8.3. Тенденції розвитку післядипломної освіти педагогів

Вчитель втрачає свої професійні якості, коли перестає поповнювати знання, вдосконалювати фахові уміння і навички. Ця істина давно відома, і вже в минулому сторіччі в країнах Європи створювались курси для обміну досвідом, конференції і семінари для працюючих вчителів. Проте перші курси для працюючих вчителів, які можна вважати прообразом сучасних курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, почали виникати на європейському континенті лише в середині ХХ століття.

У Великобританії, наприклад, такі курси були започатковані в 40-х роках і мали на меті переважно підготовку талановитих вчителів до службового підвищення ( перехід на адміністративну посаду тощо), а також до викладацької роботи у вищих навчальних закладах. У Німеччині в ці роки також розпочинається період, кваліфікований дослідниками як початок консолідації, зростаючого визнання і систематизації цілісної системи підвищення кваліфікації вчителів.

Лише в другій половині ХХ століття, в зв”язку з актуалізацією проблеми неперервного навчання у більшості країн Європи, починає зростати прагнення до оптимальної координації системи відбору, підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Як показує аналіз міжнародних документів у галузі освіти, зокрема, матеріалів ЮНЕСКО, перші на міжнародному рівні звернення до післядипломної освіти вчителів як невід”ємної складової частини неперервної педагогічної освіти були здійснені в 60-х роках. Так, на Міжнародній конференції з питань освіти, що проводилась ЮНЕСКО спільно з Міжнародною Організацією Праці в 1966 р. (Париж), було прийнято Рекомендації про становище вчителів. Цей документ визначив більш ніж на 30-річний період міжнародні підходи та керівні принципи, яких мають дотримуватись країни стосовно професійної підготовки, зайнятості та умов праці вчителів. У четвертому розділі Рекомендацій вказується, що “органи освіти і самі вчителі мають визнати важливість удосконалення вчителів для систематичного покращення якості і змісту освіти, методики викладання”. Щодо дій органів освіти у даному напрямі, документ рекомендує: “використовуючи консультації з організаціями вчителів, сприяти створенню розгорнутої системи інститутів і других закладів удосконалення, що будуть безкоштовно обслуговувати всіх вчителів”.

Не набувши статусу міжнародної конвенції, тобто угоди, яка зобов”язує країни виконувати ратифіковані положення, дані Рекомендації поклали початок консолідаційного міжнародного руху щодо неперервної педагогічної освіти. Міжнародні конференції з освіти 70-х років дещо розвинули ідеї організації післядипломної освіти вчителів. Враховуючи неформальний і добровільний характер більшості програм з підвищення кваліфікації вчителів у різних країнах, ЮНЕСКО відзначає, що дана галузь повинна бути організована на постійній основі для всіх категорій педагогічних кадрів; її процедури мають бути максимально гнучкими і відповідати як індивідуальним потребам вчителів, так і конкретним особливостям кожного регіону.

Визнання важливості неперервного професійного навчання і розвитку вчителів для підвищення якості навчально-виховного процесу в школі стало головною причиною того, що в 70-80-х роках практично у всіх європейських країнах значно збільшено інвестиції в післядипломну освіту вчителів і започатковано національні системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. При цьому мета післядипломної освіти педагогів в кожній країні визначилась по-своєму, а поширені організаційні моделі характеризувались такою різноманітністю, що, за висновком відомого європейського вченого Ф. Бухбергера, їх просто не можливо порівняти. На його думку, започатковані у країнах Західної Європи системи підвищення кваліфікації вчителів можуть розглядатись, як “специфічна і комплексна сукупність змінних величин, що є результатом вирішення освітніх проблем в особливих умовах тієї чи іншої країни, а не продуктом розумної системи планування, чи керованих теорією дій” (2, p. 45).

В останні десятиріччя у культурному, соціальному, економічному та політичному житті світового, зокрема, європейського суспільства проходили і будуть продовжуватись в ХХ1 столітті постійні зміни, спричинені інтернаціоналізацією, інтеграцією, революцією в галузі інформаційних та комунікаційних систем, сучасних технологій тощо. В контексті цих процесів виникають нові завдання, змінюється роль та розвиваються функції вчителів у школі, що кардинально оновлюється, та у суспільстві, що стрімко змінюється.

Про це красномовно свідчать матеріали сорок п”ятої сесії ЮНЕСКО - Міжнародної конференції з питань освіти (1996 р.) на тему “Зміцнення ролі вчителів у світі, що змінюється: проблеми, перспективи і пріоритети”, де проблема післядипломної освіти педагогів набула всебічного розгляду з точки зору стратегії розвитку даного феномена у світовому педагогічному просторі. В лейтмотиві конференції - ідея про те, що освіта, яка надається вчителям в ході їх роботи, має розглядатись як ефективна перетворююча сила системи освіти і суспільства в цілому.

Чільне місце в утвердженні нових цінностей, пов”язаних із рухом до полікультурної, поліетнічної, полілінгвістичної Європи належить вчителям-європейцям. Це нове для нашого часу поняття стоїть поряд з такими, як загальноєвропейський освітній простір, європейський вимір в освіті, європейська свідомість тощо. Вивчення документів, матеріалів та рекомендацій Ради Європи щодо розбудови загальноєвропейського освітнього простору дозволяє вважати, що сучасна освітня політика, в тому числі в галузі педагогічної освіти, поєднує дві орієнтації – прийняття відмінностей і прагнення до спільності.

