
- •Закономірності становлення і розвитку історії політичних і правових вчень.
- •Наукові методи дослідження політико-правововї думки.
- •Предмет і метод історії політичних і правових вчень.
- •Політична і правова думка в Стародавньому Єгипті.
- •Політична і правова думка Стародавнього Вавилону. Закони царя Хаммурапі.
- •Політичні і правові погляди в Стародавньому Ірані. Авеста.
- •11. Політико-правова ідеологія конфуціанства
- •12.Соціально-політичні і правові ідеї Мо-дзи.
- •18.Політико-правові погляди грецьких та римських стоїків.
- •22.Джерела права Стар.Риму.
- •23.Пол!тико-правов! поглядиАврел!я Августина.
- •24.Пол!тико-правов! погляди Фоми Акв!нського.
- •25.Вчення Фоми Акв!нського про державу та право.
- •26.Пол!тичн! та правов! !де!. Середньов!чних єресей.
- •27.Пол!тичн! погляди Марсел!я Падуанського.
- •28.Пол!тична !дея "Слова о полку Игореве".
- •29.Пол!тико-правова !дея в "Слово ! Благодать".
- •30.Пол!тична програма Володимира Мономаха.
- •31.Пол!тико-правов! погляди Данила Заточника.
- •32. Н!кколо Мак!авелл! про руш!йн! сили пол!тики ! !стор!!..
- •33. Погляди н!кколо Мак!авелл! на роль рел!г!!. У сусп!льств! та державному житт!.
- •34. Ніколо Макіавеллі про особистість правителя
- •35. Гуманізм епохи Відродження. Політико-правові ідеї Реформації
- •36. Політичні погляди Томаса Мора
- •37. Політичні погляди Томмазо Кампанелли
- •38. Вчення Жана Бодена про державу
- •39. Політико-правові погляди Станіслава Оріховського-Роксолана та Івана Вишенського
- •40. Політична концепція Філофея «Москва – третій Рим»
- •41. Політична програма Івана Пересвєтова
- •42. Політичні погляди Івана Грозного та Андрія Курбського
- •43. Вчення Гуго Гроція про державу і право
- •44. Наука міжнародного права Гуго Гроція
- •45. Політико-правове вчення Томаса Гоббса.
- •46. Політичне та правове вчення Джона Локка.
- •47. Політичні та правові погляди Вольтера.
- •48. Політико-правове вчення Шарля-Луї Монтеск’є.
- •53. Політична програма Івана Посошкова
- •54. Вчення Семена Десницького про державу і право.
- •55. Політичні погляди Михайла Щербатова.
- •56. Конституція Пилипа Орлика: політико-правовий зміст.
- •57. Політико-правове вчення Олександра Радіщева.
- •58. Політико-правові погляди Томаса Пейна.
- •59. Політико-правові вчення Томаса Джефферсона.
- •60. Політичне та правове вчення Александера Гамільтона.
- •61. Політико-правові погляди Джеймса Медісона.
- •62. Політико-правові погляди Іммануїла Канта.
- •63. Вчення Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля про державу і право.
- •64. Історична школа права. Карл Савіньї. Георг-Фрідріх Пухта.
- •65. Політико-правові ідеї Ієремії Бентама.
- •66. Політико-правові погляди Джона Стюарта Міля.
- •67. Політико-правові погляди Бенжамена Константа
- •68. Політико-правове вчення Огюста Канта
- •69. Політико-правові погляди Михайла Сперанського
- •70. Політичні і правові погляди Павла Пестеля та Микити Муравйова
- •71. Політико-правові погляди Тараса Шевченка
- •72. Політико-правові вчення слов’янофілів і западників
- •73. Соціологічна теорія права Людвіга Гумпловича
- •74. Політичні ідеї Герберта Спенсера
- •75. Політико-правове вчення марксизму.
- •76. Політико-правова ідеологія більшовизму
- •77. Політико-правові погляди Михайла Драгоманова
- •78. Конституційний проект ”Вольний союз – вільна спілка” та його значення в становлені українського конституціоналізму.
