Ринкова економіка опирається на наступні принципи:
рівність виробників (продавців) і споживачів (покупців) перед зовнішніми факторами;
рівновага цін (курсів, процентних ставок) на основі збалансованості попиту та пропозиції;
економічне регулювання самостійних дій суб'єктів ринкових відносин (виробників, продавців, посередників, споживачів, покупців);
правове забезпечення економічного регулювання;
наявність конкуренції як умови економічного регулювання.
3. Види цін і тарифів.
Залежно від каналів руху товарів від виробника до споживача й обліку в ціні витрат на виробництво й збут, а також прибутку ціни підрозділяються на оптові й роздрібні. Розрізняють оптові ціни на продукцію виробничо-технічного призначення й на предмети народного споживання. Оптові ціни на продукцію виробничого призначення мають широку сферу дії і є кінцевими, а на товари народного споживання - проміжними. їхня сфера дії звужена рамками окремих галузей (подотраслей) і виробництв, тому що на ринку безпосередні споживачі здобувають їх по ринкових кінцевих цінах.
Товари виробничого призначення можуть реалізовуватися безпосередньо споживачам (за оптовою ціною виробника) і через посередників (за ціною оптової торгівлі).
За оптовими цінами виробника підприємство продає свою продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі (постачальницько-збутовим організаціям). Ці ціни використовуються на підприємствах при плануванні, обліку й аналізі товарної й реалізованої продукції, прибутку й інших вартісних показників діяльності підприємства, а також у розрахунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних проектів його технічного переустаткування, доцільності одержання кредитів та ін.
Ціни оптової торгівлі містять у собі оптову ціну виробника, а також витрати й прибуток постачальницько-збутової організації, що здійснює оптовий продаж товарів. До витрат таких організацій ставляться навантаження, розвантаження, складування, зберігання, сортування, доведення продукції до вимог споживачів (нарізка різьблення, розкрій, заточення й т.п.), амортизація основних коштів, видатки на опалення, висвітлення, енергетичні витрати на технологічні потреби й ін.
До оптового ставляться ціни, по яких здійснюється закупівля сільськогосподарської продукції в сільгосппідприємств. Вони називаються закупівельними цінами. Особливістю цих цін є диференціація їхнього рівня по природно-кліматичних зонах, а в окремих випадках - і всипати диференціація.
Різновидом оптових цін у ринковій економіці є ціни форвардних угод, використовувані при операціях на біржі. Вони поряд зі співвідношенням попиту та пропозиції до моменту поставки товару враховують також відсоток за кредит, витрати на фінансування біржової операції, видатки по страхуванню й зберіганню товару, комісійні брокерам.
Розглянуті види цін можуть бути базовими (базисними) і лімітними.
Базові ціни встановлюються на попередні види продукції певного призначення з фіксованими параметрами якості. При поставці товару з параметрами, відмінними від базових.
Попит виражає потреба в товарі з боку сукупного покупця, виходячи з його можливостей. На практиці це проявляється в тім, що встановлюється зворотна залежність між ринковою ціною й кількістю товарів, що купуються. За інших рівних умов кількість товарів, що купуються, або послуг залежить від рівня їхніх цін. Чим вище ціна й характернеє тенденція до її росту, тим менше товарів (послуг) буде придбано споживачами. Знижується обсяг продажів товару. При зменшенні ційи все йде у зворотному напрямку. При дефіциті, коли не вистачає яких-небудь товарів і послуг, ціни на них неминуче ростуть. Коли ж на ринок надходить більше товарів і послуг даного виду, їхня успішна реалізація звичайно можлива лише при зниженні цін.
Під пропозицією звичайно розуміють уже наявні можливості виробництва, потенціал прискореного нарощування потужностей по випуску товарів, що користуються підвищеним попитом на ринку. Пропозиція характеризується прямою залежністю між ціною й кількістю товарів, вироблених і пропонованих до продажу. З підвищенням цін збільшується обсяг вироблених товарів і навпаки.
Балансуюча функція ціни виступає основним фактором регулювання пропозиції товарів. По кожному товарі ціна свідчить про необхідність або скорочення його випуску (якщо, попит знизився), або збільшення виробництва (якщо попит є). Рівень цін пропонованих товарів визначає рівень прибутку. Чим вони вище, тим швидше росте на ринку пропозиція товарів. При незадовільних цінах або тенденції до їхнього зниження доводиться переорієнтувати ресурси, змінювати технології, міняти обсяги випуску й продажів товарів. Природна взаємодія попиту та пропозиції, забезпечення їхньої рівноваги на основі цін реально лише на вільному ринку.