Як показують дослідження європейських вчених, в останнє десятиріччя пріоритетними напрямками післядипломної освіти педагогів у країнах Європейської Спільноти були наступні:

• підготовка вчителів до включення в освітню реформу;

• консолідація організаційних структур у сфері післядипломної освіти та раціоналізація національних систем післядипломної освіти;

• підвищення якості післядипломної освіти та підготовки вчителів;

• зосередження уваги на спільних, загальноєвропейських діях у сфері післядипломної освіти педагогів.

Слід відзначити, що в роботах західних дослідників поряд із з”ясуванням спільних напрямів розвитку післядипломної освіти обгрунтовуються певні розбіжності у національних підходах до даного феномена. Це пов”язується з багатьма факторами. Передусім, із політикою в галузі освіти і ширше - з тим місцем, яке надається освітній системі, її якості і періодичному вдосконаленню в соціальній та економічній політиці тієї чи іншої країни. Важливе значення у формуванні специфічних національних підходів до післядипломної освіти вчителів мають різні концепції професіоналізму вчителів, їх ролі і статусу. Значний вплив на практику післядипломної освіти вчителів у різних освітніх системах справляють також економічні умови життєдіяльності суспільства.

Найбільш активно останнім часом обговорюється проблема відповідальності і відповідальних за проведення програм післядипломної освіти. В багатьох європейських країнах запроваджені спеціальні інституції, які функціонують окремо від структур базової підготовки вчителя (Initial teacher training-ITT)*.

За своїми повноваженнями і діяльністю ці інституції (центри, інститути, заклади підготовки кадрів національної освіти, кабінети, пункти тощо) відрізняються в країнах із централізованими та децентралізованими системами управління освітою. Якщо в Німеччині, Італії та Іспанії за післядипломну освіту педагогів відповідають спеціально створені на регіональному рівні заклади післядипломної педагогічної освіти, то в країнах з централізованими та напівцентралізованими системами управління мова йде про передачу ряду управлінських повноважень і функцій в галузі підвищення кваліфікації педагогів на нижчі рівні.

Так, у Франції за наказом Міністра національної освіти всі 19 академій (навчальних округів) були зобов”язані створити спеціальні Заклади підготовки кадрів національної освіти (MAFPEN).

* Базовою підготовкою вчителя в західноєвропейському контексті вважається вузівська освіта та професійна підготовка вчителя, що завершується отриманням кваліфікаційного диплома і дає право працювати в системі освіти.

Першочерговим завданням цих закладів був аналіз потреби у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів через поглиблене вивчення ресурсів і можливостей кожної академії. Проведені новоствореними закладами дослідження допомогли з”ясувати запити, потреби та пропозиції щодо професійної підготовки вчителів і розробити на цій основі академічні плани неперервної педагогічної освіти вчителів, що працюють в шкільних навчальних закладах департаментів академії.

Функціонуючи одночасно із традиційними програмами підвищення кваліфікації педагогів в університетах, Заклади підготовки кадрів національної освіти в процесі свого десятирічного розвитку розширювали і поглиблювали свої функції: від підвищення кваліфікації педагогів у напрямі оновлення знань з основних предметів - через підвищення ефективності педагогічної праці вчителів відповідно до реформування роботи колежів - до підготовки та перепідготовки вчителів відповідної кваліфікації, професійного профілю на запити різних закладів освіти в межах академії і т.д.

Як вже зазначалось, традиційно курси післядипломної освіти педагогів у Франції працювали на базі університетів. Таку ж традицію має інша країна Європейської Спільноти – Англія та Уельс. В умовах децентралізованої системи управління освітою підвищенням кваліфікації вчителів в Англії та Уельсі займаються на всіх рівнях, включаючи національний (державний), регіональний та місцевий. В англійській системі освіти розрізняються “внутрішні” та “зовнішні” джерела підвищення кваліфікації вчителів. Зрозуміло, що до внутрішніх джерел післядипломної освіти педагогів належать заходи, які плануються і організуються школою, а також безпосередньо самими вчителями. Щодо зовнішніх джерел, то до них належать різнорідні курси в учительських центрах при міських та регіональних управліннях освіти, в університетах, у вищих педагогічних навчальних закладах, в інститутах післядипломної освіти, у незалежних центрах для проведення конференцій тощо.

В англійському досвіді педагогічної освіти є суто національне надбання – так звана “система підтримки”. До неї, як правило, входять різні недержавні організації, місцеві адміністрації, засоби масової інформації, міжнародні організації, професійні асоціації, видавництва, які підтримують і сприяють освіті і підготовці педагогічних кадрів.

Серед країн Західної Європи є й такі, де післядипломна освіта педагогів організується інституціями базової підготовки вчителів (Ірландія, Нідерланди). Така організаційна модель має свої переваги в тому сенсі, що сприяє налагодженню ефективних зв”язків між педагогічними навчальними закладами та школою, класом, тобто тими місцями, де розпочинає свою педагогічну діяльність вчитель-початківець і де він здійснює свою професійну кар”єру.

