- •15.2. Конструкція свердловин
- •15.3. Обладнання для буріння свердловин
- •15.4. Завдавання напрямку свердловинам
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •16. Технологія видобування нафти та газу
- •16.1. Особливості та режими руху рідин і газів у пористому середовищі
- •16.2. Підготовка свердловин до експлуатації
- •16.3. Розробка нафтових, газових та газоконденсатних родовищ
- •16.4. Способи експлуатації свердловин
- •16.5. Методи збільшення продуктивності свердловин. Ремонт свердловин
- •16.6. Промислове добування метану з вугільних пластів
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •17. Підготовка, транспортування, зберігання та переробка нафти і газу
- •17.1. Промислове збирання нафти і газу
- •17.2. Транспортування та зберігання нафти і нафтопродуктів
- •17.3. Підготовка і транспортування газу
- •17.4. Зберігання газу, газосховища
- •17.5. Принципова схема переробки нафти і газу
- •18.2. Підземна газифікація корисних копалин
- •18.3. Підводна розробка родовищ твердих корисних копалин
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •19.2. Класифікація процесів і методів збагачення корисних копалин
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •20. Збагачення корисних копалин
- •20.1. Технологічні показники збагачення
- •20.2. Підготовчі процеси при збагаченні
- •20.3. Основні процеси збагачення
- •20.4. Допоміжні процеси збагачення
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •21. Переробка корисних копалин
- •21.1. Виробництво щебеню та піску
- •21.2. Виготовлення цегли, скла, цементу, керамічних та азбоцементних виробів
- •21.3. Коксування вугілля
- •21.4. Обробка облицювального каменю
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •22.2. Вимоги щодо проведення гірничих робіт та установлення обладнання на шахтах
- •22.3. Заходи для запобігання пожеж
- •22.4. Поведінка людей при аваріях
- •22.5. Виробнича санітарія
- •22.6. Вимоги правил безпеки на відкритих розробках
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •23. Охорона навколишнього середовища від шкідливого впливу діяльності гірничих підприємств
- •23.1. Вплив діяльності гірничодобувних і переробних підприємств на стан навколишнього середовища
- •23.2. Охорона навколишнього середовища
- •23.3. Відновлення порушених земель
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •Список літератури
21.2. Виготовлення цегли, скла, цементу, керамічних та азбоцементних виробів
Для виготовлення керамічних виробів (цегли, тротуарних плиток, черепиці, труб та ін.) початковим матеріалом є глина, яка після видобування має пройти процеси відлежування, виморожування, що підвищує її пластичні властивості. Потім початковий матеріал підлягає механічній обробці, коли тверді кам’янисті включення або подрібнюють до певного розміру (менше 0,5 мм), або видаляють на спеціальних машинах, або ж розмивають водою до стану механічного розчину – шлікеру.
Для отримання потрібного виробу використовують способи пластичного формування та напівсухого пресування. У першому випадку суміш вимішують, зволожують і після надання виробу потрібної форми продукт-сирець у вагонетках направляють у тунельні сушарки. Застосування вакуумних пресів підвищує щільність і міцність виробу.
При використанні напівсухого пресування глину попередньо перемелюють, просіюють, зволожують паром до вологості 8…10 % і з цієї шихти під тиском 15…40 МПа формують потрібний виріб. Виготовлений сирець спочатку підсушують до вологості не вище 5 %, а після цього випалюють при температурі 950…1000 оС.
Початковим матеріалом для виробництва силікатної цегли є кварцевий пісок та вапняк. Спочатку випалюють вапняк і отримують негашене вапно (СаО). Підготовлений пісок фракції 0,2…2 мм подають разом з вапном (7…10 %) в силос, де суміш зволожують і після певної витримки направляють на пресування, а потім на термічну обробку в автоклавах (рис. 21.3).
Початковою мінеральною сировиною для виробництва скла є кварцевий пісок, вапняк або доломіт, сода та сульфат натрію. Переробка цієї сировини в скло передбачає підготовку скляної шихти, варіння скла при різних температурних режимах: від 800…900 оС до 1400…1500 оС. Спеціальні домішки уможливлюють змінювати колір скла від безбарвного, прозорого до темного. Готову продукцію видають у вигляді віконного листового скла, архітектурно-будівельного скла, пустотілих блоків, профільного скла і різноманітних виробів з скла.
Початковою мінеральною сировиною для виготовлення портландцементу є вапняк, глина і гіпс. З цих матеріалів після їх переробки готують суміш, яку підігрівають в печах до спікання. Утворений клінкер після тонкого перемелювання з додаванням гіпсу стає портландцементом.
|
Рис. 21.3. Схема виробництва силікатної цегли: 1 – піч; 2, 6 – конвеєри; 3 – дробарка; 4 – підйомник; 5, 11 – бункери; 7, 9, 13 – живильники; 8 – мельниця; 10 – пневмонасос; 12 – грохот; 1 4, 16 – змішувачі; 15 – силоси (реактори); 17 – прес; 18 – автомат-укладач; 19 – вагонетка; 20 – передавач; 21 – автоклав; 22 – кран; 2З – електровізок; 24 – очищувач вагонеток |
Важливим етапом у виробництві портландцементу є приготування сировинної суміші з підтриманням відповідних співвідношень компонентів. Приготування суміші може проводитись мокрим, сухим чи комбінованим способами.
Азбестоцемент являє собою композиційний цементний матеріал, зміцнений добавками азбесту. Межа міцності виробів з цього матеріалу на розтягування і згинання більша, ніж виробів з цементу, відповідно в 3…5 та в 2…3 рази. З цього матеріалу виготовляють профільовані листи для покрівель, облицьовувальні плити, труби, вентиляційні короби та ін. Для приготування початкової сировини необхідно витратити 85 % портландцементу марок 400 або 500 і 15 % азбесту. Для одержання кольорових виробів застосовують спеціальні пігменти.
Все виробництво складається з таких процесів: розщеплення (розпушування) азбесту на тонкі волокна; приготування азбестоцементної суспензії; відфільтрування з рідкої маси тонкого полотна; формування виробів з полотна; твердіння виробів в пропарювальних камерах, водних басейнах, автоклавах.
Крім описаного вище мокрого способу існують також сухий і напівсухий способи. При сухому способі розпушений азбест перемішують з цементом і перемеленим піском в сухому вигляді, а потім зволожують до 14…16 %, ущільнюють під пресом і направляють для затвердіння в автоклави.
