6.Юридичні способи та гарантії здійснення земельної реформи

Існують 4 основні напрями(способи) здійснення земельної реформи

1) економічний - реформування відносин власності на землю, відносин землекористування; запровадження плати за землю, грошова оцінка земель, інвентаризація земель тощо;

2) екологічний - полягає в таких заходах: припинення використання земельних ділянок в разі порушення відповідних природоохоронних вимог; інтенсивні заходи держави по поліпшенню якісного та кількісного складу земель України; заходи по вдосконаленню системи охорони земель в Україні;

3. інституційно-функціональний - полягає у поліпшенні організації і розподілі, уточненні компетенції вищих, центральних і місцевих органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування, яким надані сьогодні повноваження щодо управління земельним фондом;

3. правотворчий, який полягає в розробці та прийнятті нового законодавства в галузі земельної реформи.

Земельним законодавством передбачені юридичні гарантії реалізації, охорони та захисту прав відповідних суб'єктів щодо проведення земельної реформи.

Правові гарантії земельної реформи являють собою систему способів й засобів реалізації та захисту прав суб'єктів зазначених правовідносин. За своєю сутністю гарантії – це умови, які зобов'язана створити держава для реалізації цих прав. Вони поділяються на нормативно-правові та організаційно-правові.

Перші становлять систему норм з реалізації земельної реформи і включають норми-принципи, юридичні обов'язки та юридичну відповідальність.

Норми-принципи виходять з основних положень земельного права: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; непорушності приватної власності; невтручання держави у здійснення суб'єктами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законодавством; включення землі у ринковий обіг; соціальної справедливості у перерозподілі земель, що перебувають у державній та комунальній власності; пріоритет вимог екологічної безпеки; забезпечення раціонального використання та охорони земель і т. ін.

Юридичний обов'язок, як складова нормативно-правових гарантій земельної реформи встановлює міру поведінки учасника конкретних правовідносин – носія цього обов'язку. Коло суб'єктів, які беруть участь у земельній реформі, досить широке. Їх обов'язками є додержання строків та порядку набуття права власності на земельні ділянки; відшкодування збитків, що виникли у процесі порушення земельних прав при реформуванні земельних відносин, та ін.

Складовою нормативно-правових гарантій виступає також юридична відповідальність за порушення, які сталися при проведенні земельної реформи. Крім того, земельним законодавством передбачена відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю та видання ними актів, які порушують права суб'єктів земельної реформи.

Система організаційно-правових гарантій реалізації земельної реформи базується як на діяльності органів, що здійснюють реформування відповідних відносин, так і на правосуб'єктності осіб, в інтересах яких проводиться земельна реформа.

Правові гарантії реалізації земельної реформи можна класифікувати і за іншими підставами. Так, їх можливо поділити на: організаційні, процедурні, матеріальні, забезпечувальні та стимулюючі. У сучасних умовах на перший план виходять стимулюючі гарантії.

Юридичні гарантії здійснення приватизації земель

Законодавством України встановлено ряд юридичних гарантій, їх можна поділити на політико-правові, земельно-правові та інші юридичні гарантії приватизації землі. До політико-правових гарантій приватизації землі слід віднести положення ст. 15 Конституції України, яка проголошує, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Економічна багатоманітність суспільного життя передбачає закріплення множинності форм власності на землю, а отже і приватизацію землі. Крім того, важлива політико-правова гарантія приватизації землі міститься у ст. 42 Конституції, яка закріплює право на підприємницьку діяльність. Надання громадянам України права на здійснення підприємницької діяльності потребує і приватизації відповідних земель. Нарешті політико-правова гарантія приватизації землі полягає також у проголошенні у ст. 41 Конституції принципу непорушності права приватної власності, у тому числі й на землю.

Земельно-правові гарантії приватизації землі полягають у врегулюванні нормами цієї галузі права порядку передачі земельних ділянок із державної і комунальної власності у приватну власність, встановленні норм безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України, а також у наданні громадянам та юридичним особам права звернення до суду з позовами до органів влади, які відмовляють їм у реалізації права на приватизацію земельних ділянок.

Значні правові гарантії приватизації землі встановлені нормами інших галузей права України. Так, наприклад, нормами цивільного процесуального права врегульовано порядок розгляду судами спорів, пов'язаних з приватизацією землі. Кримінальне право України передбачає заходи кримінальної відповідальності за порушення конституційних прав громадян та юридичних осіб на землю, у тому числі й на її приватизацію.