Необхідно підкреслити, що накопичений європейськими країнами досвід організації післядипломної освіти педагогів, без сумніву, є цінним для осмислення і творчого використання українськими педагогами в умовах оновлення системи післядипломної освіти педагогів в Україні. Курс нашої країни на зміну типу управління освітою у напрямі децентралізації, а також реформування організаційних, правових, економічних і фінансових механізмів управління освітою з метою зміни самого характеру управління освітою, актуалізує проблему дослідження загальних тенденцій та специфічних особливостей організації та управління підвищенням кваліфікації вчителів у різних освітніх системах.

Проте, низький рівень дослідженості даної проблеми у загальноєвропейському контексті зумовлює довгу низку запитань, які в сучасних умовах стоять перед дослідниками, організаторами та практичними працівниками сфери післядипломної освіти в Європі. А саме: як координуються дії між організаціями, які здійснюють післядипломну освіту педагогів? Чи координується система підвищення кваліфікації вчителів із удосконаленням школи, реформою змісту шкільної освіти? Хто фінансує систему післядипломної освіти? Хто контролює зміст і організацію післядипломної освіти педагогів у кожній країні? Які засади участі у післядипломній освіті самих вчителів? Які типи післядипломної освіти є найбільш корисними ?

Над цими питаннями працюють зарубіжні та вітчизняні вчені. Зокрема, в освітньому просторі Європи добре відомі дослідження з питань післядипломної освіти вчителів англійських вчених М. Фуллан і А.Харгівса (5), нідерландських вчених Л.Крімер-Хайона, Х.Вонка, Р.Фесмерра. публікації Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, Асоціації Педагогічної Освіти в Європі. Серед російських та українських дослідників післядипломної педагогічної освіти за рубежем Е.Лисова, В.Гаргай, Т.Вакуленко, В.Гаманюк , Ю.Кіщенко, Л.Пуховська, інші.

Вивчення документів, оригінальних джерел, наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, а також аналіз досвіду дає можливість охарактеризувати деякі риси систем післядипломної освіти в європейських країнах, які, на нашу думку, знаходяться у процесі становлення:

- створення для вчителів таких умов, які викликають особисту зацікавленість у підвищенні кваліфікації. Стимулювання інтересу до неперервного підвищення кваліфікації - корінна проблема післядипломної освіти педагогів. У сукупному досвіді багатьох країн можна побачити такі шляхи її вирішення:

- диференційована оплата вчительської праці в залежності від рівня освіти. Різниця в зарплаті дуже істотна, що спонукає вчителів у ряді країн повертатися у ВУЗи, сплачувати за навчання, щоб отримати більш високий науковий ступінь (магістра, спеціаліста в галузі освіти, доктора);

- введення “фахових східців” у виді pізних категорій: “учитель-майстер”, “учитель-професіонал”, “учитель-методист” і т.д., при присвоєнні яких враховується не тільки професіоналізм учителя, але й обсяг післядипломної освіти (курси, семінари, самостійні роботи);

- запровадження вчительського диплома з тимчасовим статусом, який необхідно регулярно (наприклад, раз на 5 років) підтверджувати. Для цього вчитель має набрати протягом п'яти років не менше 75 - 100 балів, якими оцінюються різноманітні платні і безплатні програми, курси, семінари, творчі майстерні;

- укладання трудових контрактів із учителями на визначений термін (від одного до п'яти років) і включення до цих контрактів поряд із іншими положеннями також пункту про підвищення кваліфікації в конкретному обсязі;

- розвиток у вчителя почуття гордості за свою професію і професійний обов”язок. Західні вчителі в своїй більшості входять у різноманітні фахові асоціації типу: Асоціація вчителів історії, Асоціація вчителів початкових шкіл і т.д. і при вступі до них підписують клятву про неперервне підвищення рівня свого професіоналізму. Маючи потужні стимули, учителі з бажанням і ентузіазмом включаються в різноманітні форми післядипломної освіти, навіть за умови, коли за цю освіту вчитель змушений платити.

- гнучкість і варіативність форм і видів післядипломної освіти. У ній органічно поєднуються державні, громадські та приватні структури, формальні і неформальні види, організоване навчання та самоосвіта. Варіативність дозволяє враховувати особисті інтереси, потреби, умови життя і праці, а також інші обставини конкретного вчителя. Великий внесок у післядипломну освіту вносять громадські фахові організації, що за звичай улітку влаштовують семінари, конференції, творчі майстерні з актуальних проблем освіти. Є також велика кількість приватних фірм і корпорацій, що широко рекламують свої курси і семінари для вчителів.

Нові технології (відео- і аудіокасети, комп'ютерні програми, дистанційне телебачення та ін.) створюють практично необмежені можливості для самоосвіти вчителів. Існують сотні розроблених спеціалістами програм на різноманітні теми для самоосвіти, що містять у собі аудіо- і відеокасети, книги, прослуховування лекцій по дистанційному телебаченню, що дозволяє не тільки бачити лектора, але і спілкуватися з ним, знаходячись за сотні кілометрів від нього.

