Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Укр зем в Лит ск.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
66.05 Кб
Скачать

Тема: Українські землі в складі Литви та Польщі.

План

  1. Завоювання Галицько-Волинського князівства Литвою та Польщею.

  2. Кревська, Люблінська та Брестська унії.

  3. Виникнення Кримського ханства.

  4. Українська шляхта XV—XVI ст. Князь Костянтин (Василь) І Острозький.

с/о

Література:

  1. Історія України. Навчальний посібник / за ред. В.Ф.Верстюка. – К., 1997. – Ст. 57-77.

  2. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник. – К., 2003. – Ст. 57-79.

  3. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992. – Ст. 69-97.

  4. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до к. XVIII ст. – К.. 1997. – Ст. 90-119.

  1. Литовське князівство утворилося в XIII ст. У XIV ст., за князя

Гедеміна (1319 – 1341 рр.) та його синів Любарта і Ольгерда (1345 – 1377 ) Литва здобула більшу частину білоруських, українських, частину російських земель. Так утворилося Велике князівство Литовське, у складі якого руські землі становили 9/10 території.

Таке стрімке зростання Литви за рахунок східнослов”янських земель потребує пояснення. Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель:

- Руські землі були ослаблені золотоординським ігом, що поклало початок просуванню литовців на Русь і сприяло їх успіху.

  • Населення руських земель віддавало перевагу Литві перед Ордою, у протистоянні між цими державами виступало на боці Литви. У більшості випадків місцеві князі і боярство добровільно визнавали владу Литви. Історики кваліфікують просування Литви в руські землі не як завоювання, а як “ мирне приєднання”, як “ тиху експансію”.

  • Успішним діям Литви сприяло ослаблення Орди і її розкол на ворогуючі частини внаслідок феодальних усобиць 1360 – 1370 рр.

В історичній літературі висловлено гіпотезу про можливість угоди між Ольгердом і татарами про збирання татарами данини з окупованих Литвою земель. Саме це дало можливість Литві швидко підпорядкувати собі землі Русі.

Політика Литви:

Литовські князі майже не втручалися у життя українських земель. “Старого не змінюємо, а нового не запроваджуємо” – таким був принцип їх правління.

Устрій українських земель:

Литва не змінила адміністративно-територіальний устрій українських земель. На чолі удільних князівств замість Рюріковичів посіли Гедеміновичи (сини і племінники Ольгерда). Вони перебували у вассальній залежності від великого литовського князя (несли військову службу, сплачували данину). При цьому, повноваження удільних князів були досить великі.

У невеликих князівствах влада належала місцевим українським князям.

Литва потрапила під великий культурний вплив своїх слов`янських підданих:

  • литовські князі прийняли православну віру;

  • вживали староруську мову;

  • складали закони на основі “Руської правди”.

Після смерті у 1340 р. останнього галицько-волинського князя Юрія II Болеслава між Польщею і Литвою розпочалася боротьба за українські землі. Проте, з кін.

XIV ст. ряд зовнішніх і внутрішніх обставин спонукали ці держави до об`єднання.

2) Першим етапом об`єднання Польщі і Литви стала Кревська унія 1385 р.

Причини унії:

  • прагнення Литви та Польщі об`єднати зусилля перед небезпекою з боку могутнього Тевтонського ордену, який панував на узбережжі Балтійського моря та збоку Московського царства, авторитет якого зріс після перемоги над татарами в Куликовській битві (1380);

  • пошук великим князем литовським Ягайлом (1377-1392) союзників для зміцнення свого становища. Ягайло, молодший син Ольгерда, зайняв великокнязівський престол всупереч принципам родового старшинства і опинився у скрутній ситуації. Проти нього виступив старший Ольгердович кузен Вітовт.

Гедемін (1316-1341)

Любарт Ольгерд

Вітовт Сигізмунд Ягайло Свидригайло

Зміст унії:

  1. Це була шлюбна унія – литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою і був проголрошений польським королем.

