Впливі інфляції на рівень щастя

За допомогою комбінованих досліждень кроссекційних часових рядів було виявлено, що вищий рівень інфляції значно знижує рівень щастя. На основі даних, зібраних в 12-ох європейських країнах за період з 1975 по 1991 роки, було підраховано, що зростання рівня інфляції на 5 відсоткових пунктів- до прикладу, з в середньому від 8% до 13% за рік- зменшує середній рівень щастя на 0.05 одиниць задоволення, тобто, до прикладу, з 3.02 до 2.97 (Ді Телла та ін., 2001). Це досить значна величина. Це означає, що 5% населення зміщені з однієї категорії задовленості життям до іншої, що знаходиться нижче, до прикладу, від „дуже задоволений” до „досить задоволений”.

Компроміс між безробіттям та інфляцією

Тепер можна поєднати результати досліджень впливу безробіття та інфляції на рівень щастя. Постає витання: наскільки, в середньому, повинна держава зменшити інфляцію, для того , щоб допустити зростання безробіття на 1%? Для вищезгадани 12-ох європейських країн (Ді Телла та ін., 2001) було підраховано, що зростання рівня безробіття на 1% заміщується зростанням інфляції на 1.7%. Однак, якщо безробіття зросте на 5% (скажімо з 3% до 8%), рівень інфляції має знизитися на 8,5% (скажімо з 10% до1.5% за рік), для того, щоб забезпечити одинаковий рівень задоволення у населення. Такий результат значно відрізняється від „індексу убогості”, який, за браком інформації, спрощено визначають, як суму рівня безробіття і річного рівня безробіття у вісотковому вираженні. Цей індекс викривляє картину надаючи надто мале значення впливу безробіття, у порівнянні з інфляцією, на рівень щастя.

Вплив інституційного середовища на рівень щастя

Тип демократії

Вид політичної системи, в якій живуть люди, здійснює вплив на їх щастя. Логічно, що люди, які живуть в конституційних демократіях щасливіші, тому що політики більш мотивовані управляти у цілях народу. Якщо політики та політичні партії нехтуватимуть бажаннями людей, вони, за правилами демократичного суспільства, не будуть переобрані на ще один термін і втратять владу. Демократичні інститути, а зокрема право брати участь у виборах та голосувати, підвищують рівень щастя громадян. Дослідники щастя розглядають взаємодію демократії та щастя. Міра, до якої конституція є демократичною та дозволяє громадянам вирішувати, виходячі з їх уподобань, закладена в різноманітних індексах свободи. Політична, економічна та особиста свобода сильно та статистично значимо корелюють з рівнем щастя (Вінговен,2000). Якщо враховувати відмінності в доходах на душу населення, кореляція з економічною -але не політичною чи особистою- свободою залишається статистично значимою. Аналіз, в якому використані підвибірки, вказує на те, що економічна свобода впливає на рівень щастя, особливо це стосується бідних країн а низьким рівнем загальної освіти, в той час як політична свобода значно сильніше корелює з рівнем особистого благополуччя в багатих країнах з високим рівнем освіченості. В обох випадках враховується різниця в доходах на душу населення (Вінговен,2000).

Такі дослідження однозначно поверхневі, вони можуть проінформувати нас про вплив різноманітних конституційних чинників на особистий рівень благополуччя лише обмеженим чином. Країни багато в чому відрізняються одна від одної.Не достатньо просто враховувати нерівність в рівнях доходу на душу населення, для того, щоб визначити вплив демократії. Більше того, кроссекційні дослідження лише підтверджують кореляцію, але не вказують на наявність причиново-наслідкових зв’язків. Питання про те, чи демократія сприяє щастю, чи щастя є передумовою демократії, залишається відкритим. Більшість з цих проблем зникають, якщо сконцентрувати увагу на певних інститутах димократії в одній окремовзятій країні.

Можливість громадян брати пряму участь у політичному процесі є неодмінною рисою демократії. Вплив безпосередньої демократії на рівень щастя було проаналізовано на основі даних про особисте благополуччя громадян Швейцарії в період з 1992 по 1994 роки (Фрай і Штутцер,2000). Основною незалежною змінною було інституціалізоване право особистої участі у політичному процесі шляхом всезагального референдуму, яке значно різниться потім 26 швейшарських кантонів. Обрахунки вказують на те, що обсях можливостей прямої участі у демократії здійснює статистично значимий, сильний та немалий вплив на рівень щастя, на додачу до демографічних та економічних чинників, які зазвичай беруть до уваги. Коли розглядається повна перміна в інституційній змінній, тобто коли індивідиуми в кантоні з найбільш розвиненими інститутами прямої демократії прорівнюються з громадянами кантону з найменшими правами прямої участі, вірогідність того, що громадяни будуть повністю задоволені, в першій адміністративній одиниці буде перевищувати таку ж ймовірність для другої з них на 11%. Цей ефект більший за ефект знаходження у верхній чи то у нижній категорії за критеріїм доходу.