§ 3. Правові проблеми інформаційного суспільства

За останні роки багато які країни та міжнародні організації як пріоритетне завдання виділили реалізацію концепцій і програм щодо переходу до інформаційного суспільства. Ці документи мають різноманітну форму, але переслідують одну мету - увійти в число лідерів світової спільноти. Аналіз концепцій дозволяє виявити системні ознаки інформаційного суспільства.

Концепція інформаційного суспільства може послужити об'єднуючим ідейним початком для України. Вона, нарівні з концепцією стійкого розвитку, дає цілісне бачення суспільного прогресу та пропонує конкретні шляхи його досягнення. Для багатьох привабливою ознакою цієї концепції є її неідеологізований характер.

При створенні концепцій інформаційного суспільства, як правило, використовується комплексний підхід, заснований на формуванні балансу інтересів держави, суспільства, підприємницьких кіл, особи. Подібні концепції розроблені й реалізуються в США, Великобританії, Канаді, Фінляндії, Франції, Японії, Італії, ФРН, Данії. їхній опис можна отримати через Інтернет на серверу Європейської Комісії в рамках проекту Глобальний інвентарій, на якому представлений великий масив інформації, що стосується світових процесів в галузі створення інформаційного суспільства.

Зміни відбуваються так стрімко, що люди зможуть призвичаїтися до умов постійно прогресуючого інформаційного суспільства тільки в тому разі, якщо воно стане суспільством, де навчання триває все життя. Не можна допустити, щоб хтось був "виключений" з інформаційного суспільства й воно розділилося на тих, що мають інформацію і що не мають її. Поки чимало інформаційних послуг, таких як онлайновий доступ скажімо, інтерактивне телебачення, знаходяться поза фінансовою досяжністю для багатьох людей. Тому важлива організація вільного доступу до інформаційних масивів через освітні установи, бібліотеки. Держава зобов'язана зосередити зусилля на підвищенні якості життя звичайних громадян шляхом електронного надання своїх послуг.дня розвитку демократії нові технології несуть як небезпеку, так і переваги: з'являється можливість залучити людей до прийняття пішень, дозволити їм здійснювати пильніший контроль над державою 3 другого боку, є ймовірність і того, що постраждає право на недоторканність особистого життя.

Значно більше зусиль слід докласти, щоб зацікавити людей діалогом щодо проблем і можливостей інформаційного суспільства. В кінцевому підсумку інформаційне суспільство може привести до Другого Відродження - розквіту творчості, наукових відкриттів, культурного розвитку.

Інформаційне суспільство не зводиться до систем телекомунікацій та інформаційних ресурсів. Інформацію необхідно переробити в корисне знання, а інформаційна економіка, по суті, має стати економікою, що грунтується на знаннях. У побудові інформаційного суспільства немає заданих алгоритмів, можуть реалізуватися різні його моделі, так само, як нині співіснують різні моделі індустріальних товариств. Ці моделі будуть відрізнятися мірою соціальної напруженості, можливостями, які надаються тим, хто не зміг пристосуватися до нових вимог. Тому інформаційне суспільство - це суспільство без­перервного навчання.

Оскільки інформація займає значне місце в нашому житті, адже необхідно забезпечити такі умови, за яких люди контролюють інформацію, а не навпаки. Людська діяльність, включно аж до роботи, дозвілля, контактів із керівництвом, банком, здійснюватиметься все дедалі більше за допомогою телекомунікацій. Відповідно ця діяльність базуватиметься швидше на уявленнях про реальність, що може викликати психологічне перенапруження та конфлікти.

Серйозні перетворення в промисловості призводять до зникнення одних видів трудової діяльності та появи нових. Цей процес являє загрозу для багатьох людей. Відбуваються також істотні зміни в якості й організації самого процесу. Організації мають бути досить гнучкими, щоб функціонувати за умов праці: конкуренції нового типу та швидких новацій.

ІТТ забезпечують колосальні можливості для зростання і створення робочих місць, ефективнішого використання не тільки праці й енергії, природних ресурсів, капіталу, для переходу до стабільнішого розвитку, великих прибутків і високого рівня добробуту.

