Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Факультет міжнародних відносин
Кафедра іноземних мов
Перекладацька практика
The Economics of Happiness
Bruno S. Frey and Alois Stutzer
Виконав:
студент гр. МВВ-44с
Підзамецький С.Б.
Перевірила:
ас. Михайленко Н. О.
Львів-2013
Економіка щастя
Бруно С. Фрей та Алюа Штутцер
Небажання економістів та новий розвиток
Всі хочуть бути щасливими. Життєвих цілей, які поділяє значна кількість людей, є не багато. Господарська діяльність- виробництво товарів та послуг- очевидно, не є самоціллю, а є цінною тільки тією мірою, якою вона впливає на рівень щастя людей.
Однак, економісти вже давно передали право на вивчення щастя іншим дисциплінам, зокрема психології, що досить дивно. Та, коли економічна наука засновувалася класиками, у тому, що щастя можна виміряти та використати з метою визначення того, чи підвищує певна економічна політика його рівень у людей, на яких вона спрямована, чи знижує його, сумнівів не виникало. Відповідно, Джеремі Бентам припускав, що корисність відображає співвідношення отриманого задоволення до витрачених зусиль, а Ізідор Еджоурт був упевнений у тому, що щастя можна виміряти за допомогою „гедонометра” (хоч він так і не зміг розробити практичної процедури його використання). Ситуація різко змінилася з появою такого явища, яке в той час називали „Новою” Економікою Благополуччя. В 30-х роках XX століття, такі вчені, як Джон Р. Гікс продемонстрували, що людську поведінку (зокрема попит на товари) можна пояснити на основі відносної(порядкової) корисності. Для того, щоб проаналізувати те, яким чином люди реагують на зміни відносних цін, не потрібні абсолютні значення корисності. Оцінку благополуччя можна здійснити за допомогою критерію Парето, що виключає необхідність порівняння рівнів благополуччя окремих осіб. Така зміна міркувань значно спростила здійснення економічного аналізу, не перешкоджаючи розумінню. Успіх у поширенні аналізу на пов’язані, хоч і дещо різні, сфери (такі як політика, сім’я та злочинність) був наслідком ,принаймні частково, цієї зміни.
Однак, зараз ми є світками ще однієї значної зміни поглядів економістів. Завдяки плідній праці значної кількості психологів, що тривала багато десятиліть, було досягнуто значного прогресу у вимірювання корисності. Тепер ми маємо можливість узагальнювати індивідуальну корисність у прийнятний спосіб-шляхом використання репрезентативних опитувань. За допомогою одного чи декількох запитань у загальному самозвіті, ми можемо отримати показники оцінки рівня щастя чи задоволеності життям. Число, вказане особою, визначає когнітивну оцінка того, до якої міри їх загальна якість життя оцінена належним чином (Вінговен,1994). Виміри суб’єктивного благополуччя чи, коротко кажучи, щастя виявилися послідовними та надійними, вивіреними. Щасливі люди, до прикладу, набагато частіше посміхаються під час соціальної взаємодії; їх друзі та члени сім’ї, так як і дружина чи чоловік, вважуть їх щасливими. Описане вище суб’єктивне благополуччя, в цілому, стабільне та чутливе до змін життєвих обставин( див. ,до прикладу, Діенерт та ін.,1999). Це досягнення у вимірюванні дає можливість аналізувати парадоксальне якище , яке багато років тому помітив Істерлін (1974). У декількох країнах різко підвищився реальний дохід з часів Другої світової війни, але суб’єктивне благополуччя населення ,дані про яке було зібрано за допомогою самозвітів, не зросло, ба навіть злегка впало. В Сполучених Штатах ,до прикладу,в період з 1946-го по 1991-ий роки, реальний дохід на душу населення зріс в 2.5 рази (приблизно з $11,000 до $27,000), але за той же період часу рівень щастя, в середньому, не змінився. Іншим парадоксом, що потребує пояснення, є те, що з давніх часів пряця вважалася тягарем, але емпіричні дослідження щастя чітко вказують на те, що люди, які не мають роботи, хоч і отримують такий же дохід, як і зайняті, відчувають помітне зниження благополуччя.
