73. Соціологічна теорія права Людвіга Гумпловича

Людвіг Гумплович (пол. Ludwig Gumplowicz; 9 березня 1838, Краків, — 19 серпня 1909, Грац) — австрійський і польський соціолог, економіст і юрист; визначний представник соціал-дарвінівської теорії суспільства і держави. Основні праці Гумпловича: «Раса і держава», «Дослідження закону формування держави», «Загальне державне право», «Боротьба рас».

Політична соціологія Людвіга Гумпловича

Гумплович визначає державу як організацію панування меншини над більшістю. На його думку завжди перемагає меншина, доповнюючи свою недостатню чисельність перевагою дисципліни і розуму. А виникнення держави є результатом боротьби рас, племен, орд, де з переможців формується панівний клас, а з переможених підпорядкований клас. Він ділить усі соціальні групи й усі верстви за політичним принципом «панування» на підлеглих і панівних.

За Гумпловичем соціальний розвиток — це зміна форм конфліктних відносин між його соціальними елементами. Розвиток це втрата вищих класів на користь нижчих, але це ніколи не призводить до встановлення рівності між ними. Він відкидає соціалістичну перспективу для розвитку держави і вважає, що у людини є тільки вибір між підпорядкуванням і анархією. Заперечує ідентичність національно-релігійного з державним, вважаючи що границі держави повинні бути встановлені відповідно до вимог торгівлі і «стратегічних планів». Пропонує доповнити загальне виборче право представництвом меншин у владі (подібне було реалізовано в Центральній Раді УНР, практика виявилася явно провальною, мабуть тому більше ніхто цього вже не практикував)

Дух «государственничества» очень заметно отразился на интерпретации Гумпловичем общих вопросов права. Рассматриваемое с внешней стороны, утверждает он, право выступает «лишь воплощением предписаний государственной власти». Изнутри оно наполнено нравственностью, которая служит ему неиссякаемым источником. В рождении права решающее слово также принадлежит государству. В догосударственном состоянии не было никакого права. Только будучи кристаллизованной в государственных законах, нравственность становится правом. Последнее целиком обязано государству как своим рождением, так и последующим существованием.

«Для государства,– пишет Гумплович,– право и правопорядок, если на них смотреть с высоты истории, суть лишь средства». Не более того. Их физически нет в качестве автономных, отдельных от государства образований. Поэтому Гумплович отрицает наличие «неотчуждаемых прав человека».

Праці

Німецькою мовою:

1875 Раса і держава (Race und Staat); 1877 Загальне державне право (Das allgemeine Staatsrecht); 1881 Правова держава і соціалізм (Rechtstaat und Socialismus) 1883 Боротьба рас (Der Rassenkampf); 1885 Основи соціології (Grundriss der Sociologie); 1887 Система соціології (System sociologii) 1891 Австрійське державне право (Das österreichische Staatsrecht); 1895 Соціологія і політика (Soziologie und Politik); 1902 Основи соціальної філософії (Die soziologische Staatsidee); 1905 Історія державознавства (Geschichte der Staatstheorien).

Польською мовою:

1887 Система соціології (System socyologii).

Переклади на російську:

1895 Социология и политика; 1898 Ибн Хальдун, арабский социолог XIV веке (Научное обозрение, 1898, № 2); 1899 Индивидум, група, среда (Жизнь, 1899, Т.8); 1899 Социологические очерки; 1899 Основы социологии; 1899 Очерк по истории социологии; 1906 Национализм и интернационализм в ХІХ веке; 1910 Общее учение о государстве.

Після 1910 року твори Гумпловича в Росії і тим більше в СРСР не перевидавалися і нових перекладів не робилося.