Європейське Співтовариство поставило завдання побудову інформаційного суспільства в число найпріоритетніших напрямів своєї діяльності. Так, ним досягнуто значного успіху в реалізації стратегії просування Європи до інформаційного суспільства, а саме;

- успішно розпочато лібералізацію телекомунікаційного сектора;

- зроблені зусилля для забезпечення соціальної орієнтації інформаційного суспільства, підтримки регіональних ініціатив для досягнення узгодженого розвитку;

- сформульовано план дій у галузі освіти;

- надано підтримку європейській індустрії виробництва, що, як очікується, створить додатково близько 1 млн. робочих місць протягом наступних 10 років;

- успішно втілено програми наукових розробок; Європейська Комісія стала важливим інструментом у процесі

створення загальних норм, необхідних для переходу до глобально­го інформаційного суспільства.

З урахуванням досягнутого перед європейськими країнами вису­ваються нові завдання. Необхідно поліпшити умови для ведення бізнесу за допомогою ефективної та узгодженої лібералізації теле-комунікацій, створити засновки для впровадження електронної торгівлі. Важливий перехід до навчання протягом усього життя. В цьому напрямі працює ініціатива "Навчання в інформаційному суспільстві".

З метою обговорення проблем становлення інформаційного суспільства Європейська Комісія в лютому 1995 р. заснувала Форум, мета якого відслідкувати процес становлення інформаційного суспільства в таких галузях: вплив на економіку та зайнятість; основні соціальні й демократичні цінності у "віртуальному співтоваристві"; вплив на суспільні, державні служби; освіта, перекваліфікація, навчання в інформаційному суспільстві; культурне вимірювання та майбутні ЗМІ; стабільний розвиток, технологія та інфраструктура.

Підкреслюється, що коли країни Європи не зможуть швидко й ефективно пристосуватися до нового інформаційно-технологічного оточення, їх чекає не тільки втрата конкурентоспроможності перед США та азіатською економікою, а й зростання соціального відчужен­ня. Комплексно проблеми розвитку інформаційного суспільства подано в першій щорічній доповіді Форуму "Мережі для людей і співтовариств". ... ........

Метою однієї з важливих ініціатив Європейської Комісії є приско-пене входження шкіл в інформаційне суспільство шляхом надання їм нових коштів для доступу, заохочення до широкого використання мультимедійних додатків у педагогічній практиці, формування критичних мас користувачів, удосконалення систем утворення і перекваліфікації з урахуванням культурної і мовної різноманітності. Для реалізації цієї мети пропонується:

- заохочення взаємозв'язку між регіональними та національними шкільними мережами на рівні співтовариства;

- стимулювання розвитку та поширення європейського освітнього матеріалу;

- навчання та перенавчання вчителів різних способів інтеграції технології та викладацьких методик;

- інформування всіх учасників процесу освіти про можливості, що їх дають аудіовізуальне обладнання і мультимедійні продукти.

Завдання даної ініціативи - не допустити ситуації, коли тільки діти привілейованих кіл суспільства можуть розраховувати на муль­тимедійну освіту...

Слід зазначити, що в багатьох країнах уже прийняті аналогічні ініціативи: у Великобританії "Супермагістралі в освіті - шлях уперед", у США - "Виклик технологічної писемності", в Німеччині - "Школи в мережі".

На міжнародних ринках вживаються заходів що до захисту нових інформаційних і аудіовізуальних послуг від піратського копіювання. Цифрова технологія призвела до розквіту кодованих телевізійних послуг, що надаються комерційними телеканалами. Але підпільна промисловість із виготовлення неліцензійних декодерів і незаконного перегляду та копіюванню кінопродукції також швидко розвивається. З метою захисту і розвитку цього сегмента ринку пропонується ряд заходів з ефективного захисту закодованих сигналів від незаконного прийому.

Прийнято спеціальну програму, що має стимулювати розвиток європейської мультимедійної індустрії та заохочувати використання мультимедійного змісту, під яким розуміють дані, текст, звук, образи, подані в аналоговому чи цифровому форматах, на різних носіях, таких як папір, мікрофільми, магнітні або оптичні накопичувачі.

Індустрія виробництва змісту ключовий напрям формуванню інформаційного суспільства, оскільки вона підвищує рівень зайнятості, конкурентоспроможність європейської економіки, сприяє збереженню культурної ідентичності і мовного різноманіття. її роль буде ще значнішою в майбутньому, оскільки розширення інформаційної інфраструктури підігріє попит на легкодоступні інформаційні послуги високої якості.

