41. Політична програма Івана Пересвєтова

Сер. 16 століття. Твори «Сказание о Магмет-салтане», «Сказание о царе Константине» - малює ідеальний образ, мудрого правителя. Основа держави – правда (справедливість), а коли правди не має то не має нічого. Виступав за сильну самодержавну владу, створення постійного війська. Захищав інтереси неродового дворянства. Радить Івану 4 діяти не тільки мудро а й ще «грозно». Сильна державна влада, централізація адміністративної і судової систем. Створення єдиної казни, постійного війська, ліквідації намісництва.

42. Політичні погляди Івана Грозного та Андрія Курбського

Іван 4 (1530-1584)Самодержавство в трактовці царя є владою цілком одноособовою, абсолютною, незалежною від духівництва, бояр і будь-якої суспільної сили. Івна 4 відкидав яку б не було можливість встановлення договірних відносин між ним та ін.. Єдиною законою підставою заняття царського престолу він важав право спадкування.

Іван Грозний називає три джерела православного самодержавства: як владу, дану від Бога, успадковану від давньоримського імператора і руських великих князів.

У його розумінні царська влада все таки обмежена, але не людьми, а тим, хто її дав, тобто Богом.

Одну із самих головних функцій царської влади вбачав у покаранні «лиходіїв». Покарання «крестопреступников» для Івана Грозного – лише засіб не допустити «бісівської влади».

Іншу тенденцію в розвитку рос. Державності і політ. Теорії що втілювала ідеали бояр і воєвод, їх надії на розвиток станового представництва виражав князь Курбський (1528-1583) .Твір «Історія про великого князя Московського». Найкращою організацію державної влади вважав монархія з виборним станово-представницьким органом.

Грозний та курбський по різному оцінювали становище у московському царстві і політичні перспективи його розвитку.

43. Вчення Гуго Гроція про державу і право

Гуго Гроцій (1583-1645) - один із ранніх творців юридичного світогляду нового часу. (Голандія). Твори «Про право здобичі», «Три книги про право війни і миру».

Гроцій першим джерелом права визначав природу лю­дини. Але, будучи непослідовним у своєму ставленні до релігії, він зробив застереження, що хоча природне право діяло б і без Бога, але все ж Бог існує та є творцем усього сущого. Тому другим дже­релом права Гроцій вважав Бога і таким чином, поруч з природним правом, визнавав галузь права божественного.

За допомоги права, гадав Гроцій, люди примушуються особли­вою силою до дотримання справедливості. І там, де виникало пи­тання про підтримання права силою, неминуче виникала тема держави.

Виникнення держави Гроцій пояснював тією ж спілкувальною природою людини. При цьому він дав зрозуміти, що в основі прагнення людей до спілкування лежить відчуття самозбережен­ня. Люди початково об'єдналися в державу, переконавшись у не­спроможності окремих розсіяних сімей протистояти насильству. Мислитель підкреслив, що люди зробили це добровільно. Із цьо­го випливає, що він дотримувався договірної теорії походження держави.

«Держава... є досконалий союз вільних лю­дей, укладений заради дотримання права і загальної користі».

Рушієм, який урухомлює весь державний організм, є, за вчен­ням Гроція, верховна влада, дії якої не перебувають під будь-чиїм контролем і не можуть бути скасовані ніким, опріч самого носія вказаної влади або його наступника. Загальним носієм верховної влади, суверенітету мислитель вважав державу в цілому. На цій підставі він заперечував думку про те, що верховна влада скрізь та без винятку належала народу і що народ у випадку зловживання володарем своєю владою міг його скинути й покарати.