Тема 3: Суспільство, право, держава: проблеми взаємодії Питання:

і. Держава та громадянське суспільства.

2. Соціальна правова держава.

3. Громадська думка та право.

4. Держава та право: проблеми співвідношення.

5. Держава та особа: проблеми взаємодії.

І. Держава та громадянське суспільства

Проблема громадянського суспільства має певну історію становлення та розвитку. Початок формування громадянського суспільства в країнах Європи припадає на ХУІ-Х\''ІІ ст., а сам процес становлення ідеї та прак­тики громадянського суспільства характеризується трьома етапами:

1. XVI- поч. XVII ст. - є етапом створення економічних, політичних та ідеологічних передумов зародження ідеї громадянського суспільства. Його основним змістом стала ідея усунення юридичної нерівності, а та­кож визначення можливостей обмеження втручання держави у сферу сус­пільних відносин.

2. сер. XVII - характеризується практичним формуванням ознак громадянського суспільства на основі законодавчого закріплення юриди­чної рівності суб'єктів, можливостей вільного підприємництва та закріп­лення інститутів представницької демократії в процесі заснування парла­ментів як державних структур, що мають владні повноваження.

3. поч. XIX с. - характеризується становленням громадянського сус­пільства, що виявляється у відокремленні влади від власності та станов­ленні інститутів плюралістичної демократії.

Характеризуючи взаємодію держави та громадянського суспільства, ми будемо визначати останнє як сферу автономної діяльності людини, іцо переслідує приватні цілі. При цьому суб'єкти суспільних відносин пови­нні визнаватись вільними та формально рівними, а основним призначен­ням держави в межах такого суспільства вважається створення необхід­них умов для розвитку людини. Виходячи з цього в сучасній літературі сформувалися три підходи до визначення взаємодії громадянського сус­пільства та держави:

1. Держава та громадянське суспільство - це співпадаючі соціальні системи. Ця теза заснована на ідеї про основне призначення держави як засобу реалізації загально-соціальних функцій та надання суспільству управлінських послуг. Забезпечуючи юридичну рівність суб'єктів, держа­ва втрачає політичні функції і повністю співпадає із суспільством.

2. Держава та громадянське суспільство - це різні системи, доміну­ючою серед яких є держава, оскільки вона не лише управляє суспільст­вом, а і контролює його. Саме держава, як суб'єкт політичних відносин, приймає обов'язкові рішення та забезпечує системність суспільства, в тому числі, і силовими засобами.

3. Держава та громадянське суспільство - це різні системи і їх різ­номанітність виявляється в підконтрольності держави суспільству, тому, що державі належить лише службові функції, яка забезпечує функціону­вання суспільства як саморегулюючої системи. Таким чином, перевага належить громадянському суспільству.

На практиці взаємодія держави і громадянського суспільства визнача­ється тими функціями, що реалізує кожен з цих компонентів.

Громадянське суспільство:

1. не існує до держави і поза державою;

2. має певний пріоритет над державою, однак є зацікавленим в роз­витку державної форми, що забезпечує регулювання відносин в межах громадянського суспільства;

3. спричиняє певний вплив на процес створення та функціонування органів держави;

4. вимагає від держави захисту життя, здоров'я та безпеки громадян;

5. не допускає втручання держави в приватні інтереси людини;

6. сприяє формуванню права, що закріплюється державою в норма­тивних актах;

7. забезпечує взаємодію держави і населення в межах суспільства та в межах права, що є мірою свободи.

Держава;

1. є формою організації громадянського суспільства, що забезпечує необхідні умови його розвитку;

2. є відносно самостійним утворенням, що визначає та забезпечує солідарні публічні інтереси певних соціальних груп;

3. є суб'єктом прийняття правових норм, що сприймаються суспіль­ством і ним же виконуються;

4. створює стандарти поведінки суб'єктів суспільних відносин, за­безпечуючи тим самим можливості вільного розвитку громадян;

5. забезпечує захист громадянського суспільства та безпеку грома­дян;

6. є засобом досягнення компромісу різноманітних суспільних інте­ресів, засобом пом'якшення соціальних протиріч та забезпечує ефективну взаємодію різноманітних соціальних груп;

7. надає правової форми гарантіям прав власника та можливостям бути суб'єктом політичних відносин;

8. встановлює певну форму та міру відповідальності на суб'єктів, що не виконують в повній мірі покладених на них обов'язків чи порушення інших суб'єктивних прав.

Діалектика взаємодії громадянського суспільства та держави за­сновується на принципі розподілу праці, тобто реалізації кожним із згаданих суб'єктів наданих повноважень. Ця взаємодія залежить від рівня розвинутості державних інститутів та інститутів громадянсь­кого суспільства.

Взаємодія названих категорій є багатоаспектною та здійснюється в трьох вимірах (рівнях): а) єдності, б) відмінностях, в) взаємозв'язку.

Єдність:

• як держава, так і громадянське суспільство зумовлюються наявні­стю єдиної мети (захист інтересів людини);

• характеризуються наявністю єдиної основи, яку складають відно­сини власності;

• їх діяльність засновується на конституції та праві в цілому;

• людина визнається вищою соціальною цінністю;

" визнання об'єднань громадян самостійними суб'єктами суспіль­них та політичних відносин;

• заснованість на ідеї розвинутих ринкових відносин;

• функціонування в межах єдиної території;

• заснованість на демократичному політичному режимі;

• наявність реально існуючих механізмів досягнення соціального компромісу.

Відмінності:

Громадянське суспільство		Держава
• є соціальною основою функ­ціонування держави;	1	* забезпечує порядок в межах гро­мадянського суспільства;
• є незалежним від держави, оскі­льки виконує лише йому характерні функції;	2	• є незалежною від громадянського суспільства, оскільки функціонує 1) його межах;

• структуру складають громадські об'єднання;	3	• структуру складають спеціально створені органи;
• суспільні інтереси реалізуються через інститути сім'ї, церкви, проф­спілок, партій;	4	• суспільні інтереси реалізуються через інститути політичної влади;
• здійснює економічну та соціальну функції;	5	• держава, окрім цих функцій, здій­снює політичну;
• елементи структури взаємодіють за принципом координації, тобто рівності;	6	• елементи структури засновані на ієрархічній підпорядкованості сис­теми органів, що забезпечують пев­ну сферу та за принципом коорди­нації:
• відображає та гарантує інтереси більшості населення;	7	• відображає та гарантує інтереси певної частини суспільства;
• забезпечує рівні можливості в ' соціальній сфері;	8	• гарантує юридичну рівність суб'єктів;
• забезпечує соціальне регулюван­ня;	9	• забезпечує правове регулювання;
• застосовує засоби громадського впливу;	10	• є суб'єктом застосування приму­сового впливу;
• діє в межах території країни.	11	• є суб'єктом міжнародних відно­син.

Взаємодія:

^ держава регулює суспільні відносини, тобто забезпечує функціону­вання громадянського суспільства;

держава закріплює правовий статус суб'єктів суспільних відносин, визначаючи міру їх свободи;

^ держава гарантує участь інститутів громадянського суспільства в процесі створення та діяльності державно-владних структур;

суспільство створює механізми, які перешкоджають авторитарному впливу держави в сферу відносин, що регулюються;

суспільство зобов'язує державу закріпити та гарантувати природні права людини;

суспільство визначає необхідність встановлення відповідальності посадових осіб за порушення прав і свобод людини.