Ще один напрям, якому приділяється величезна увага при формуванні концепції інформаційного суспільства, це охорона авторських прав та інтелектуальної власності взагалі в сучасних умовах. На європейському рівні було вжито певних заходів для створення універсальних і гнучких норм регулювання. У лютому 1995 р. відбулася конференція "сімки" провідних промислових країн з проблем інформаційного суспільства. її метою було розробити загальні правила будівництва цього суспільства. У документах конференції підкреслюється, що ІТТ здійснюють нову революцію, яка вводить людство у добу інформації.

Інформаційне суспільство впливає не тільки на те, як люди взаємодіють, а й на організаційні структури. Традиційно жорсткі та застиглі, вони, як очікується, будуть замінені на гнучкіші, децентралізовані моделі, що цілком змінить суспільство, функціонування економіки, приватний бізнес і державні інститути.

Створення глобальної інформаційної інфраструктури та її засто­сування є однією з найважливих ініціатив, розробка якої почалася на межі XX і XXI ст. у Західній Європі і яку слід широко запроваджува­ти в країнах колишнього СРСР.

Потенційні переваги від цього безперечні: це і вищий рівень соціальної інтеграції, відновлення почуття співтовариства, стимулювання розвитку демократичних цінностей, збереження та поширення культури, створення робочих місць, більша економічна ефективність, встановлення балансу між націями в економічному й соціальному прогресі, м'якша й органічніша інтеграція країн, що розвиваються, в глобальну економіку.

При створенні національної інформаційної інфраструктури необхідно, щоб вона трансформувалася в глобальну інформаційну

. фраструктуру. Це завдання вимагає безпрецедентної міжнародної '"півпраці, мета якої гарантувати кожному громадянинові право на поступ до глобальної інформаційної інфраструктури (ПІ). Виділимо деякі принципи, що ними слід керуватися при створенні глобального інформаційного суспільства:

- забезпечення справедливої конкуренції; заохочення приватних інвестицій; визначення і адаптація регулюючих механізмів;

- забезпечення відкритого доступу до мереж; створення умов для універсального доступу до інформаційних послуг;

- забезпечення рівних можливостей для всіх громадян;

- забезпечення різноманітності змісту, включаючи культурну та

мовну;

- визнання необхідності міжнародної співпраці з особливою увагою до країн, що розвиваються.

Ці принципи застосовуються до глобальної інформаційної інфраструктури з метою забезпечення технічної можливості з'єднання і оперування різних комп'ютерних мереж; розвитку глобальних ринків для комп'ютерних мереж і телекомунікаційний та інформаційних послуг; забезпечення інформаційної недоторканності особи і даних; кооперації в галузі досліджень і розробок у створенні нових інформаційних продуктів і послуг; моніторингу соціальних наслідків-становлення інформаційного суспільства.

Інформаційний "тиск" на людину збільшується, доступність вели­ких масивів інформації вимагає часу і зусиль для їх осмислення. Нові масштаби роботи з інформацією вимагають подальшої автоматизації інтелектуальних функцій. Нові форми опрацювання інформації використання портативних комп'ютерів замість громіздких довідників та інструкцій, систем автоматизованого проектування, програмного забезпечення для спільної роботи, все це ресурси для згортання інформації. Набувають поширення інтелектуальні "роботи програмні засоби в глобальних комп'ютерних мережах, що допомагають добувати потрібну інформацію згідно із заданими параметрами. Аналогічний процес спостерігається і в галузі персоналізації аудіовізуальних послуг. Тому актуальним на сьогодні є питання наявності Національної інформаційної інфраструктури (НІІ) для нашої держави - це справа першорядної ваги як із погляду гро­мадського, так і з уваги на її вплив на життя суспільства в цілому.

За останнє десятиріччя режим регулювання інформаційної індустрії, що існував, виявився настільки підірваний розвитком ринку і технологій, що він більше не відповідає сучасним комерційним технологічним можливостям і реальності. У результаті застару форми регулювання стримують ініціативу користувачів і постачальників послуг. Необхідно якомога швидше впровадити нові правила гри, що прокладе шлях інвестиціям і широкому використанню ІТТ, Зміни в режимах регулювання повинні враховувати сучасні тенденції в розвитку засобів опрацювання інформації, комунікацій, бездротового, в тому числі глобального супутникового зв'язку, мультимедійних додатків, у формуванні союзів та об'єднань виробників і постачальників послуг.