: Стимулююча функція ціни
Ця функція характеризується її впливом на виробництво й споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через рівень укладеної в ній прибутку. У результаті ціни сприяють або перешкоджають росту випуску й споживання товарів.
За допомогою цін можна реально стимулювати науково-технічний прогрес, забезпечувати економію витрат, поліпшувати якість продукції, змінювати структуру виробництва й споживання. Стимулювання забезпечується шляхом варіювання рівнем прибутку в ціні, надбавками, знижками із ціни.
: Функція розподілу й перерозподіли
Ця функція ціни пов'язана з відхиленням її від вартості в рамках дії ринкових факторів. Ціни виступають інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу між регіонами, галузями економіки, її секторами, різними формами власності, фондами нагромадження й споживання, різними соціальними групами населення. Дана функція ціни відображається через акцизи на конкретні групи товарів, податок на додану вартість і інші форми вилучення податкового характеру, що надходять у бюджет.
За допомогою ціни перерозподіляється створювана вартість між виробником і споживачем, між окремими верствами суспільства. Особливо рельєфно ця функція проявляється в цінах, регульованих державою. Застосування цін як кошти перерозподілу національного доходу переважно тоді, коли треба різко змінити пропорції в народному господарстві.
За допомогою механізму цін відбувається переливши капіталів у ті сектори економіки, у розвиток тих виробництв, де є висока норма прибутку, що здійснюється під впливом конкуренції й руху попиту. Законодавчо підприємству надане право самостійне визначати, у яку сферу діяльності, у яку галузь або галузь економіки інвестувати капітал.
З вищевикладеного матеріалу можна зробити висновок: ціна як основна категорія ринку повинна розглядатися в тісному зв'язку з ринком - його закономірностями, умовами й особливостями.
■ Ринкова економіка - це тип господарських зв'язків, що складаються на базі приватної власності під впливом законів вартості, попиту та пропозиції, конкуренції й інших, у процесі реалізації яких согласовьіваются інтереси й задовольняються потреби різних учасників економічної діяльності.
Основні поняття ринкової економіки:
децентралізація економічної влади, що забезпечується приватною власністю на ресурси виробництва й споживання;
поділ державного й господарського керування, внаслідок чого держава не втручається в хазяйновиту-господарчу-оперативно-господарську діяльність підприємств і здійснює лише соціально значимі й результуючі функції;
рівні ціни визначаються за допомогою надбавок і знижок до базової ціни, які враховують зміни як товар.
Товаровиробник може встановлювати на нові види продукції лімітну ціну, тобто максимально припустиму, що забезпечує зацікавленість споживачів у використанні нової продукції.
* * ■ Кошторисна ціна - це оптова ціна в будівництві.
Трансферна ціна - це ціна, що використовується усередині підприємства між підрозділами або між підприємствами усередині великих холдингів.
Тарифи - це окремий вид цін (на використання ресурсів, на послуги й ін.).
Ціна, по якій здійснюються великі комерційні операції із платежем і вільно конвертованій валюті (ВКВ), називається світовий. Світовими є експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах його імпорту. По сировинних товарах визначаються основні країни-постачальники, по готовій продукції - провідні фірми - їхні виготовлювачі.
Розглядаючи структуру оптових і роздрібних цін, необхідно мати на увазі, що вони крім собівартості й прибутку містять інші елементи - у вигляді ПДВ і акцизного збору. На товари, що перетинають границю України, установлюється окремий податок - мито.
По ступені самостійності підприємства в ціноутворенні ціни (тарифи) можуть бути вільними (самостійно встановлюваними), договірними (контрактними), регульованими й фіксованими. Вільні ціни в ринкових умовах установлюються виробником товару (послуги) самостійно відповідно до прийнятого на підприємстві ціновою політикою. Регуляторами вільних цін є тільки попит та пропозиція на товари певної якості.
Різновиду вільних цін — це прейскурантні ціни й ціни каталогу (проспекту).
Прейскурантні ціни застосовуються при купівлі-продажу товарів, як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і втримуються в прейскурантах, видаваних підприємствами (фірмами). Вони ставляться до категорії довідкових цін, иубликуемьіх продавцем. Прейскуранти фірм є інформацією неперіодичного характеру, досить деталізованої й достовірної. Ці ціни широко використовуються в автомобільній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві електронно-обчислювальної техніки й т.п.
