78. Конституційний проект ”Вольний союз – вільна спілка” та його значення в становлені українського конституціоналізму.

У 1884 році в Женеві (Швейцарія) побачила світ робота Михайла Драгоманова (1841-1895 рр.) “Вольний союз – Вільна спілка. Проект основания Устава украинского общества”. Конституційний проект складається із двох частин: текст конституційного проекту; пояснювальна записка до цього конституційного проекту. Основні положення конституційного проекту М.Драгоманова: зміна політичного режиму з самодержавства на демократичний режим – створення Республіки (крайній варіант – перехід до конституційної монархії); перетворення строго централізованої унітарної Російської імперії на державу з федеративною системою устрою (пропозиція – утворити на території Російської імперії 20 федеративних областей); створення системи федеральних (союзних) та місцевих (обласних) органів державної влади. При цьому надати широкі повноваження областям, включаючи і право прийняття для себе законів; надати широкі права міським та сільським громадам (право місцевого самоврядування); закріпити на конституційному рівні широкі права і свободи громадянам126. Конституційний проект М.Драгоманова мав значний вплив на дальший розвиток українського конституціоналізму першої чверті ХХ ст.127.

Таким чином, філософ обґрунтовував можливість побудови громадянського суспільства тільки шляхом поступових перетворень. Тому, він вбачав основним завданням, яке стоїть перед українським народом – програмна перебудова політичного ладу тогочасної України.Здійснення такої програмної перебудови мало відбуватися у контексті досягнення політичної свободи. Основними елементами такої свободи за М. Драгомановим є:- права людини і громадянина;- недоторканість особи і житла для поліції без судової постанови;- недоторканість приватних листів і телеграм;- свобода вибору місця проживання і занять;- релігійна свобода;- свобода слова, друку і заяв зовнішніми знаками без порушення зовнішнього порядку і безпеки у населених місцях;- свобода товариств і об'єднань;- право цивільного і кримінального позову проти службових осіб і установ за незаконне порушення інтересів особи;

79. Політико-правові погляди Івана Франка.

ІВАН ФРАНКО (1856–1916). Політичні погляди І. Франка еволюціонували від громадівського соціалізму й захоплення марксизмом до позицій національної демократії та критики марксизму.

Виникнення держави він пов’язував з виникненням приватної власності та суспільних класів. Найважливішою ознакою держави вважав відокремлений від суспільства управлінський апарат, що виступає як чинник насильства стосовно суспільства.

Конституційність, парламентаризм не ліквідують соціальної нерівності, бо парламент насправді представляє інтереси заможних верств суспільства, а буржуазне право захищає ці інтереси і робить трудящих фактично безправними.

Соціалістичне суспільство І. Франко уявляв як співдружність людей праці, засновану на господарській рівності, повній громадянській і політичній свободі, несумісній з державою. Політична свобода полягає у відсутності політичного тиску та управління зверху, держави як органу примусу.

Головними осередками влади народу вважав громади, що виконуватимуть усі функції управління суспільством. І. Франко віддавав перевагу безпосередній демократії, хоча не заперечував необхідності і представницької демократії. Органи представницької демократії утворюються на рівні вільного союзу громад, представники яких формують єдиний представницький орган для вирішення важливих питань – зовнішньої торгівлі, суду, оборони та ін.

І. Франко виступав за політичну незалежність націй. Однак така незалежність, на його думку, не передбачає обов'язкового відокремлення всіх націй, що входили до складу Російської держави. Формою політичної незалежності соціальне звільнених народів може бути демократична автономія у складі федерації.