22.5. Виробнича санітарія

На кожному гірничодобувному та переробному підприємстві необхідно здійснювати комплекс технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують нормальні умови праці та запобігають професійним захворюванням. Зокрема, необхідно передбачати заходи щодо колективного та індивідуального захисту працюючих від шкідливих виробничих чинників.

Рівні шуму на робочих місцях та у робочих зонах мають не перевищувати 80 децибел, а в деяких випадках і менше (до 60 дБ); рівень вібрації на робочих місцях залежно від типу обладнання не повинен перевищувати 100…126 дБ.

У діючих гірничих виробках максимально допустима температура повітря залежно від його вологості та швидкості руху лімітується в межах від 22 до 26 С, а вміст пилу залежно від вмісту вільного діоксиду кремнію не повинен перевищувати 2…16 мг/м³. Якщо вміст пилу в повітрі робочої зони перевищує вказані норми, то необхідно застосувати додатковий комплекс заходів щодо знепилення повітря та засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) органів дихання працюючих від пилу.

Всі, хто опускається в шахту, повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям та індивідуальними світильниками, що забезпечують необхідну освітленість протягом 10 годин безперервної роботи, а при необхідності – й ЗІЗ.

Кожен працівник персонально несе відповідальність за порушення Правил безпеки та за недотриманням вимог і норм безпечного ведення робіт на дорученій йому ділянці роботи.

22.6. Вимоги правил безпеки на відкритих розробках

Усі робітники, які поступають для роботи на кар’єрі, повинні пройти триденне навчання з техніки безпеки та інструктаж на робочому місті при зміні місця роботи або при впровадженні нових технологічних процесів.

Небезпечні місця на кар’єрі необхідно обгородити, установити попереджувальні знаки, а в темний час –забезпечити освітленням.

Для пересування людей в кар’єрі мають бути обладнані доріжки і переходи через залізничні колії, автодороги та конвеєрні лінії. При відстані до робочого місця більше 2,5 км або при глибині робіт більше 100 м організовують доставлення робітників до місця роботи.

Для сполучення між уступами мають бути встановлені драбини з кутом нахилу до 60 С або влаштовані пішохідні доріжки з ухилом до 20 . В темний час доби необхідне освітлення сходів чи драбин.

Висота уступу без проведення БПР не повинна перевищувати висоту черпання екскаватора, а при проведенні БПР перевищення висоти уступу не повинно бути більше, ніж у 1,5 рази.

Кути укосу робочих уступів при роботі багаточерпакових екскаваторів з нижнім черпанням не повинні перевищувати кута природного укосу, а для інших екскаваторів – 80 .

Запобіжні берми необхідно регулярно очищувати від кусків породи, а навіси та “козирки” – оббирати механізованим способом. Особи, які проводять роботи на укосах уступів з кутом більше 35 С, повинні користуватися запобіжними поясами.

Бурові станки необхідно розташовувати на спланованих площадках на відстані від бровки уступу не менше 3 м. Кожна свердловина після закінчення буріння перекривається пробкою.

При навантаженні породи в засоби автомобільного та залізничного транспорту машиніст екскаватора повинен подавати відповідні сигнали.

Загальні санітарні правила і допустимі норми вмісту пилу і шкідливих газів для кар’єрів такі, як і для шахт.