- спрямування на збільшення і урізноманітнення форм діяльності, що базуються на школі. За сучасними західними класифікаторами система післядипломної освіти включає чотири напрями:

а). Підвищення кваліфікації вчителів (переважно для вчителів, які працюють за сертифікатом);

б). Післядипломна освіта для вчителів, які намагаються підвищити свою заробітну платню;

в). Післядипломна освіта для педагогів, які готуються до нових професійних ролей (директор школи, викладач вузу тощо);

г). Підвищення кваліфікації вчителів, що пов”язане з оновленням навчальних програм (планові або термінові зміни).

Проте, в освітніх системах західних країн, існує ще один шлях підвищення кваліфікації вчителів - це їх участь у шкільних заходах щодо професійного розвитку персоналу: в проведенні наукових досліджень, оновленні змісту шкільної освіти тощо. Функціонуючи автономно від системи післядипломної освіти педагогів ( in-service training – INSET), цей напрям підвищення кваліфікації працюючих вчителів органічно входить у шкільне життя і є одним із його вимірів. В історії західного шкільництва дане явище називається “розвитком шкільного персоналу” (staff development).

Розбудова педагогічної освіти, як відкритої динамічної системи, вимагає інтеграції інституцій, заходів та фінансування цих двох відокремлених ланок, що працюють на вчителя. Така інтеграція означає зміну акценту заходів післядипломної освіти з індивідуального вчителя на школу.

- орієнтація на розвиток творчості вчителя. Робота вчителя -високотворча. Щодня й щомиті він зустрічається з проблемами і ситуаціями, що потребують нестандартного підходу до прийняття рішення. Розвиток саморефлексії, критичності мислення, прагнення до пошуку нового - важливе завдання післядипломної освіти.

Вчителі різними шляхами заохочуються до проведення дослідження, пошуку відповідей на гострі проблеми сучасної освіти. Організуються конкурси робіт учителів на регіональному і національному рівнях. Вчителям виділяють кошти для дослідницької роботи, направляють за кордон для вивчення досвіду викладання в закордонних школах.

- посилена увага до спільних дій у сфері післядипломної освіти педагогів у загальноєвропейському контексті. Програми з підвищення кваліфікації вчителів є важливою складовою частиною європейських проектів, що розробляються за пріоритетними напрямами сучасної освіти: європейський вимір в освіті, права людини, рівні можливості, інтеркультурна освіта, навчання демократії, навчання сучасним мовам, сучасна європейська та світова історія тощо. Департаментом освіти Ради Європи розроблена спеціальна схема “Підвищення кваліфікації вчителів” ( Сouncil of Europe In-Service Training Programme for teachers), завдяки якій, вчителі різних країн Європи мають можливості входження у сучасний європейський культурний простір, підвищення своєї мовної та комунікативної компетентності, отримання інформації, обміну інноваційним досвідом педагогічної роботи.

Бібліографія:

1. A statistical profile of the teaching profession / Maria Teresa Siniscalco (ed.).- Geneva-Paris: ILO-UNESCO, 2002, website at www. ilo.org/publns.

2. Recommendation concerning the Status of Teachers. Adopted by the Special Intergovernmental Conference on the Status of Teachers, convened by UNESCO in cooperation with ILO. – Paris : UNESCO Publishing, October 1966.- (28).- с.2-36.

3. UNESCO Statistical Year Book.- Paris: UNESCO Publishing, Bergnan Press, 1998.- P.2-16.

4. UNESCO Statistical Year Book.- Paris: UNESCO Publishing, 1987.- P. 3-99.

5. Система освіти в Україні: стан та перспективи розвитку (аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона.- 2002.-№4.

6. World Education Report. 1998: Teachers and Teaching in a Changing World. - Paris: UNESCO Publishing, 1998.- 174 p.

7. Wylie C. Trends in the feminization of the teaching profession in OECD, 1980-1995. Sectoral Activities Working Paper WP. 151.- Geneva: ILO, 2000.

8. Education at a glance. OECD indicators.- Paris, 2001.

9. Учительство как социально-профессиональная группа / Под ред. В.С.Собкина.- М., 1996.

10. Key data on education in the European Union/ Brussels: Eurydice, 1995.

11. Орлов А.А. Современный учитель: социальный престиж и профессиональный статус // Педагогика. – 1999.- №7.

12. Освіта України. Інформаційно-аналітичний огляд./ Під загальною редакцією В.Г.Кременя.- К., ЗАТ «НІЧЛАВА», 2001.- 224 с.

13. Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності.- Київ: Вища школа, 1997.- 180 с.

14. Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти в Україні та її інтеграції в європейський освітній простір: затверджено Міністерством освіти і науки України від 31.12.2004. – К., 2004.- 9с.

15. Пуховська Л.П. Розвиток теорії професійної підготовки вчителів у країнах Заходу // Шлях освіти. - 1998. - № 1.- С. 20-25.

16. Пуховська Л.П. Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в ріхних освітніх системах: порівняльний аналіз // Шлях освіти.- 2001.- N 1.- с.21-27.

17. Handbook of Teacher Training in Europe // Marius Galton, Bob Moon (eds.) - London: David Fulton Publishers, 1994. - 227 p.

18. Handbook of primary education in Europe / A. Blyth and M. Galton (eds.) - London: David Fulton Publishers, 1989.

19. The International Encyclopedia of Edu­cation. Second edition. Volume 11 // Torsten Husen, T. Neville Postlethwaite (eds.) - Elrevier Science LTD : Pergamon, 1994.