Відкрита й справедлива конкуренція найкращий спосіб стимулювати інвестиції, інновації, знизити ціни на послуги. Конкуренція має відбуватися на рівних умовах для всіх країн. Більшість країн "Великої сімки" вже практично лібералізували майже всі мобільні, супутникові й інші телекомунікаційні послуги, крім традиційної телефонії. Однак деякі ввели інновації ще й у галузі лібералізації суспільного телефонного ринку.

Наприклад, уряд США зробив розвиток Національної інформаційної інфраструктури та глобальної інформаційної інфраструктури пріоритетами своєї політики. Найвідомішою ініціативою, що почала реалізуватися у США 1993 р., є "Національна інформаційна інфраструктура: план для дій". Зазначається, що всі американці вкладають свій внесок в створення глобальної інформаційної мережі, яка охоплює різні мережі, комп'ютери, бази даних та електроніку, а це робить доступною будь-яку інформацію. Інформаційну інфраструктуру створює переважно приватний сектор. Однак держава покликана зіграти істотну роль у цьому процесі, забезпечивши доступність для всіх американців за розумними цінами. Національна інформаційна інфраструктура (НІІ) включає не тільки обладнання для передачі, зберігання, опрацювання даних, голосу і образів. До неї входить широкий ряд пристроїв, включаючи камери, сканери, клавіатури, телефони, комп'ютери, перемикачі, компакт-диски, відео- та аудіострічки, кабелі, проводи, супутники, оптичні дроти, лінії передач, мікрохвильові мережі, телевізори, монітори та багато чого іншого. НІІ об'єднує і зв'язує різні компоненти, не надаючи жодному з них вирішальної переваги.

Цінність НІІ визначається такими її складовими як:

- інформація, у вигляді наукових або ділових баз даних, звукових записів, бібліотечних архівів тощо;

- програмне забезпечення, що дозволяє користувачам маніпулювати даними, отримувати доступ і переглядати великі масиви інформації;

- стандартні мережі и коди передач, що полегшують встановлення взаємозв'язків між мережами, забезпечуючи захист інформації та

надійність мереж;

- люди, головним чином зі сфери бізнесу, що створюють інформацію, програмні продукти, обладнання.

Державі рекомендується діяти в таких напрямах:

1. Заохочувати приватні інвестиції: усувати бар'єри на шляху приватних інвестицій, сприяти інвестиційним ініціативам у телекомунікаційному та інформаційному ринках; застосовувати розумні, не дискримінаційні закони й правила регулювання; взаємодіяти з міжнародними фінансовими інститутами, зокрема, всесвітнім банком і регіональними банками розвитку для залучення приватного та державного капіталу.

2. Не допускати монополізму. Помічено, що конкуренція призво­дить до позитивних результатів: мережі постійно впроваджують" нові технології, користувачі мають більший вибір послуг і нижчі ціни, постачальники послуг уважніше ставляться до потреб клієнтів, низькі ціни стимулюють використання телекомунікацій. Проте в галузі звичайної телефонії як конкуренція, так і іноземні інвестиції традиційно обмежуються. Але конкуренція все ж зростає. Дедалі частіше перед країнами, що володіють монополією на ринку комунікацій, постає питання, чи здатні вони конкурувати на міжнародних ринках.

3. Забезпечити всім постачальникам інформаційних послуг доступ до обладнання, мереж і мережових послуг на не дискримінаційній основі та за прийнятну ціну.

4. Оптимізувати адміністративне й законодавче регулювання, спрямованене на те, щоб: визначити цілі й завдання, які мають регулюватися законом, аж до забезпечення конкуренції; бути досить гнучким, щоб впроваджувати в законодавство нові послуги й технології без поправок; делегувати широкі повноваження органу регулювання, незалежному від національного оператора; встановити відкритий процес участі зацікавлених сторін в створені правил регулювання; спрямовувати створення вільного ринкового доступу, заснованого на не дискримінаційних принципах.

Аналіз концепцій дозволяє доповнити характеристику інформаційного суспільства такими рисами. Переклад інформації в цифрову форму призводить до перекодування значних масивів інформації, які раніше були представлені на традиційних носіях: на папері, відеоплівках, магнітних стрічках. Внаслідок інформація може легко копіюватися, передаватися, об'єднуватися, що дало поштовх інтенсивному розвитку нового сектора інформаційної індустрії мультимедійної промисловості.