Ціни каталогу (проспекту) — це офіційні ціни, публикуемьіе в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є різновидом цін довідкового характеру, публикуемьтх нерегулярно,- як правило, продавцем. Використовуються як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі.
До цієї ж категорії цін ставляться ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.
Ціни покупця являють собою фактичну грошову суму покупки товару на ринку, по якому здійснюються угоди купівлі-продажу або по який покупець готовий придбати товар. Формування ринкової ціни як ціни покупця (на ринку покупця) означає, що фактична ціна товару складається на зниженому рівні, що відбиває економічні інтереси покупця.
Ціни продавця формуються в умовах перевищення попиту над пропозиціями (ринку продавця). Така ціна стимулює розширення виробництва даного товару й відбиває економічні інтереси продавця, що прагне продати його дорожче.
Ціни нетто не включають знижки й надбавки, пов'язані з розходженням базисних умов поставки. Це чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу. Ціна нетто для покупця є сумою, фактично сплаченої продавцеві, а для продавця - фактичним виторгом від продажу товару за винятком видатків, понесених у зв'язку зі здійсненням угоди.
Договірні ціни встановлюються в договорі між продавцем і покупцем за узгодженням сторін. Якщо такий договір укладається між суб'єктами, які мають різне громадянство, а платежі здійснюються в іноземній валюті, він називається контрактом, а ціни, зазначені в ньому - контрактними. Договірні (контрактні) ціни називаються ще цінами купівлі-продажу (цінами реалізації, ринковими цінами); вони визначаються умовами поставки товару.
Регульовані ціни можуть коливатися в певних межах, не перевищуючи заданого рівня. їхня номенклатура визначається на державному (або місцевому) рівні й у міру розвитку ринкових відносин постійно розширюється за рахунок фіксованих цін.
Фіксовані ціни затверджуються державними або місцевими органами влади як постійні й діють протягом певного часу.
Особливим видом цін на послуги транспорту, зв'язку, на електричну, теплову енергію й т.п. є тарифи. їхній розмір визначається виходячи із загальних принципів ціноутворення.
При здійсненні на підприємствах капітального будівництва розрахунки за здану будівельну продукцію провадяться по кошторисній вартості, що виконує роль ціни продукції будівництва. Вона визначається на підставі кошторисних цін і розцінок у капітальному будівництві.
Контрактна ціна - це фактична ціна по біржових операціях. Для формування контрактних цін використовуються біржові котирування.
Біржові котирування являють собою ціни спеціального постійно діючого ринку масових, якісно однорідних товарів. Біржові котирування є цінами реальних контрактів і служать орієнтиром для встановлення цін на товари, реалізовані по звичайних договорах. Біржові ціни дуже чітко реагують на зміну кон'юнктури й тому є дуже важливим показником для продавця.
З метою впорядкування ціноутворення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємствами України, збільшення валютних надходжень від експорту й зниження валютних видатків на закупівлю імпортних товарів, попередження демпінгу суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності використовують у своїх розрахунках індикативні ціни. Це ціни, що зложилися на міжнародному ринку на відповідний товар до моменту здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки й виконання розрахунків, певних відповідно до законодавства України. Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України за результатами аналізу інформації, одержуваної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських і інших установ і організацій.
У практиці міжнародної торгівлі існує поняття товарного демпінгу - продажу значних по обсязі партій товару за демпінговими цінами.
Демпінгова ціна - це ціна на товар, істотно більше низька, чим при звичайних комерційних операціях. Вона застосовується з метою одержання конкурентних переваг при експорті на той або інший ринок, витиснення з його конкурента. У ряді випадків здійснюється продаж товару навіть за цінами, що не відшкодовує витрати виробництва. Установлення явно занижених цін на експортні товари як ефективні кошти боротьби за освоєння нового ринку й зміцнення або розширення присутності на частково освоєному ринку зустрічається досить часто.
Використання демпінгових цін обмежується антидемпінговим законодавством.
Залежно від територіальної диференціації ціни підрозділяються на єдині (загальнодержавні), регіональні, зональні й поясні.
Єдині ціни встановлюються державними органами на окремі товари й послуги на всій території держави (наприклад, тарифи на залізничні перевезення, електроенергію й ін.).
Регіональні ціни встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги (наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги та ін.).
Зональні ціни встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості з урахуванням різного рівня собівартості видобутку в тих або інших природно-географічних умовах (наприклад, ціни на залізну, марганцеву й іншу руди, вугілля, нафту й т.п.).
