано і який сучасний стан – не знаю + в переліку НПА в методичці нічого новішого, ніж цей указ НЕМА )