2. Глобалізація освіти: світовий досвід використання залікових одиниць

У світовій освітній практиці широко використовується система освітніх кредитів. Міжнародні інтеграційні процеси в різних освітніх системах визначають актуальність завдань, пов”язаних із порівнянням і співставленням освітніх стандартів на базі кредитних систем, які з успіхом використовуються багатьма зарубіжними навчальними закладами для обліку об”єму навчального навантаження.

Існують різні моделі кредитної організації навчального процесу:

• Кредитні системи, які орієнтуються на залік кредитів з метою забезпечення академічної мобільності ( Європейська система заліків кредитів - ECTS, система заліків кредитів університетів азіатського-тихоокеанського регіону – UMAP.

• Кредитні системи, які орієнтуються на накопичення кредитів (кредитна система університетів США – USCS, кредитна система університетів Великобританії – GATS).

• Кредитні системи накопичення й передачі інформації про успішність студентів (2).

У відповідності з системою ECTS кредит розглядається як одиниця оцінки затрат праці, необхідної для засвоєння навчальної програми. Кредитно-накопичувальні системи використовують „кредит” в якості одиниці оцінки результатів засвоєння освітніх програм, отриманих знань, умінь і навичок.

Європейська система заліку кредитів – ECTS була розроблена програмою SOCRATES/ERASMUS (1988-1995) і була апробована за пілотною схемою в 145 університетах країн Європейської Співдружності. Головне завдання, яке було поставлено ECTS, - підвищення якості студентської мобільності та створення привабливості Європейської системи освіти. Проте з часом мета і завдання впровадження ECTS розширились – нині вона використовується:

• як інструмент реформування навчальних планів (стандартів) в національних системах вищої освіти Європейських країн;

• як система накопичення кредитів для навчання дорослих студентів (старше 26 років) протягом всього життя;

• для розширення доступу до ринку праці.

Існує декілька головних характеристик ECTS:

1) – 60 кредитів в рік – середнє навантаження студента денного відділення, включаючи відвідування лекцій1, семінарів, лабораторних робіт, роботу над проектами, індивідуальну роботу, підготовку та складання екзаменів тощо;

2) – кредити виділяються для всіх теоретичних і практичних компонентів програми;

3) кредити отримують після завершення програми;

4) - головні інструменти ECTS: навчальний договір, каталоги курсів, залікова книжка;

5) - за 3-4 роки вимагається набрати 180-240 залікових одиниць;

6) - кредити не забезпечують автоматичного перезаліку, а лише сприяють визнанню кваліфікації.

У європейських країнах поряд із системою ECTS, яка містить 60 кредитів за академічний рік, використовуються інші системи. Наприклад, на Кіпрі, Мальті і в Ісландії студенти заробляють протягом академічного року в середньому 30 кредитів, а у Великій Британії – 120. В країнах Балтії кредитна система базується на тижневому навантаженні студента і складає 40 кредитів протягом академічного року. Один навчальний тиждень дорівнює 1 кредиту. Проте у всіх країнах існують коефіцієнти для перерахунку національних кредитів у кредити ECTS з метою порівняння навчального навантаження студента.

Американський кредит-час дорівнює 50 хвилинам лекційних аудиторних занять або 2-годинним практичним заняттям, або – годинним лабораторним заняттям протягом тижня в межах 15- тижневого семестра плюс самостійна робота протягом семестра, а також здача екзаменів і контрольних робіт. Відвідування занять три рази протягом тижня при успішному складання екзамену дає 3 кредити. Система обліку і накопичення кредитів здійснюється в межах конкретного навчального закладу офісом реєстрації, який також виставляє студентам середній бал у спішності – GPA. У додатку до диплома виставляється GPA університету, який студент закінчив.