Багато фактів, виявлених при дослідженні щастя, збільшують обізнаність у тому, що зараз стало загальноприйнятими поглядами. Одним з них є послідовно сильний вплив нефінансових змінних на самозвітне задоволення життям. Це не означає, що економічні фактори, такі як зайнятість, дохід чи стабільність цін, не є важливими, але все вказує на те, що ,останнім часом, зацікавленість у таких речах як соціальний капітал, відданість, громадські цінності чи внутрішня мотивація є досить значною. Дані, отримані за допомогою таких досліджень, також збагачуть наші знання про віддмінності, що спричинені статевою, етнічною чи расовою приналежністю,віком.
Існують й інші причини того,що економісти цікавляться щастям. Однією з них є економічна політика. Іноді неможливо внести пропозицію щодо покращення за Парето (таке, що покращить благополуччя щонайменше однієї і в той же час не знизить благополуччя будь якої іншої особи) тому, що соціальна дія спричиняє збитки певних осіб. Однак, оцінка кінцевих результатів на основі індивідуальної корисності є необхідною. Економічна політика також має передбачати компроміс, особливо якщо це стосується безробіття та інфляції. Іншою причиною зацікавленості економістів у щасті є вплив стану інституційного середовища, що включає в себе упраління та розмір соціального капіталу, на благополуччя кожного з індивідиумів.
Функції щастя мають на меті встановлення економетричного зв’язку між розміром щастя та факторами, що його визначають. Дані про щастя отримують ,до прикладу, в ході проведення опитувань за програмою Євробарометер, в рамках якого ставиться запитання :”Ви, в загальному, задоволені, справді задоволені, не дуже задоволені чи взагалі не задоволені своїм життям? ”. Тут передбачено чотирьохрівневу шкалу задоволеності життям. Загальне Соціальне Опитування в США запитує:”Який, в загальному , стан речей на цю хвилину- чи сказали б Ви, що Ви щасливі, досить щасливі чи не надто щасливі?” Тут передбачено трьохрівневу шкалу рівня щастя.
Щастя залежить від трьох груп факторів:
Демографічні та особистісні фактори, такі як вік, статева приналежність та сімейні обставити, так як і національність, освіта та здоров’я
Економічні фактори, зокрема безробіття, доходи та інфляція
Політичні фактори, такі як можливість громадян брати участь у політичному процесі та рівень децентралізації влади.
Функції щастя були встановлені як за допомогою зведених, так і за допомогою індивідуальних даних. Останнім часом зростає використання даних багатомірного часового ряду, що означає, що одній й ті ж люди залучені до повторних опитувань на протязі довгого періоду часу. Залежною змінною є індекс шкали; зазвичай використовуються оцінювальні техніки на основі зважених порядкової моделі ймовірності з логістичним розподілом чи порядкової нелінійної моделі ймовірності з нормальним розподілом. Результати підрахунку завжди є частковими ефектами змінної, що впливає на рівень щастя, тобто вплив всіх інших змінних в одночасному оцінному рівнянні є конрольованим. Цією працею ми намагаємося розкрити суть цієї нової та, можливо, революційної розробки економічної науки. Ніяких загальних опитувань не передбачається (це гарантовано Фреєм та Штутцером, 2002). Вірніше, тут презентуються найважливіші результати, зокрема ті, що ставлять загальноприйняті знання під сумнів. В наступних частинах ми матимемо справу з трьома основними факторами, що впливають на щастя: соціально-демографічним (розділ 2) ;економічними (розділ 3); та інституційними(розділ 4). Розділ під номером 5 пропонує до Вашої уваги висновки.
Соціально-демографічні фактори, що впливають на щастя
Дослідження, проведені на основі даних з різних країн та періодів часу, виявили наступні загальні результати:
Вплив віку на рівень щастя можна зобразити у вигляді підкововидної кривої. Молодь та люди похилого віку є щасливішими ніж люди середнього віку. Найменш щасливими є люди яким від 30 до 35.
Жінки трохи щасливіші за чоловіків
Пари з дітьми чи без них щасливіші ніж холостяки чи незаміжні жінки, батьки-одинаки чи матері-одиначки, люди, що живуть спільно з друзями чи ін.
Іноземці значно менш щасливі аніж співвітчизники
Люди з вищою освітою виявляють значно вищий рівень благополуччя.
Поганий стан здоров’я значно знижує благополуччя.
