
- •15.2. Конструкція свердловин
- •15.3. Обладнання для буріння свердловин
- •15.4. Завдавання напрямку свердловинам
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •16. Технологія видобування нафти та газу
- •16.1. Особливості та режими руху рідин і газів у пористому середовищі
- •16.2. Підготовка свердловин до експлуатації
- •16.3. Розробка нафтових, газових та газоконденсатних родовищ
- •16.4. Способи експлуатації свердловин
- •16.5. Методи збільшення продуктивності свердловин. Ремонт свердловин
- •16.6. Промислове добування метану з вугільних пластів
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •17. Підготовка, транспортування, зберігання та переробка нафти і газу
- •17.1. Промислове збирання нафти і газу
- •17.2. Транспортування та зберігання нафти і нафтопродуктів
- •17.3. Підготовка і транспортування газу
- •17.4. Зберігання газу, газосховища
- •17.5. Принципова схема переробки нафти і газу
- •18.2. Підземна газифікація корисних копалин
- •18.3. Підводна розробка родовищ твердих корисних копалин
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •19.2. Класифікація процесів і методів збагачення корисних копалин
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •20. Збагачення корисних копалин
- •20.1. Технологічні показники збагачення
- •20.2. Підготовчі процеси при збагаченні
- •20.3. Основні процеси збагачення
- •20.4. Допоміжні процеси збагачення
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •21. Переробка корисних копалин
- •21.1. Виробництво щебеню та піску
- •21.2. Виготовлення цегли, скла, цементу, керамічних та азбоцементних виробів
- •21.3. Коксування вугілля
- •21.4. Обробка облицювального каменю
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •22.2. Вимоги щодо проведення гірничих робіт та установлення обладнання на шахтах
- •22.3. Заходи для запобігання пожеж
- •22.4. Поведінка людей при аваріях
- •22.5. Виробнича санітарія
- •22.6. Вимоги правил безпеки на відкритих розробках
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •23. Охорона навколишнього середовища від шкідливого впливу діяльності гірничих підприємств
- •23.1. Вплив діяльності гірничодобувних і переробних підприємств на стан навколишнього середовища
- •23.2. Охорона навколишнього середовища
- •23.3. Відновлення порушених земель
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •Список літератури
16.5. Методи збільшення продуктивності свердловин. Ремонт свердловин
Методи збільшення продуктивності свердловин залежать від геологічно-технічних умов. Продуктивність нафтових та газових свердловин визначається переважно проникливістю порід, яка з часом може погіршуватися через закупорення порових каналів і тріщин у породах залишками бурового чи цементного розчину, відкладеннями парафіну, смол, мінералізованих часток. Для збільшення проникливості застосовують декілька методів.
Хімічні методи дають задовільні результати в слабопроникних карбонатних породах. В цих умовах застосовують, зокрема, обробку свердловин і пластів соляною (HCl) або фтороводневою (HF) кислотами. При цьому відбувається очищення пор, тріщин в породах, стінок свердловини від осаджених речовин і утворення в пласті пор, додаткових каверн.
Механічні методи обробки застосовують в пластах з щільними породами з метою утворення додаткової тріщинуватості. До цієї групи методів належать:
– гідророзрив пласта, який полягає в утворенні тріщини шляхом подачі у вибій свердловини рідини під великим тиском. Для утримання утворених тріщин від закривання туди закачують крупнозернистий кварцовий пісок:
– торпедування свердловини зарядом вибухової речовини на рівні продуктивного пласта;
– гідроструменева перфорація свердловин шляхом подачі через піскоструменеві перфоратори окремих водопіщаних струменів, що утворюють під дією води і тиску отвори навколо свердловин.
Теплові методи обробки застосовують для виділення із стінок порових каналів парафіну і смол шляхом застосування трубчастих електронагрівальних елементів (ТЕНів), шляхом закачування гарячої рідини (нафти, дизельного палива та ін.) або перегрітої водяної пари.
Фізичні методи призначені для видалення з привибійної зони свердловини залишкової води та твердих дрібнодисперсних часток.
Комбіновані методи часто дають найбільший ефект (тепловий + хімічний, механічний + хімічний, механічний + фізичний).
До механіко-фізичних можна віднести імпульсно-ударний та вібраційний методи.
Одним з варіантів імпульсно-ударного методу є використання спеціальних вибухових снарядів АДС і генераторів тиску типу ПГД. В першому випадку при згоранні порохових вибухових шашок тиск на вибій зростає до 100 МПа, а температура на стінках свердловини досягає 180…250 оС. Продукти згоряння проникають у пласт і знижують в’язкість нафти, розчиняють карбонатні складові породи. При застосуванні генераторів тиску величину заряду збільшують до 10 кг, що забезпечує зростання тиску до 250 МПа і створює додаткову мережу тріщин.
Вібраційний метод обробки порід полягає в застосуванні електро-гідравлічного ефекту шляхом пропускання струму між парою електродів, які знаходяться в рідині. При виникненні пробивання між електродами утворюється гідравлічний удар, який сумісно з тепловим та електромагнітним ефектом приводить до зростання проникності порід.
Ремонт свердловин – це комплекс робіт, пов’язаний із спусканням в свердловини і підійманням труб, штанг, насосів, іншого обладнання, ремонтом їх або заміною. Підземний ремонт свердловин поділяють на два види: капітальний і поточний.
До категорії капітального ремонту відносяться складні роботи, пов’язані з ліквідацією серйозних аварій: вийманням та заміною обірваних труб, виправленням пошкоджених експлуатаційних колон.
Поточний ремонт передбачає заміну насосів, труб, штанг, очищення свердловин від піщаних пробок, висота яких сягає десятків і сотень метрів і суттєво зменшує продуктивність свердловин. Для видалення пробок застосовують жолонки, струменеві апарати, гідробури. Пухкі пробки видаляють шляхом інтенсивного прямого або зворотного промивання нафтою, аерованими рідинами та піною. Такі роботи здебільшого виконує ремонтна бригада з трьох чоловік. Кожен з таких ремонтів забезпечується певним комплектом механізмів та інструментів, має свою технологію.