20. Професійний розвиток вчителів в Україні і за рубежем // Післядипломна освіта Україні, 2005. -№1, с. 35-38.

Питання і завдання

1. Якими показниками характеризуються вчителя як соціально-професійна група?

2. Охарактеризуйте тенденцію щодо стрімкого зростання кількості вчителів в усьому світі. Які причини та наслідки цього явища?

3. Обґрунтуйте своє ставлення до фемінізації вчительської праці, залучивши дані про склад вчителів у різних країнах.

4. Дайте характеристику різним концепцім професіоналізму вчителя та порівняйте французькі й англійські підходи до цієї проблеми.

5. Які перспективи підготовки вчителя-європейця, готового до роботи в різних освітніх системах?

6. Які особливості розвитку післядипломної педагогічної освіти в країнах Західної Європи?

7. Охарактеризуйте тенденції розвитку післядипломної педагогічної освіти у світовому освітньому просторі.

8. Які інституції відповідають за підвищення кваліфікації вчителів у Франції, Великій Британії, Німеччині, Україні?

Матеріал для практичних завдань:

Практичні завдання

1. Проаналізуйте дані міжнародного дослідження „Порівняння показників в освіті США та інших восьми країнах” (The Comparative Indicators of Education in the United States and Other G8 Countries: 2004. – National Center of Education Statistics, US Department of Education. – 2005. – 90 p.), які містяться в таблиці 8. 1. і проранжуйте показники рівня заробітної платні вчителів-початківців державних початкових шкіл у різних країнах. Обговоріть отримані результати.

Таблиця 8.1.

Річна середня зарплата вчителів державних початкових шкіл

	Країна
середня зарплата ($)	Англія	Франція	Німеччина	Італія	Японія	Шотландія	США
вчителя-початків ця з мін. кваліф.	23,297	21,702	38,412	23,537	22,800	22,388	28,681

2. Якщо виходити з аксіоми, що кількість робочого часу вчителів у різних країнах регламентується по-різному, то організуйте колективне обговорення проблеми структури робочого часу вчителя, базуючись при цьому на даних таблиці 8.2. Порівняйте ці дані з середньою кількістю робочих годин на рік вчителів України.

Таблиця 8.2.

Середня кількість годин на рік у державних закладах освіти

Кількість навчальних годин	Франція	Німеччина	Італія	Японія	Російська Федерація	Шотландія	США
У початко-вій школі	905	784	748	635	860	950	1139
У молодшій середній школі	637	735	612	557	774	893	1127
у старшій середній школі	609	684	612	478	774	893	1121

При обговоренні скористуйтеся такими даними: в Англії, Шотландії, США офіційно встановлено кількість годин, яку має відпрацювати вчитель в школі, однак у США ця кількість визначається місцевими органами влади чи владою штату. Загальна кількість робочого часу складається з кількості навчальних і позанавчальних годин, тобто часу, який вчитель витрачає не на проведення уроків, а на іншу педагогічну діяльність. Так, в Шотландії й США в рамках загальної кількості робочого часу виділяють навчальні і позанавчальні годин, тоді як в Англії ця кількість вимірюється кількістю годин, які вчитель проводить в школі. В Шотландії існує показник загальної кількості встановлених робочих годин для вчителів. У Німеччині й Японії визначається лише встановлена кількість робочого часу (навчальні й позанавчальні години, які вчитель витрачає на таку діяльність, як підготовка до уроків і перевірка робіт учнів), незалежно від того, виконує вчитель цю роботу в школі чи вдома.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абашкіна Н.В. Організація навчально-виховного процесуу вальдорфській школі// Початкова школа. - 1993 - №7.

2. Абшкіна НЛ. У вальядорфських школахФРН // Рідна школа,-1992-№1. 3. Алексеевич Г.Л. Система предметі за вибором /Суч.Англія/ //

Рідна школа. - 1992. - №2.

4. Альферог Ю.С. Согет Европк и образовавие// ІІедагогика.-ІЗЗВ.-

4. АнцреегЕ Г.А* Ііннорагионнке пропес^к г годер^ании педагоі^и- чегкого образоракиг г Арг.тшя // ІІедагогика. - ^6, - 2003* -* С_#

В, Акдооїцук Г. _#Анд^опіук А, Система ост Іти Австрії // ?1цва шкота.,-2000. - * 10.

7. Андросдо ГЛ. Систеїяа огбіти у "^>ТЗП// ™1т& юкола»-2000*-* 12.

8. Аравії І&. Го таке ганьдор^ька шкояа // Кур*вр.*-1999_в ~^5. З.Ахявваоое 1. Патлання письіуіу та "витанню у шта^еріРськЕт школах//

Ижравю шт^оїїа. - ^?ЬГ. - 1935.

10. Ахштаян І1.А. Цисгуссия т нєїлєітк.ом абшестре об обзазогатетгьно^ поіитик^ Гер?ланшї // Педагогика. - 200с. - ^2.

11. Багипаер с.Я. Приоритетк сорременвого абразо^гнігя е стратегія его разтит;^ // Педагогика. - 2003. - *9„

12. Белетовра Р. Системи портрвродшгі^воі огріти р СІЛ// Рідна школа, - 2001. - ^ її.