Хоч ці результати й було вийвлено при здійсненні великої кількості досліджень, інтерпретувати їх ,тим не менше, потрібно обережно. Таким чином, до прикладу,якщо розглядати вплив віку на рівень щастя, потрібно зважати на те, що багато людей похилого віку мають проблеми зі здоров’ям, що негативно впливає на їх добробут. Крім того, виникає питання причиново-наслідкових зв’язків. До прикладу, шлюб спричиняє щастя чи щастя сприяє шлюбу? Не можна також виключати ефект вибору. Мабуть, варто б було припустити, що незадоволеним та закритим людям важче знайти партнера. Веселіше бути разом з відкритою, довірливою та співчутливою людино. Ретельні дослідження привели до висновку, що ефект вибору не є сильним , а позитивний зв’язок шлюбу та щастя здебільшого є наслідком позитивного ефекту шлюбу.
Економічні фактори, що впливають на щастя
Було визначено три основні чинники цієї категорії, що впливають на щастя: безробіття, дохід та інфляція.
Вплив безробіття на рівень щастя
Існують два ефекти, які потрібно виділити: Чим є рівень щастя безробітної особи? Як загальне безробіття в еконміці впливає на рівень щастя?
Індивідуальне безробіття
Дослідження великої кількості країн та періодів часу чітко встановили те, що , люди, що є безробітніми, відчувають себе дуже нещасливими. Відсутність місця праці зменшує благополуччя у більшій мірі ніж будь який інший фактор, включаючи такі негативні явища як розлучення та розлука (Кларк та Освальд, 1994, ст. 655). Ці результати стосуються „чистого” ефекту стану безробіття. Втрата доходу, так само як і інші непрямі ефекти, що часто йдуть поряд з індивідуальним безробіттям, утримується на тому ж рівні.
Можна сперечатися щодо однозначності трактування вищесказаного. Хоча негативний взаємозв’язок між безробіттям та рівнем щастя чітко встановлено, також, вірогідно, може бути, що причиново-наслідковий зв’язок має звортний до згаданого вище напрямок: нещасливі люди погано діють на ринку праці, тому їх і не беруть на роботу. Щасливим людям підходить життя в праці, тому вони менш схильні до того , щоб втратити роботу. Питання зворотнього причиново-наслідковго зв’язку, як наслідку ефекту самовідбору, досліджувалося за даними повздовжнього аналізу, до та після того, як окремі працівники втрачали роботу, до прикладу через закриття фабрики. Це є доказом того, що нещасливі люди дійсно погано діють на ринку праці, та основним причиново-наслідковий зв’язок, мабуть, веде від безробіття до нещастя.
Безробіття,що має загальний характер
Люди нещасливі від того, що є безробітя, навіть тоді коли вони мають роботу. Цей ефект є значним (див. ,до прикладу, Ді Телла та ін., 2001). Люди можуть почуватися погано через нещасну долю безробітних та можуть переживати через те, що вони можуть і самі стати безробітними в майбутньому. Вони також можуть відчувати вплив(загального безробіття) на економіку та суспільство в цілому. Їм може не сподобатися зростання внесків до фонду страхування по безробіттю та податку до фонду допомоги по безробіттю, що, зазвичай, тягне за собою підвищення рівня безробіття, вони також можуть побоюватися, що злочинність та напруга в суспільстві зростуть, також вони можуть помітити небезпеку жорстоких протестів та бунтів.
Високим рівнем взаємодії характеризуються рефлективні групи. Індивідиуми схильні до оцінки ситуації, в якій вони знаходяться, з ситуацією, в якій знаходяться інші люди. Безробіття меншою мірою знижує рівень щастя більшості людей, якщо вони не одні знаходяться в такому становищі. Коли безробіття зачіпає багатьох людей про яких певна особа чула чи знає їх, зменшується дія як присхологічного так і соціального ефектів на неї. Самооцінка краще захищена тому , що те, що у тебе немає роботи, не є повністю твоєю виною, а є наслідком загального стану економіки. І це очевидно. Відчуття ганьби та суспільного осуду є менш розповсюдженими, якщо безробіття зачіпає багато інших людей одночасно. Безробітні дійсно страждають менше, коли їх партнер чи велика частина інших людей, що живуть в їх районі, також страждають від безробіття (Кларк, 2000). Такий же результат виявляється , коли загальне безробіття у країні вважається контрольною точкою.