Тема 7: Діяльність змк

1. Висвітлення подій у засобах масової інформації.

2. Механізми відбору інформації у ЗМК.

Література: Штромайєр Г. Політика і мас-медіа / Пер. з нім. А. Орган. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 92 – 119.

1. «Якщо собака вкусить людину, це не буде новиною, але якщо людина вкусить собаку, це вже новина», – стверджував Джон Богарт, редактор відділу місцевих новин американської газети «Сан» у 1880 р. При цьому він пояснив, що новина повинна завжди бути чимось особливим, надзвичайним, цікавим.

PR-консультанти намагаються представити людям такі теми, в яких люди кусають собак. Досвідчені PR-консультанти до того ж роблять так, щоб «підтасувати» засобам масової інформації теми, в яких собаки кусають людей. Особливо хорошим PR-консультантам вдається навіть переконати мас-медіа в тому, що не собака вкусив людину, а навпаки. Таких PR-консультантів називають також «спіндокторами».

Розрізняють три різні типи подій, які можуть стати предметом повідомлень ЗМК або їх сфери діяльності:

• реальні події;

• опосередковані події;

• поставлені події (псевдоподії).

У той час як реальні події відбуваються в основному абсолютно незалежно від повідомлень ЗМІ, опосередковані події змінюють форму і зміст, підлаштовуючись під потреби ЗМІ, а псевдоподії взагалі без повідомлення мас-медіа не могли б відбуватися.

Реальні події відбуваються абсолютно незалежно й окремо від повідомлення у ЗМІ, проте вони можуть бути підхоплені мас-медіа або іншими учасниками політичного процесу та відображені у ЗМІ.

Типовим прикладом реальної події є повідомлення про стихійне лихо, напр., повінь. Ця подія відбувається цілком незалежно від повідомлення мас-медіа: ЗМІ не є причиною цієї катастрофи і на впливають на її перебіг. Щоправда, вони повідомляють про повінь, її причину і перебіг. Крім цього, політики можуть відреагувати на неї, зважаючи на вибори до парламенту, які мають незабаром відбутися: вони намагаються відповідним чином показати через ЗМІ свою свідомість і здатність діяти. Для цього вони з’являються у кризових областях і на прес-конференціях вносять пропозиції щодо вирішення проблеми. Цей приклад показує, що реальні події можуть не лише стати предметом повідомлення ЗМІ, а й спричинити опосередковані і поставлені події.

Опосередковані події – це події, які могли б відбуватися незалежно від ЗМІ, однак очікувана участь у них мас-медіа визначає їх специфічні, зручні для ЗМІ форму та зміст.

Типовим прикладом опосередкованої події є з’їзд партії, який, виходячи з партійного статуту, повинен бути скликаний і водночас через очікувану участь ЗМІ має бути організований згідно з вимогами мас-медіа. Тому для з’їзду партії властиві два абсолютно різні аспекти значення: внутрішній і зовнішній. З одного боку, з’їзд партії призначений для обговорення кроків, обрання керівництва та внутрішньопартійної єдності (внутрішній, первинний аспект значення); з іншого боку, він призначений для поширення через ЗМК позитивного послання (зовнішній аспект значення). У сучасних країнах центр тяжіння зміщується з внутрішнього на зовнішній аспект значення. Партійні з’їзди менше призначені для внутрішньої комунікації, а здебільшого слугують зовнішній комунікації. Тому такі партійні з’їзди менше спрямовані на делегатів, а більше на телеглядачів, радіослухачів, читачів газет і, звичайно, користувачів Інтернету.

Поставлені події (псевдоподії) – це такі події, яких не було б без участі засобів масової комунікації або їх повідомлень. Вони розігруються спеціально для поширення у ЗМІ, користуються відомим журналістським досвідом вибору і таким чином керують темами й часом повідомлення (напр., прес-конференції).

Створення приводів для повідомлень, або інсценізація псевдоподій, у сучасних демократичних медіа-суспільствах стало надзвичайно важливим інструментом у роботі з пресою. Це є опосередкованим і тому делікатним впливом на журналістів і щодо роботи з пресою слугує управлінню повідомленнями ЗМІ, забезпеченню присутності мас-медіа, завоюванню уваги, актуалізації політичних тем і проблем, а також формуванню свого та чужого образу (іміджу).

2. Із різноманіття подій ЗМІ повинні вибирати ті, які варті того, щоб про них повідомляти. Причиною цього є більш-менш обмежені можливості передачі мас-медіа, обмежені можливості споживачів приймати та обробляти інформацію, а також специфічні інтереси аудиторії, тобто особливості її уваги або потреб.

Варто враховувати, що зі збільшенням сфер проникнення ЗМК урізноманітнюються події, принципово варті бути оприлюдненими, а отже, зростає необхідність відбору. У той час як редактори м місцевих газет часто сидять перед «чистими аркушами», які вони повинні чимось заповнити, редактори над регіональних газет змушені відбирати найважливіші новини із величезної кількості агентурних повідомлень.

Самі журналісти визначають, що таке «новини» – що буде висвітлено, а що проігноровано – і таким чином впливають на те, хто і що матиме гарні шанси, щоб стати темою політичної дискусії та дій. ЗМІ не лише пропонують теми громадській увазі; вони також можуть неуважністю приректи людей та події на забуття. ЗМІ відхиляють питання, які не видаються їм цікавими або які не привернули їхньої уваги.

Загальна журналістська обробка подій – вибір її окремих аспектів, підкреслення певних моментів, особлива подача тощо – створює передумови для трансформації первинної події у медіа-подію.

У результаті ЗМІ не лише відбирають інформацію, а й трансформують її, тобто подають викривлено. Це не означає, що в повідомленні матимемо свідомо скорочений або навіть викривлений зміст. Трансформація відбувається вже тоді, коли мас-медіа розглядають події під певним кутом.

Тому ЗМІ в жодному разі не є нейтральним посередником для передачі повідомлення; він формує його значення відповідно до професійного кодексу і засобів подання інформації, типових для певного різновиду мас-медіа, змушує повідомлення виходити в особливому «медіа-форматі» та зі специфічною «медіа-логікою».

Загалом розрізняють дві категорії механізмів відбору і трансформації у ЗМК:

• об’єктивні механізми відбору і трансформації;

• суб’єктивні механізми відбору і трансформації.

Об’єктивні механізми відбору і трансформації неминуче діють у процесі виробництва новин і в усіх ЗМІ – принаймні, одного виду – вони у загальних рисах є однаково вираженими. До об’єктивних механізмів відбору і трансформації належать чинники новинності, формати подачі інформації (журналістські жанри) і журналістські норми.

Суб’єктивні механізми відбору і трансформації не є обов’язковими у процесі виробництва новин і у ЗМІ – навіть якщо вони належать до одного виду ЗМІ – загалом можуть виявлятися по-різному. До суб’єктивних механізмів відбору і трансформації належить цільова група, редакційна політика, журналістські мотиви та журналістське сприйняття.

Ісі названі механізми відбору і трансформації впливають як на відбір, так і на обробку інформації засобами масової комунікації.