1Г.. Ьеспалько І .її. Проблем» обрезорательшас гтандартої т СІ".А и °оссии// Педагогитаи - 1335. - ^П1.

14. Бог^ларсіос^ &. Структура суцаевого Історико-пеяагогічного знання// Шлятс огр-іти. - 1999, - *1.

15. Іюярчуг К.Т. Японская ^ік.оїїа: пробле^ік и перрпектярн// Педаго- гика. - 1996. - » 3.

14. Буєра Л.ЇІ. Чєїїогєк, культура и образорание т грвзягнок со-

їутда. Г кн*:^илосоіЬир образорания.Сїб.нау^.труаор* - Іі.: "Езгое твся^елетие*¹, 1996. - С.7£

"ГТ

17. Раяиги® А.їй Сагрешннне сигтеш образораниг: рарганту гкборе// їїедагогика. - 1097. - *2.

17. Ралгьцорігтие школи: реє грани личноети// У*ит. газета.-шрт,1396,

17. БагкльвР-а &«А. Структура шкального образоганиг Западно" Гермвнии// Соретская педагогика» - 1394. - * 5.

18. Ьагшіюк А**КореаіЕ К*,5Ігаеепь Н. Парити з порівняльної тіецарся7ікЕ.- Иічш_в 2003.

17. Вапшж А. РєФо^яйи освіти т гучагн1^г' Паяьщі// 11.ирх осріти.-1993-^.

17. Ваг-илюг А., Па^огінгьки^ ?.,Якорєгь II. Сучасні освітні сзсте?ли.- КІЖЯВ, 2002.

2Г. Рагьгірьга Г.0. ГуіинізаПг - щотіцна Ідея орвіті Норвегії // Шлях осріїж. - 2002. - *1.

24. Бвгелова І.!.. Трацигіїояніїе и норнє т-єніт-зстіт і еигтеме обрайогаїтия США // Пвдагогкка. - 199Є. - ^<Иі2.

25. Тїгца освіта у ^т еянкобритаїтіі // Шлях огріти. - 1998. '*2.

2С. ^т'.тгагенко С. БагаторіРндаа пецагогіяна огріта т країнах Ср.ропи//

^Ілна школа. - 2001» * 12. 27. Тоїїде^г Т.Т. Стаяорление гигтеш общего образоганиг т З'Ттйоіши//

Пеаагогкка. - 2001. - * 4. 2^Р. Ролоцнсо Г.г". Гищв педагогічна огріта ^г.пон11: стан, проблеми та

їіеропектіїги // Педагогіка 1 ігичоїїзгія. -1996* - ** 4. 29. Торортк.6 Г.С. Атлерирангьгі коледж¹, відкритого типу // Педагогіка

- 1395. - ^П

С-0. Роск.регенская .II.?'. Теликобритантїг: гтратехтг^егкие направлення

ритиг образоганир // їїедагогика. - 1996. - ^ч 4. 81* Гогкрегенгкая Н»М. °еФор№ тггро.їїьного обраяорпния т Релш*обритакии/у

Сор-'етскаг педагогика. - 1991. - ^. 32* Руль^гТгон Б.Л. Стратегия разритиг образо^анйг на Западе на пороге

XII Река. - їі.:Изд-Р0 У^АО, 1999.

Вдоьфгов £•£.• Упрарлшие 'образораїтек на Западе: тенцеяттш гевтра-лизагли и дегентратаз-агага // ЇІедагогика*-¹* 2« - 1997* 34* Гарга** Е.Б. Поршєнвє краішфикагии учитеяе? на Западе: варке подхоцу // Пецагогика. - 200с* - в 2.

35. Гафіяк А. Рідкрита шкода в осрітньо-інфорьіагі^воіф просторі// ?ІТШ£ школа* - 2003* - ^Б*

36. Георгиера Т*С* Виплат школа ОИА ре сог.х&мввяоіг. зтапе. - К*: Ввршая шко-тж, 1389.

37. Грошриі* Е* Глобальна освіта * украінсіжа гпг.о.ла /Д.тігх

8В. Гур^ги^г и?« Іігдг освіта г іі1мр«чині//^лі5гх 0С5ІТВ.-1999.-М.

39. ір Гроот ^оваігьіи /іи^роентшаттия т обра 1394. - *5*

40. Дст^ирстті^я А.Н. Запубвявая школа: историг

41. Тжурияскіз^ А.Е. ¹³аз?^зйтке обоазоранш? р согреиенном р пособие. - М. :Гладос.1999*

42. Ііубогик 0. Сучасна освіта т СПА: пройдеш гуманістичної тра.тш- тії// Наукоро-мртодичнїі* тісник, - 1937. - «2 .

43. дагег Г. Записки о стране Восхоютего Солила. - К.:йотодвя ггерция, 1978,

44. Егорог Г* _#1арричвнко Н. Твндевгіі розрлтку порірнядеьноі педаго­ гіки зе кордоном // і*>лрт осріти. - 1393, - ^1.

45. З* І'? Хуни 0 стоатегии разрятяг кита^ского обраааванш? // Педагогіка^ - ^4. - 2001.