Поясні ціни встановлюються по районах (поясам) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва й витрат на транспортування в інші райони (наприклад, ціни на вино, овочеві консерви й т.п.). Пояса визначає держава, але вони можуть складатися стихійно, коли якісь види товарів не провадяться в даному регіоні.
У внутрішній торгівлі ціни залежно від умов поставки товарів відрізняються по видах франко.
«Франко» (у перекладі з італ. «вільний») - це комерційний термін, що означає, що певна частина видатків по транспортуванню або навантаженню товару включається в ціну виробника.
Кожний вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові витрати включені в ціну за договором купівлі-продажу. Варто пам'ятати, що у всіх випадках ці видатки, в остаточному підсумку, оплачує покупець.
Ціна франко-склад постачальника не включає ніяких витрат по переміщенню товару від продавця до покупця (по навантаженню на складі постачальника, перевезенню до станції відправлення, розвантаженню й ін.). Всі ці витрати покупець оплачує понад ціну товару.
Ціна франко-станція відправлення враховує ціну товару й витрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Всі подальші видатки, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, оплачуються окремо.
Ціна франко-вагон станція відправлення відрізняється від попередніх тем, що містить у собі додаткові витрати на подачу вагона на під'їзні колії й навантаження товару у вагони на станції відправлення.
Ціна франко-вагон станція призначення крім ціни товару містить у собі витрати на його переміщення від складу продавця до станції призначення без вивантаження з вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець оплачує понад ціну, окремо. Ціна франко-станція призначення містить у собі транспортні видатки від складу постачальника до станції призначення з урахуванням видатків по вивантаженню продукції з вагонів.
Варто врахувати, що більшість вантажів не перевантажується на залізничних станціях відправлення й призначення (руда, вугілля, нафтопродукти, металопрокат, труби й ін.). Для таких товарів застосовуються цент франко-вагон станція відправлення (призначення), а не франко- станція призначення (відправлення). Ціна франко-склад покупця враховує ціну товару й всі видатки по його переміщенню від складу продавця до складу покупця.
Найбільш ефективними для продавця способом варіювання цін свого продукту є встановлення свідомо завищеної ціни на товар. При цьому під завищеною ціною варто розуміти ціну, що за цей товар будуть готові заплатити найбільше не чутлива до ціни категорія покупців. А всім іншим, не готовим платити цю ціну, але із задоволенням, що купило товар по більше низькій ціні, надавати знижку з первісної ціни.
Найбільше поширення одержали наступні види знижок до ціни.
Дилерська знижка
Вона, як правило, надається виробниками своїм постійним представникам по збуті залежно від строку співробітництва, кількості продаваних дилером товарів і ін.
Загальна (проста) знижка
Надається із прейскурантної ціни товару. Найпоширенішим видом простої знижки є знижка, надавана при покупці товару за готівку (сконто).
Спеціальні знижки
Надаються привілейованим покупцям, у замовленнях яких найбільш зацікавлений продавець. До категорії спеціальних ставляться наступні знижки: на пробні партії й замовлення, що мають метою зацікавити покупця в новому виді продукції; за тривалість відносин, надавай і з метою втримати постійну клієнтуру; найповажаніший клієнтам, саме наявність яких піднімає престиж товару і його виробника (продавця).
Знижки за оборот (бонусиая)
Надається постійним покупцям на підставі спеціальної домовленості. При цьому звичайно продавець установлює шкалу знижок залежно від досягнутого обороту протягом певного строку. Одним з видів бонусной знижки (і самим вигідним для продавця варіантом знижки) є надання покупцеві карти, по якій він на суму знижки має можливість вибрати собі товар.
Схована знижка
Надається у вигляді безкоштовної доставки товару, пільгових або безпроцентних кредитів, шляхом надання безкоштовних послуг і т.п.
Знижка за кількість або серійність (прогресивна знижка)
Надається покупцеві залежно від кількості придбаної продукції за один раз (у рамках одного договору). Серійні замовлення є вигідними для виробника, тому що ріст обсягів виробництв;: товарів одного типу знижує витрати виробництва на одиницю такого товару.
Знижки за повернення
Надаються фірмами, що провадять деякий однорідний товар досить тривалий час. Такі знижкк надаються при поверненні раніше купленого в даної фірми товару застарілого зразка покупцем що здобуває новий товар. Установлюються знижки за повернення, як правило, у деяком\ процентному відношенні до вартості нового товару. ,