Різноманітність національних кредитних систем дозволяє детальніше оцінити можливості використання кредитів для вирішення завдань, які постають у зв”язку з Болонським процесом. За критеріями використання кредитів в освітній діяльності країни – учасники цих процесів можуть бути розділені на дві групи:

• перша група об”єднує країни, які мали раніше свої національні кредитні системи і тепер їм необхідно пристосовуватися до системи ECTS;

• до другої групи належать країни, які не володіють традиційними кредитними системами і використовують ECTS лише для забезпечення мобільності.

В таблиці 3.1. представлено країни, які використовують кредитні системи, частина з яких мають власні національні кредити. Країни, які використовують систему ECTS намагаються з її допомогою вирішити завдання організації дворівневої професійної підготовки, забезпечення гарантії якості.

Таблиця 3.1.

Використання кредитних систем у різних країнах світу

Країни	ECTS застосовується в обов”язковому порядку або на добровільних засадах	Національна кредитна система	Кредити необов”язкові
Австрія	­*
Бельгія	*
Болгарія			*
Кіпр		*
Чешська Республіка	*
Данія	*
Естонія		*
Фінляндія		*
Франція	*
Німеччина	*
Греція	*	*
Угорщина	*	*
Ісландія	*	*
Ірландія			*
Італія	*
Латвія	*	*
Литва	*
Мальта	*	*
Нідерланди	*	*
Норвегія	*	*
Польща			*
Португалія	*	*
Румунія	*
Іспанія	*	*
Швеція		*
Великобританія		*

Підтверджуючи свій Європейський вибір, українська освіта має вирішити ряд суттєвих завдань, пов”язаних із:

• оцінкою ролі ECTS в розробці спільних (загальних) навчальних ступенів;

• введенням і використанням ECTS для докторського ступеня;

• використанням ECTS як інструмента забезпечення прозорості і конкурентоспроможності освітньої системи.

Запитання

1. Назвіть тенденції розвитку освіти в сучасному світі.

2. Які типи регіонів за ознаками взаємного зближення і взаємодії освітніх систем ви знаєте? Назвіть ці ознаки.

3. Охарактеризуйте стрижневі напрями формування єдиного простору вищої освіти в Європі.

4. Охарактеризуйте сутність Копенгагенського процесу.

5. Які показники Лісабонської стратегії розвитку освіти в Європі?

6. У чому виявляються прагнення країн пострадянського простору, зокрема України, щодо інтеграції в світовий освітній простір (документи, дії, досвід)?

7. Які моделі кредитних систем визнаєте? Опишіть їх ознаки.

8. Назвіть головні характеристики ECTS.

9. Чи знайомі ви з результатами проведення педагогічного експерименту із запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в системі вищої освіти України?

10. Яка ступінь участь викладачів та студентів вашого вузу в заходах щодо реалізації положень Болонського процесу?

11. Чи підтримуєте ви введення кредитно-модульної системи в практику вітчизняної системи освіти?

Теми для обговорення

1. Якщо ви вважаєте ECTS необхідною або, навпаки, насаджуваною інновацією, то спробуйте обґрунтувати свою позицію.

2. Які проблеми виникають у викладачів і студентів, пов”язані з введенням ECTS? Спробуйте ранжувати їх за принципом пріоритетності.

3. Чи вивчали ви курс „Вища освіта України і Болонський процес”? Якщо так, то оцініть його позитивні і негативні аспекти.

Література

1. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005.- 448 с.

2. Глобализация образования: компетенции и системы кредитов / Под общей редакцией профессора Ю.Б.Рубина. М.: 000 «Маркет ДС Корпорейшн», 2005. - 490 с.

3. The success of the Lisbon Strategy hinges on urgent reforms: First Joint Inrerim Report to the European Council 2004: http: www. Europa. Eu.int/comm/education/polіcies/2010/et_20010_en.html

4. European Commission. On the concrete future objectives of education and training systems: Report from Educational Council to the European Council. Brussels: COM ( 2004) 5980/01.

5. European Commission. Memorandum on Lifelong Learning. Brussels: 2001 (SEC (2000) 1832).