4В_Ж Брмольера З.Г. Ооррешнвое состогние образорания т Лг?тіінског

Атдаряке // Педагогика. - ^Г-4. - 1992. 47* Зльмнн К. Прргаи^ раз в персги^ кяас // Початкова школа. - ^Гі 3.

1992 / Німечина /. 4Я. Жук 0* Середня освіта Польщі та Україна: ре±орта₉ структура //

Наукогі записки ЩШ% серія -І .. '\ ^ * Пгрпсотогр-педагогічні

науки*. - 2002. -

- 4 -

49. •іулг€їрська В. дог? Ід оргаїтізапіі ідаг тангірного ютчанвг за кор­ доном// ^Ідка школа. - 2002. -Р £.

50. ~уоакореьга* І. Етапи морально-етичного гтаогання р акзешканеь- гі* школі// Рідда школа* - 200Г. .- * ?.

51. Загроздрії Г.К. Про вальдорфгьку педагогіку та 11 критикіг// Людина. - 1998. -II.

52. Звшозщсір І.К. ^даяьфШта^вер - заснорник гальдоріеькоі-івк.ата //

5Г ^г^

. йведач і. Гагати педагогічного контрою ї ? оїтівиваяня звань

54# Зязер 2. Оррітня гвгтрглб. Фраягії // Рідна пкола.-2001.- ^ 11.

55. Зязот І.А. ^а:о^ие освіти г Японії // °1тв£ школа,-123С. - ^.

56. ір.анш 1. ПроЬозгиток напіоваяьноі освітньої програглк Чехії //

Шлях ост Іти. - 200С. - ^1.

57. ірарттр 1.1. ('Игтеьік ш^т1ню?анкр знань учвіг у школах зарубіяшх країв. Аваліа практики // Пвцагогіка Толерантності. -2901-.*2.

58. іранш і.Г. ^ороувавня р учніз зарубіжної школи систеви гінногт-

о і.'

60. іонорє 0. Вміст Ральдор^ькоі оггіти - ?ас!б розвитку особистості

ЗГчня // ?1дна шкала. - 1999. -I^і; _#В.

61. ЙРвяветгоР 3.3. Цорузорскаг проі^есиональваг похг'оторке т і.гргии // Пецагогика. - "^?4. - 2П0Г.

•'*-. Ііазімяп Х_#Сог1аош1 те полішчні аспет^тіі ре^одаи школи цвмокр&-

тичноі Польщі // Ріднг: пт^ола. - 2001. - ^4. {!-.. Коеаленко С.і. Румаяістічві твндевгіі т ивнагогілі О11А /7 НаукоРІ

завяски ШШУ , ср?іг ^щ Пгшсаїїого-пецагогічні каукг^.-ЗООЗ.-'⁵- £. С4. Конь^еяко Б. Шушве уроки ? Кьк-лорке// Сеякя и школа.-1591.-^.

- 5 -

65. Корсак К. Порівняльна педагогіка як неука 1 нарчальетґ* пред*дет// Шлях ост Іти. - 1999. - * 3.

66. Корсак К. Україна 1 шшхжі "освітеі простори** // £лях огріти.-

67. Костомаров Ь.Г. креветки среяи китаг" //Гіедатогика. -1992-^,4.

68. КрвРвпь Е. Зарубіжна стота. 1 педагогіка XX сто.тгіпт. -Терропітіь» 199С.

69. Красогинькіг⁴ Е. Аїілерикангькг пкож зблиз6ка//1-лрх оср

70. їіросорштьгаґ¹ К. деякі агпек.ти педагогічно* підготоршк СЗЗА// Рідна шкота. -4В001. - * 5.

71. Краеняко? Є.Дер^гаРНЕ оггітня поетика та 11 законо^чє забез­ печення // Рідна школа. - ЗООБ. -^Гі7,

72. Кригин Ф. Ступени гатгьяортгких школ // ї.тшг її *изрь.-1930.-^9.

73. Кріикога 1. Сучасна к-тгасична огріта XX століття. 6рропе9еікх9 дос- рід 1 тоадагИ //Елях огріти. -2002. -ЯВ.

74. Кутьер Г.О. Образорате.тгьнне запоось* общвствс и актуаїїьнне пообле- иш ^оги^тко^ школи// Педагогика. - 2002. - ^ 4.

75. Ларргтченко Н. Кощ'вцтуазшта* піт^сіїї до ііозкуваяня вкігту нар- ^аніїя р сучарвоцу йЬрвнгтзькому коїїєт;» // Рілна ттп^отга. —23СХ:. —^т%5.

76. Лагрїтченко Е. ^уТюрму^аяня огріти т гвтзоію^ьпк країнах за ушг їх Інтегрвпіі// Глях огрі-пі. - 1937. - ~-2.

77. Дагриаднко Е.К. Твндввітіі іхізвятку порівняльної пєііегогіки за

РОЗДОРОМ // ^Л5^ТX ОСВІТИ. - 1993. - ** 1.

78. Лєркії^ьки^ М.Т. ,!^икитюр 0.1^ Історія педагогіки. - Іі

73. Яитринєнк-о Е. Проблеми огінгт&нкя знань йрангузьких ско^

контексті ^орізання єдиного грропе^г^ського осгітавого пгюстору// ^Ідна шго.ла. - 2005. - * 6.