У світовій інформаційній індустрії почався процес технологічної конвергенції різних її секторів комп'ютерної, телекомунікаційної, засобів масової інформації, аудіовізуального. Йдеться також про зняття минулих обмежень на надання послуг, концентрацію власності, участь іноземного капіталу.

Глобальна інформаційна індустрія це точка зростання світової економіки. В ній спостерігається стійке економічне піднесення навіть у періоди загального економічного спаду. Тут виникає більшість нових робочих місць, створюються технології, які визначать подальший розвиток людства. Тому лідерство в цій галузі означає міжнародну першість. Країни, домінуючі в світовій інформаційній індустрії, мають усі можливості для сталого економічного зростання, підвищення добробуту громадян, збереження екологічно чистого навколишнього середовища. З цих причин у конкуренції між країнам за світове лідерство з'явився новий чинник рівень розвитку інформаційної інфраструктури та індустрії. Причому, надзвичайно швидкий темп технологічних нововведень та їхні в історичних вимірах, практично миттєві соціальні наслідки нікому не гарантують постійних, твердих позицій.

Концепція інформаційного суспільства співзвучна з іншою, не менш популярною сьогодні концепцією сталого розвитку людства. Остання передбачає перехід до таких форм виробничої та соціаль­ної діяльності, які зберігають баланс у системі "людина суспільство природа", не дозволяють людству позбавити себе екологічно чистою метою для багатьох країн, що розвиваються, але в глобальному розумінні тривала експлуатація такої моделі розвитку приведе тільки до екологічних, а й до економічних, а отже, й соціальних потрясінь. Тенденції формування інформаційного суспільства точно лягають у схему, що пропонується концепцією сталого розвитку. Економіка, що грунтується на знаннях, а не на споживанні природних ресурсів, відповідне скорочення виробництва відходів сприяють розв'язанню екологічних проблем. У міжнародному плані передача технологій, доступ до світових інформаційних надбань дозволяє країнам, що розвиваються, прилучитися до здобутків техногенної цивілізації, це теж робить розвиток людства більш рівномірнішим і сталішим.

Велика кількість технічних каналів передавання інформації призводить до спеціалізації телеканалів, до переходу на обслуговування груп споживачів за інтересами: любителів спорту, художніх фільмів, дитячих передач, музичних творів. Зростає роль і значущість високоінтелектуальних видів діяльності, а отже збільшується зайнятість з відповідними змінами в професійній і соціальній структурі населення. Виник новий вид писемності комп'ютерна. Без уміння працювати з сучасними комп'ютерами неможливо не тільки отримати престижну роботу, а й користувалися традиційними послугами, такими як замовлення квитків, здійснення операцій зі своїм банківським рахунком.

Формування розвиненого ринку інформаційних послуг нереальне без залучення до нього широкої маси підготовлених користувачів. У зв'язку з цим в освіті зростає частка дисциплін, пов'язаних із комп'ютеризацією, формуванням навичок роботи в глобальних комп'ютерних мережах, використання ІТТ в різних сферах. За відсутності державної уваги до цих питань суспільство може додатково розділитися на тих, що "володіють" і що "не володіють" інформацією, що неминуче позначиться на зростанні соціальної напруженості, ринку праці.

У зв'язку з цим більшість розвинених країн вважає формування Державної політики в питанні становлення інформаційного суспільства, одним із найважливіших завдань, що стоїть поряд із такими традиційними проблемами, як боротьба з безробіттям, стимулювання економічного зростання, зміцнення міжнародної могутності. Більш того, ключ до розв'язання вказаних проблем бачиться саме в широкомасштабному і скоординованому використанні ІТТ.

В інформаційному суспільстві державні органи використовують для реструктуризації, підвищення ефективності своєї роботу відкритої інформаційної взаємодії з громадськістю. Так чи інакше інформаційне суспільство надає нові можливості для розвитку демократії, урахування громадської думки, контролю за державну апаратом. Окрім усього того, варто пам'ятати, що глобальна природа інформаційного суспільства вимагає узгодження національну політик. Тому аспект міжнародної співпраці набуває найважливішого значення. і