- •79. Політико-правові погляди Івана Франка.
- •80. Політико-правові погляди Володимира Винниченка.
- •81. Політико-правові погляди Миколи Міхновського.
- •82. Політико-правові погляди Михайла Грушевського.
- •83. Політико-правові погляди Володимира Соловйова.
- •84. Причини плюралізму політичних та правових ідей хх століття.
- •85. Світові системи права.
- •86. Реалістична теорія права.
- •87. Нормативістська теорія права Ганса Кельзена.
- •88. Психологічна теорія права Лева Петражицького.
- •89. Сучасні концепції природного права.
- •90. Теорія еліт.
60. Політичне та правове вчення Александера Гамільтона.
Александер Гамільтон (1757-1804) був видатним державним діячем США широкого масштабу і кругозору, автором глибоких розробок в області конституційної теорії і практики і енергійним захисником сильної централізованої влади федерального уряду. Вже в досить молодому віці був визнаний лідером федералістів. Його теоретичні погляди і практична діяльність справили вирішальний вплив на зміст Конституції США 1787 р. Не визнавав демократії, пропонував організувати владу, за якої права людей поділялися б відповідно до їхнього майнового стану.
Політичні погляди Гамільтона склалися в період, що передував Війні за незалежність, коли він виступав за мирне врегулювання конфлікту з Англією. Водночас вони складалися під вирішальним впливом теорії поділу влади Монтеск´є, на якого, своєю чергою, велике враження справив конституційний устрій англійської монархії. Цей устрій Гамільтон і вважав за необхідне покласти в основу Конституції США. Конкретніше, він був прихильником організації у США конституційної монархії англійського взірця.
Між тим, логіка визвольної боротьби колоній змусила Гамільтона та інших федералістів визнати можливість республіканського устрою, але за умови, що на чолі політичної влади перебуватиме президент, обраний пожиттєво і наділений досить широкими повноваженнями у найважливіших питаннях державного життя. Зокрема, президент володітиме можливістю контролювати представницький орган законодавчої влади, який під тиском виборців може прийняти довільні рішення. Президент призначатиме міністрів, які фактично не відповідатимуть перед парламентом.
Від Гамільтона вийшла ідея організації другої палати - сенату, обираного на основі виборчого права з високим майновим цензом, для перешкоджання ухваленню конгресом небажаних урядові законів. Як бачимо, президент за конституцією - це щось більше, ніж просто виконавча влада. Конституція значно модифікувала чисту ідею поділу влади. Президент став справжнім активним лідером як виконавчої, так і законодавчої влади. Він відіграє, отож, виняткову роль, зосереджуючи в своїх руках незрівнянно більше влади, ніж конституційні монархи.
Вимагаючи закріпити в Конституції США створення сильної централізованої виконавчої влади, Гамільтон вимагав одночасно створити сильну федеральну судову владу. Гамільтон- один з трьох авторів статей "Федераліста", опублікованих між жовтнем 1787 і травнем 1788 р. під псевдонімом давньоримського патріота республіки Публиуса Валерія, в якому розглянув принцип судового конституційного контролю і вказавши конституційні рамки його дії, а також теоретично обґрунтував місце цього інституту в системі стримувань і противаг.
Гамільтон різко вороже ставився до народних мас. Усіх людей він переділяв на багатих та бідних, відповідно - на освічених і неосвічених, здатних і нездатних управляти справами суспільства. Такий поділ, на його думку, має природне походження і є непереборним. Тільки багатим належить право бути представленими у вищих державних органах. Тільки вони здатні забезпечити стабільність політичного ладу. Будь-які зміни наявного суспільного ладу не принесуть людям нічого доброго, мислитель був проти надання народові можливості брати активну участь у державних справах, бо це неминуче призведе до помилок та безладдя через нерозумність і непостійність мас, а відтак ослабне держава.