2.5 Перевірка перпендикулярності горизонтальної осі обертання зорової труби і вертикальної осі обертання алідади (підставок зорової труби)

Вісь обертання зорової труби повинна бути перпендикулярний до осі обертання теодоліта. Нахил осі обертання зорової труби tt₁ виникає унаслідок її не перпендикулярності до вертикальної осі обертання теодоліту і помилки встановлення її в прямовисне положення. Якщо вісь обертання теодоліту прямовисна, то середнє значення кута, отриманого з двох напівприйомів, буде вільне від цієї помилки. [3, с.235]

Перший спосіб виконання перевірки

Перевірка проводиться шляхом вибору точки, що знаходиться достатньо високо, на стіні на відстані 15-20 м. Опускаючи трубу горизонтально, одночасно виміряють кут нахилу і відзначають проекцію точці при положенні КП. Міняють положення КЛ, знаходять ту ж точку, і виконують аналогічну операцію. Відстань між проекціями виміряють металевою лінійкою. Величину кута i, на який відхиляється вісь обертання труби від положення, перпендикулярного до осі обертання приладу, визначають за формулою:

(2)

де b/2 - лінійна похибка, що виникла унаслідок нахилу осі обертання труби, дорівнює половині відстані між проекціями точки;

ν - кут нахилу візирної осі при наведенні на крапку;

S - відстань від горизонтальної проекції крапки до теодоліту.

Визначення кута i за формулою (2) наведено в таблиці 3а

Таблиця 3а - Визначення кута i для теодоліту ТБ-3 № 06020

Спостерігач Ю. Р. Шакирьянова 04 липня 2005 р.

Обчислювач А. А. Басенко

Відстань між проекціями крапки, мм	Кут нахилу візирної осі	Відстань від горизонтальної проекції крапки до теодоліту	i
1.8	16° 30'	21,53	3,2"

Значення кута i не повинне перевищувати 10". Дотримання цієї умови гарантується заводом. Проте якщо вимірювання кутів виконують повними прийомами, нахил осі не має вплив на результати вимірювань.

Другий спосіб виконання перевірки

Нахил горизонтальної осі обертання трубі через не перпендикулярність горизонтальної і вертикальної висей теодоліту визначається за зміною колімаційній похибки, обчисленої для трьох положень зорової труби:

• труба горизонтальна δ=0 (с);

• труба нахилена під кутом δ₁ ≥ +20^о; (С₁)

• труба нахилена під кутом δ₂ ≤ -20^о; (С₂)

Візирними цілями можуть слугувати марки або сітка коліматора. Марки треба розміщувати у створі з точністю до одного градуса кутового і на відстані , що дозволяє візувати без перефокусування зорової труби.

Виконується шість прийомів з перестановкою лімба між прийомами на 30^о.

Величина нахилу осі обертання зорової труби обчислюється за формулою:

, (3)

якщо δ₁ = δ₂

Таблиця 3б – Журнал визначення нахилу горизонтальної осі обертання зорової труби теодоліту Т2 №1011

№ приемов	Кути нахилу лінії визування
	δ = 0о			δ 1 = +18о			δ 2 = -15о
	Відлік за ГК			Відлік за ГК			Відлік за ГК
	КЛ	КП	С	КЛ	КП	С1	КЛ	КП	С2
1	91о4306"	271о1301"	2.5"	13 05"	12 59"	3"	12 59"	12 49"	5"
2
3
4
5
6
Середнє = С1 С2= tg δ1= tg δ2= sec δ1= secδ2=

Третій спосіб виконання перевірки

Величину кута і можна визначити за допомогою накладного рівня:

, (4)

де  - ціна поділки шкали рівня;

n₁ - положення середини бульбашки рівня, коли рівень встановлено на підставці труби таким чином, що нульовий штрих шкали знаходиться ліворуч; n₂ – положення середини бульбашки рівня після перестановки рівня на 180^о, тобто нульовий штрих знаходиться праворуч.