27.Пол!тичн! погляди Марсел!я Падуанського.

Розвиток торгівлі й ремесла в країнахЗахідної Європи сприяв у XII—XIV ст. зростанню міст, формуванню в них прошарку торговців, ремісників, банкірів тощо, які прагнули до незалежності від феодалів, подолання феодальної роздрібненості та зміцнення центральної королівської влади, заперечували втручання церкви в державні справи. Найяскравіше інтереси бюргерства, яке підтримувало королівську владу, відобразив у своїй праці «Захисник миру» (1324—1326) ректор Паризького університету Марсилій Падуанський (бл. 1270—1342). Рішуче виступаючи проти теократичних теорій, він покладав на церкву відповідальність за всі біди і нещастя в світі, доводив, що втручання церкви у справи світської влади сіє розбрат і позбавляє європейські держави, особливо Італію, миру.

На думку вченого, церква має бути відокремленою від держави, бо в них різні цілі і сфери діяльності. Розмежовуючи закони людські й закони божественні, він стверджував, що до компетенції церкви належать тільки божественні закони. Тому духовенство має право лише навчати, проповідувати християнське віровчення, але не примушувати. Карати порушників божественних законів може лише Бог, який їх установив.

Вважав, що держава виникла в процесі поступового ускладнення форм людського співжиття. Спочатку сім'ї об'єднуються в роди, потім роди — в племена, на базі яких виникають міста і в кінцевому підсумку — держава, що грунтується на спільній згоді всіх її громадян і має за мету їхнє спільне благо. Джерелом будь-якої влади в суспільстві виступає народ, саме від нього виходить влада як світська, так і духовна, він один є носієм суверенітету і верховної законності. Щоправда, під народом учений розумів не всіх громадян держави, а лише представників впливових і заможних суспільних станів — військових, священиків, чиновників, торговців, землевласників і ремісників.

Державна влада здійснюється за допомогою законів, право видавати які має народ, а від його імені — обрані ним представники. Закони є обов'язковими для всіх. Марсилій Падуанський одним із перших в історії політичної думки висунув та обгрунтував ідею розмежування законодавчої і виконавчої влади держави. На його думку, законодавча влада визначає компетенцію та організацію виконавчої влади. У здійсненні влади він важливе місце відводив виборності як засобу утворення установ і підбору посадових осіб держави всіх рівнів. Віддаючи перевагу монархії, найкращою формою державного правління він вважав виборну монархію, в якій правитель обирається народом.

Політичне вчення М. Падуанського відіграло значну роль у формуванні уявлень про демократичний політичний устрій суспільства.

28.Пол!тична !дея "Слова о полку Игореве".

Важливе значення у розвитку державно-політичної думки у Київській Русі мало «Слово про полку Ігоревім» (ХІІ ст.), у якому визначне місце посідали актуальні політичні питання.

Автор веде розповідь, співставляючи велике минуле Руської землі з сумним станом її в період феодальної роздробленості. «Сло-во» говорить про Ігоревий похід як про патріотичний подвиг, якому співчувала вся Руська земля. Нещастя і біди Ігорева війська «Слово» пов’язує з феодальними міжусобицями. У князів замість боротьби з поганими міжусобицями, брат став брату говорити: «Це моє і те моє!». Автор звертається до князів: «Вступіться ж, князі, в злата-стремено… За образи цього часу… за землю руську. За рани Ігореві — хороброго Святославича!». Це був заклик до руських князів, до єд-ності перед навалою монголів. «Слово про полку Ігоревім» мало ве-лике значення для процесу пробудження національної самосвідомо-сті народу і знайшло відбиття в ряді патріотичних творів у ХІІІ–ХІV ст.

Князівську владу автор вважає єдиною силою, здатною навести порядок у країні. У зверненні автор малює ідеалізований образ муд-рого і волелюбного князя, який піклується про благо підданих: «Вода — мати рибам, а ти, княже, нам — людям своїм. Земля плод, дає достаток, дерева, городину, а ти нам, княже, багатства і славу». Князь, на думку автора «Моління», повинен бути грозою не тільки для зовнішніх ворогів, але й для своїх підлеглих і всиляти їм думку про непохитність феодальних відносин.