38. Вчення Жана Бодена про державу

Жан Боден 16 століття Франція. Твори «Шість книг про республі­ку (державу)», «Метод легкого пізнання історії».

Держава -правове управління багатьма сім'ями і тим, що в них є спільного під суверенною владою.

Держава, передовсім,- це правове управління, вона має правовий, справедливий і правдивий характер, діє на основі права, справедливості й законності. Розглядаючи державу як справедливе спілкування, Боден фактично висунув важливі цілі й завдання, за­ради яких утворюється держава. Державність як організація, писав він, виникає шляхом договору, і вища її мета - не в тому, щоб за­безпечити благоденство людей, а щоб гарантувати мир усередині спільноти і, захищаючи спільноту від нападу ззовні, піклуватися про істинне щастя індивідів.

Прообразом держави для Бодена була сім'я, а статус голови сім'ї - прообразом і відображенням державної влади. Сім'я скла­дала соціально-організаційну першоклітинку, осередок держави. Це був зародок, із якого держава виникла й розвивалася. Тому визначення сім'ї у Бодена подібне до визначення держави. «Сім'я є правове управління декількома особами і тим, що їм загальне, під владою батька сім'ї». Від міцності сімейної влади в підсумку залежить і стійкість самої держави. Боден виступав за необмежену владу голови сім'ї над жінкою й дітьми та показував, як послаб­лення сімейної влади призводило до деградації держави.

Член держави - це вільна лю­дина, підкорена державній владі. Таким шляхом людина ставала громадянином або підданим. Саме цим член держави відрізнявся від раба, який був підданим, але не громадянином.

З'єднання сімейств і громадян у державі досягалося шляхом підкорення їх загальній політичній владі. Суттєвою ознакою цієї влади був її суверенний характер.

Розкриваючи ознаки суверенітету, мислитель пояснював, що суверенна політична влада має постійний, а не тимчасовий харак­тер, що верховна влада повинна бути абсолютною, тобто не обме­женою ніякими умовами. Не може вважатися суверенною влада обмежена, передана на певних умовах. Суверенітет, даний прави­телеві на будь-яких умовах, не є власне ні суверенітетом, ні абсо­лютною владою.

Абсолютизм, необмеженість, безумовність державної влади в юридичній площині виражалися, за вченням Ж. Бодена, в її над-законному характері; по-перше, в тому, що носій суверенітету -король не повинен бути зв'язаний законами ні своїми власними, ні своїх попередників. В іншому випадку його влада не була б абсо­лютною, а отже, і суверенною. Навпаки, вона сама видавала зако­ни, обов'язкові для всіх. По-друге, надзаконний характер держав­ної влади випливав із того, що над нею не стояла ніяка інша полі­тична влада в державі або поза її межами.

Залежно від того, в чиїх руках зосереджено суверенітет, Ж. Бо­ден виділяє три форми держави: монархію, аристократію та демо­кратію. Демократія - це держава, в якій всі чи більша частина гро­мадян, хоч би як вони були організовані, володіють верховною владою над усіма. В аристократії лише частина громадян володіє верховною владою над усіма взагалі та над кожним зокрема. У монархії верховна влада належить одній особі.

Найкращою з усіх форм, на думку Ж. Бодена, була монархіч­на влада. Вона прямо відповідала природі суверенної влади, її єдності й неподільності. Влада, зосереджена з руках одного, на­багато сильніша, ніж коли вона належить народові чи аристокра­тії. Це особливо яскраво простежується в періоди криз. Мисли­тель навів багато найрізноманітніших доказів на користь монар­хії.