37. Політичні погляди Томмазо Кампанелли

Томазо Кампанелла (1568-1639) народився в Італії. Твори «Філософія, доведена чуттями», знаменита утопія «Місто Сонця».

На перший план філософ виставив панораму суспільного і державного ладу соляріїв. Суспільний лад характе­ризувався обов'язковістю праці для всіх громадян і відсутністю приватної власності. Всі суспільні посади й роботи розподілялися між усіма громадянами. На відміну від Мора, Кампанелла рішуче висловився проти рабства. Праця надавалася кожному відповідно до нахилів, виявлених у нього ще в дитинстві. Оскільки професія кожного відповідала його природним захопленням, усі виконували покладені на них доручення вельми охоче. Але заняття рільни­цтвом, скотарством, а також військова справа були обов'язковими для всіх. Найважчі роботи (ковальська справа, будівництво) вва­жалися почесними.

Позаяк виробничою працею було зайнято все населення, ро­бочий день тривав чотири години. Все створене працею соляріїв було спільним надбанням. Спільно створене розподілялося спра­ведливо за необхідністю. Все, в чому солярії відчували потребу, вони одержували від громади, і службові особи пильно слідкува­ли за тим, щоб ніхто не одержав більше, ніж йому належить.

Філософ надавав великого значення науковим і технічним від­криттям і винаходам, вважаючи їх основою зміни суспільних від­носин. Держава втручалась і в творчість поетів, пропонуючи їм ті форми, в яких вони мали втілювати своє натхнення.

Соціалістичні принципи ідеального суспільства тягли за собою і зміну характеру політичного ладу. В ідеальній державі Кампа-нелли можна побачити здійснення деяких принципів демократії. Було встановлено рівність чоловіків із жінками, мала місце демо­кратична організація державної влади.

На чолі держави стояв першосвященик, якого солярії називали сонцем, або метафізиком. Цю посаду обіймав наймудріший і най-освіченіший громадянин. Він очолював як світську, так і духовну владу, йому належало право остаточного вирішення всіх питань і спорів. На посаді верховного правителя метафізик перебував доти, доки серед соляріїв не з'являлася людина, яка перевищувала його знаннями, науковими успіхами, а надто вмінням управляти держа­вою. Тільки-но з'являлася така людина, як верховний правитель добровільно відмовлявся від влади на її користь.

В управлінні державою верховному правителеві допомагали три вищі співправителі: Пон, Сін і Мор, відповідно сила, мудрість і любов. Сила управляла справами війни і миру, тобто відала орга­нізацією збройних сил і всім, що стосувалося до оборони країни. Мудрості доручалися всі мистецтва й науки. На любов покладала­ся турбота про дітонародження, виховання, медицину, хлібороб­ство і про все, що торкалось особистого життя й побуту.

Великого значення мислитель надавав військовій справі. Вона була обов'язковою для всіх, при цьому жінки навчалися військо­вої справи нарівні з чоловіками, а на війні допомагали чоловікам, захищаючи стіни міста. Успішному веденню воєнних операцій сприяв високий патріотизм соляріїв, а також високий розвиток військової техніки.