Денситометри на відбивання.

В деяких випадках в умовах друкарського виробництва необхідно контролювати оптичну густину фарби безпосередньо на самому відтиску. Це можна зробити, використовуючи інший тип денситометрів, — денситометрів на відбивання.

Застосування подібних денситометрів передбачає можливість контролю не тільки друкарського відтиску, але і безпосередньо друкарської форми. На відміну від денситометрів, що працюють з прозорими матеріалами, даний тип вимірює коефіцієнт відбивання і перераховує його в зрозумілу користувачеві величину оптичної густини. У разі підвищення оптичної густини D зразка, зменшується відбивання світла, а отже, збільшується його поглинання D=lg1/r (r — коефіцієнт відбивання).

Рис. 3. Загальний вид моделі ДО-1М.

Відносна спектральна чутливість денситометра на відбивання визначається розподілом енергії в спектрі джерела випромінювання, спектральною чутливістю фотоприймача, спектральним пропусканням світлопоглинаючого середовища денситометра і спектральним пропусканням світлофільтрів. Для денситометрів, що випускались в СРСР (рис.5 приведений загальний вид моделі ДО-1М), перераховані параметри повинні були відповідати ГОСТ 26661-85. У більшості ж зарубіжних приладів, що працюють з відбитим світлом, використовуються фільтри, джерела світла і смуги пропускання фільтрів згідно німецькому стандарту DIN 16536.

Денситометри, що працюють на відбивання, так само як і денситометри на пропускання, складаються з двох основних частин — оптико-механічної і вимірювального електронного блоку. Основні відмінності — розташування освітлювача і приймача світла, використання більшої кількості світлофільтрів і застосування різних алгоритмів при розрахунку вимірюваних величин.

Оптико-механічна частина є фотометричною головкою, що сполучена світловодом з вузлом світлофільтрів, що зазвичай розташовані у вимірювальному блоці.

Сучасні денситометри надають користувачеві широкі можливості по вимірюванню різних величин, узгодження яких з галузевими стандартами показників друку приводить до нормалізації процесу синтезу кольору на відтиску, і отже, до підвищення якості кольорової багатобарвної друкарської продукції.

Денситометри на відбивання можуть проводити вимірювання більшої кількості величин, ніж денситометри, що працюють з прозорими матеріалами, а саме: оптичну густину фарби; розтиск; розмір растрових точок на відтиску і друкарській формі; відносний контраст друку; треппинг (перехід фарби); помилку колірного тону; баланс «по сірому».

Вимірювання яких-небудь з перерахованих вище величин, в більшості випадків, складно проводити по зразках віддрукованого зображення, тому для оцінки якості отриманих зображень на відтиску почали застосовувати спеціально розроблені контрольні шкали, що виготовляються в основному по стандартах FOGRA. В даний час подібні шкали використовуються майже всіма фірмами-виробниками денситометричного устаткування, і вони існують не тільки в речовому вигляді для застосування на стадії копіювання фотоформ в контактно-копіювальних рамах, але і в електронному вигляді для розміщення на смузі видання в процесі верстки.

В залежності від вимірювань, що проводяться, можуть використовуватися поляризаційні фільтри, застосування яких обумовлене зміною оптичній густини кольорового шару в процесі висихання. В умовах виробництва доводиться проводити оперативний контроль в процесі друку тиражу. Різниця ж поміряних значень до і після висихання кольорового шару може складати 0,1–0,2 одиниць оптичної густини.

Основною причиною такої різниці в густині сирого і сухого відтисків є неоднакові властивості їх поверхні. Сирий відтиск виходить глянсовим, а сухий — матовим, оскільки відбувається часткове проникнення фарби в пори і часткове висихання, які виявляють текстуру паперу. При цьому змінюється співвідношення розсіяного і досягаючого фотоприймача світла.

Поляризаційні світлофільтри запобігають попаданню частини розсіяного світла від сухого відтиску на фотоприймач і тим самим перешкоджають зменшенню вимірюваної густини.

Як правило, денситометри на відбивання, на відміну від денситометрів на пропускання, мають тільки одне значення діафрагми. Це пов'язано з складністю будови оптичного тракту приладу, і в більшості випадків при необхідності здійснити заміну діафрагми доводиться перенастроювати всю систему.

Для отримання коректних результатів необхідно постійно піклуватися про проведення різного роду тестових і профілактичних заходів. Одна з основних умов правильної роботи денситометра — калібрування, що проводиться з певною періодичністю.

Зазвичай цей процес здійснюється при установці, тестуванні і налаштуванні приладу на друкарський процес, у разі зміни типу запечатуваного матеріалу, різкої зміни температури навколишнього середовища, а також з періодичністю, встановленою фірмою-виробником.

Для оперативного калібрування приладу фірми-виробники застосовують спеціальні шкали, так звані Density Calibration Reference, які містять певні поля для тріади фарб і поля з певним значенням білого або для різних видів паперу (крейдовані, некрейдовані і т. д.). Використовуючи їх, користувач підстроює чутливість світлоприймачів під певні зовнішні умови.

Виходячи із загальних принципів роботи і призначення, можна сформулювати основні вимоги до сучасного денситометричного устаткування: простота використання; портативність і можливість роботи без підключення до електричної мережі; наявність функцій діагностики; наявність певного набору вимірюваних величин; точність вимірювань (значення зміряних величин при вимірюванні одного і того ж поля повинні розрізнятися не більше ніж на 0,01 D).

В даний час для збільшення гнучкості приладів, а також з міркувань маркетингу фірми-виробники прагнуть включити як можна більша кількість вимірюваних величин або, наприклад, інтегрувати в одному приладі можливості роботи з прозорими і непрозорими матеріалами. В той же час, випускаються цілі серії приладів, які відрізняються один від одного включенням лише однієї або декількох функцій вимірювання.