57. Політико-правове вчення Олександра Радіщева.

О. Радищев (1749 - 1802 рр ) виборював ідеї демократії та республіканізму, участі народу в управління державою. Прибічник договірної теорії походження держави та природного права. Свій особистий обов'язок перед батьківщиною вбачав у боротьбі проти кріпосництва і самодержавства. Термін "самодержавство" Р. починає вживати саме у сенсі зосередження необмеженої влади в руках монарха. Р. ставить знак рівності між усіма варіантами монархічної організації влади. Не вірив у можливість здобуття на троні освіченого монарха.

Р. також критикує і бюрократичний апарат, на який спирається монарх, відзначаючи неосвіченість, розбещеність і продажність чиновників, що оточують трон. Р. відкрито заявляв про пріоритет прав народу над правами монархів. Його позиція визначалася просвітницької філософією суспільного договору, проте, він переносив акцент на відмінність у законній владі. Р. уподібнював закон божеству, правоохоронцями якого були істина і правосуддя. Перед ним рівні всі-і нижчі і вищі; він єдиний цар на землі. Зазіхати на закон, ухилятися від його установлень неприпустимо ні для підданих, ні для монархів: у першому випадку це буде злочином, а в другому-тиранія.

Причиною утворення держави, на думку Р., є природна соціальність людей. Подібно Руссо, він пов'язує утворення держави з виникненням приватної власності. При укладанні договору народ в ній визначальною стороною і залишає суверенітет за собою, при цьому він не міг погодитися на рабство, тому що це було б протиприродним.

В якості соціального ідеалу Р. представляє суспільство вільних і рівноправних власників. Межа, що відокремлює володінням одного громадянина від іншого, повинна бути "глибока, всіма зрима і свято шанована", але велику феодальну власність він розглядав як результат грабежу і насильства. Земля повинна бути передана безоплатно тим, хто її обробляє. Р. не прихильник суспільних форм власності на землю.

Найкращою політичною організацією такого суспільства є республіка.

Концепцію поділу влади Р. не визнає, бо тільки народ може бути істинним Государем. Народ обирає магістратів, зосереджуючи всю повноту влади в себе.

Державний устрій Росії він представляв у формі вільної і добровільної федерації міст з вічовим зборами, зі столицею в Нижньому Новгороді. Такий пристрій держава зможе забезпечити народові його священні природні права, які полягають "у свободі: 1) думки; 2) слова; 3) діяння; 4) у захисті самого себе, коли того закон зробити не в силах; 5) у праві власності і 6) бути судимим собі рівними ".

Розробляючи основи законодавства, Р. дотримувався демократичних принципів, стверджуючи "рівну залежність усіх громадян від закону" та вимоги здійснення покарання лише з суду, причому кожен судитися "рівними собі громадянами".

Організацію правосуддя він уявляв собі системи земських судів, що обираються громадянами республіки. Врассужденіях "Про судових місцях" він вважав, що в Росії повинні бути засновані суди духовні, цивільні, військові та совісні. Він привітав установа саме совісних судів, вбачаючи в них велику користь для населення.

В роздумах про покарання Р. схилявся до думки про скасування смертної кари та пом'якшення суворих санкцій, вважаючи, "що жорстокість і нівечення не досягають в покарання мети". Він також висловлювався проти тілесних покарань. У юридичних творах Р. з прогресивних позицій дозволяв проблеми цивільного і кримінального права.

Мислитель традиційно дотримувався мирної орієнтації в міжнародних поглядах, активно виступаючи проти агресивних воїн, відстоюючи ідею рівноправності всіх народів.