  2. Об`єднувалися збройні сили Польщі та Литви.

  3. Литва (була останньою язичницькою країною в Європі) прийняла католицизм.

Наслідки унії: Позитивні: об`єднання зусиль двох держав допомогло розгромити Тевтонський орден (Грюнвальдська битва 1410). Негативні: посилився вплив поляків в Україні, починається насильницьке насадження католицизму.

За часів князювання Вітовта (1392-1430) Польща намагається остаточно підпорядкувати собі Литву, Литва ж прагне зберігти незалежність від Польщі.

Після смерті Вітовта його наступником став молодший брат Ягайла – Свидригайло, який спирався на українську знать і боровся за незалежність Литви від Польщі.

Феодали-католики проголосили Великим князем литовським Сигізмунда (брата Вітовта). Таким чином, наступні 4 роки в межах Литви існувало дві держави – власне Литва, яку очолював Сигізмунд і Велике князівсто Руське на чолі із Свидригайлом.

В 1435 р. відбулася вирішальна битва, в якій війська Свидригайла були розбиті і він зрікся титула князя, але сама війна тривала до 1440 р., коли загинув Сигізмунд.

Великим князем Литовським було обрано сина короля Ягайла – 13-річного Казиміра, який став королем Польщі. Таким чином, об`єднання Литви та Польщі було відновлено у формі персональної унії.

В 1569 р. між Польщею та Литвою була укладена Люблінська унія.

Причини унії: Велике князівство Литовське поступово занепадало. Внаслідок Лівонської війни з Московщиною (1558-1583) воно опинилося на межі воєнної катастрофи і змушене було піти на поступки Польщі.

Зміст унії:

  • Польща і Литва об`єднувалися в єдину державу – Річ Посполиту (“Республіка”) з єдиним королем, сеймом, грошовою системою, законами, католицизмом, як державною релігією.

  • Литовське князівство отримало статус автономії. Всі українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі.

Наслідки Люблінської унії:

  • Українські землі, на відміну від литовських, не забезпечили собі окремий статус у політичній, соціально-правовій системі нової держави.

  • На українську територію поширювалися через Польщу нові форми соціального та правового життя, у тому числі шляхетська демократія та міське самоврядування.

  • Суспільна верхівка зазнала впливу католицизму та польської духовної культури, наслідком чого стала стрімка полонізація української шляхти.

  • Втягнення України до міжнародної системи економічного життя призвело до остаточного закріпачення селян, постійного зростання експлуатації, зосередження торгівлі в руках шляхти.

  • Православним українцям заборонялося займати вищі державні посади, вони усувалися від участі в самоуправлінні, українські ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах, ніж польські (більші податки, заборона займатися деякими ремеслами, обмеження торгівлі).

  • Панувала тільки польська мова та латинь як мова освіти, судочинства, діловодства.

У 1596 р. була проголошена Брестська (Берестейська) унія – об`єднання православної церкви з католицькою, внаслідок чого утворилася нова уніатська (греко-католицька) церква. Уніатська церква зберігала слов`янську мову та православні обряди, але визнавала догмати католицької церкви і переходила під владу папи римського. Існування православної церкви в Речі Посполитій було заборонено.

Проти церковної унії виступили народні маси, частина знаті на чолі з князем Василем Костянтином Острозьким (1527-1608). Таким чином, з приходом Польщі, було поставлено під сумнів формування українців як окремої етнічної спільності. В Україні розгортається визвольний рух проти польського панування. Українська знать втрачає роль виразника національних інтересів. Цю функцію перебирає на себе козацтво.

Протягом XIII – XIV ст. історичні українські території були захоплені сусідніми державами: та Закарпаття було загарбане Угорським королівством, а Буковина – до складу Молдавського князівства, а з XVIII ст. – Австрійської імперії.

В результаті війни з Литвою (1500-1503) Московське царство закріпило за собою всю Чернігово-Сіверщину.