39. Політико-правові погляди Станіслава Оріховського-Роксолана та Івана Вишенського

Станісла Оріховський (1513-1566) найвизначніша постать східнослов’янського Відродження. Праці «Про природне право» - розробив концепцію природного права та суспільного договору походження держави.Став першим українським мислителем який у своїх філософських трактатах обґрунтував окремі елементи правової держави (верховенство права, верховенство закону, принцип поділу влади на гілки та їх розмежування, визнання держави гарантом прав і свобод)

Принципово важливою умовою існування і розвитку держави вважав виховання у громадян любові до батьківщини, патріотизму, як найвищої доброчесності. Освіта народу. Потрібно вчитися.

Стверджував що королівська влада походить не від Бога, а від угоди між людьми. Невтручання церкви в державні справи. Мета держави – збереження набожності, добробуту, свободи громадян.

І.Вишенський (1545 - 1620) українець, палкий патріот, гуманіст. Ідея соціальної рівності. Твори «Послання до єпископів…» зосереджує увагу на пропаганді моральних ідеалів раннього християнства, які виражали прагнення народу до рівності, волі, братерства, справедливості. Сусп. Політ. Ідеї були пройняті реформаційними ідеями, глибоким демократизмом, палкою любовю до трудового народу. Хотів в Україні бачити таке суспільство, де людина почувала себе вільною, де панувало братерство між людьми. Вважав, що праця кріпаків є джерелом всього багатства панів, виступав проти визиску селян феодалами та духовенством.

40. Політична концепція Філофея «Москва – третій Рим»

«Москва - третій Рим», сформованій та обґрунтованій ігуменом Псковського монастиря Філофеєм у посланні до великого князя Василя Івановича в 1510-1511 рр. Вона стала ніби ідеологічним оформленням політичних відносин, які на той час склалися, утвердженням авторитету російського царя і Російського царства. Політична теорія Філофея свідчила про глибоке проникнення мислителя в історичні процеси полі­тичного розвитку Росії.

Теорія «Москва - третій Рим» пронизана ідеєю богообраності народів і спадкоємності царств. У стислім вигляді вона зводиться до такого: все, що відбувається у світі, визначається і здійснюється з волі Божої; Божою волею зводяться на престол царі, виникають, звеличуються і руйнуються царства.

Доля людства, за вченням Філофея, визначається Божим про­мислом, а сама історія людства є історією трьох світових царств, трьох обраних Богом народів. Два царства вже проминули період свого розквіту і впали - Рим старий і Рим новий - Константино­поль, оскільки зрадили православ'ю.

Після падіння другого Риму єдиним заступником православної віри, твердив Філофей, залишився російський цар у Москві.

Сенс концепції «Москва - третій Рим» полягав у тім, що російський середньовічний релігійний мислитель пов'язував ідею переваги і торжества православ'я (після падіння Візантії) з Моск­вою, визначеною волею провидіння зберегти справжню віру.

Насправді міф третього Риму - російського, московського Ри­му - був не тільки витвором традиційної московської політики і дороговказом для її експансіоністських прагнень, офіційною докт­риною Московської держави. Він глибоко увійшов у плоть і кров не тільки російських царів, а й російського народу, став його ві­рою в месіанське призначення Росії, духом, який творив її історію і практику.

Модифікуючи та моделюючи ідею третього Риму, російські панівні кола та їхні ідеологи залежно від потреб та обставин ви­сували на перший план якісь нові ідеї, доктрини тощо, спрямова­ні на зміцнення самодержавного ладу, підпорядкування волі ро­сійського народу ідеї світового панування Росії. Цій меті слу­жило слов'янофільство, яке висунуло твердження про перевагу слов'ян над іншими народами і про призначення Росії самою історією до гегемонії в слов'янському світі.