ВО. Лисор£ Е. Б. Норі тенденгії р підготоргі р^штшгір на заході//

Педагогіка. - 1994. - 43.

Рі. Яокгикага Г.,Братусь і. *21воча освіта у Великобританії// Шлях

огг-іте. - 19;>7. -з 4, ?2. Локшила 0.1. йоріторотг гкогті огріти: егітогаР досвід // Пеца-

гогікг 1 тгк сояогіг. - 200;. - ^т? і.

^С'С. Зоктша С. Опінсранвя ^пішості учріг У згрубінні" шкаяі//

^кола. - 2300. - « 1 В4, ^оріпирг 0. По^єеторг шкоіа ^РН: ігторіт 1 сучасність // Шлях

1.

В5. Зортаюе X Про варчввнр Івозеншх ?>т?г т Європі// Ріяве школа.-

С. Старше икаїїв т Єр ропі: гучаснЕ?* контекст

осі ги. — ,..і^\Л.. — <и*

Р7. Иоизивв 0, Стрйтегіг Ріаіш Стропи т гаттуо! шкільної

88, Лугорекая ^т'..^. Сжтеив образарания ■рлавдии/Ліедагогиса.-ЗООЗг'ЧС

В9 Л

0., Доцзівгьке ь- Поїїьгьк? пк.ола на порозі рефоряо// шкала. - 1999. ^ ^ч* 10.

;'-:ог* ;"і^-^!ее обдазог>авие// Англиг. - 1931. - ¹ 9.

31. .⁽&^ііькова С:.А.Тош?ацгать тгт сп^стг: аіяервкавская ізкодю /7

Пецагогига. - 193в. - "■:.. 92* и^аяьгега А. Асогіагі? гатьіозхьгіг: ;.і;:^т-1гтігг і Україні//

. . 'г гетх: г р

го" педагогике// Соретгкаг педагогкка. - 13В9. - ^ 5. і)4. "асол їй ,Погореяіеьк8 3. \⁸зг5ичяо-шгрм1чв^ РИзсоЕРавня у гать зо р** сьгит школа:: // ^щ^е шгодии - "03^^:. -'^г ;;.

95. ?іятива Г.С. ^Іі^тнь'е етолк т •зєзгить^ стзаїш'' Запата// Педагогіка. - 1996. - ^1Єі 4. . -

96. 'лорозора I^і*А. Допоїїнитєїїьноє обоаз-аранке т ^

а. - 200Е. - ^п В.

97. ,2.

    Мостора її. Вальцорйгьке педагогіка// Остіта України.-1999.-¹* 1*1

98. Никанщюг Е.Ц. Педагоптчеекое образавание и общеетро р СЗПА// Педагогами - 1392. - * 1*2.

99. Кякандрор Н*Д. Сраркительвая педагогика: уроки и перепегтирн// Согєтекая педагогика. - 1383* - і 10.

100. Ор^гарук О.Р. Оснпреі напрями Інноваційних прогееіг в по^аткоті?* огріті врропеЯеьтах країв// Ш-тггх огріти. - 1939. - * 4«

101. Орчарук. 0. Сучасні тенденгіі розгитку змісту освіти Р зарубіжних країнах// Шлях осріти. - 2003. - *2.

102. Орчинкиког і. Ребеног т анг.тш^ско!* семье// Ьосйитаїтие пготіь- никор.. - 1988, - ^г* 5.

105. Орчинникоог І. їітїовгря* ребенок дож ті т шкояв //Росштаяяе їїтко-їїьникор. - 1989 . - * 3_#4.

104. Отгі^кик 0. Стаяоглення унірерситетськюс бібліотек у США // Рідна шката. - 200С. - 1 12.

105. 0 сївртрк» образораниг р Беликобпитаний // Обрпзоавание к біізкег. - * 22 / 46/. - 12 итпня 2000. / По материатгак конгультатшогшого гектра ^р ОКСБРЯДЕ ^р г. Сакгт-їіетррбург.

ЮС. Освітні зрхнолог11:І1ар^.-метод.ті^1б./0.!:.Іігтот8^А.

О.і^Лвбергькг те 1р. - К.:А.С.К. ,2001. 107. Пзрїїі^єнко 0. ^атхг Єграпи 1 питання огріте // Шлях

108. Петрікаш А. Уже т розритку зиігту шкілигоі оср.і-ш Угорщини// Шлях освіти. - 1339. - '*!.

109. Пилипорски? Е*£. Повсте норо? шдели шко.їїьного образо^ания і США // Педагогака. - 1996. - І 3.

110. Пиіпшоргки^ В.Я. 3%ектирнаг школа: слагаеш?е угпе^а г зеркале американско^ педагогики // Пецагогика. — 1337. — ^1.

111. ЇІроннирор Р.Дадагор !• Огвіта р Японії//К.:Знання "Серія педагог1^тша*.- 1991* - * 6.

112. їїухарсьуа ЯЛ» Сучасні підходи до процесіонал1з*ду Р'чителя р різ­ них огвітніх сиг?тетлах// Ш.їїях огріти. - 2001. - ⁷*1.

- 8 -

113* ^пезанаг ^.Г. Иртежтектуальнад злита і ее гюїїь т сорремеяном да­ре // Педагогикц - 2003. - » 2.

114» Рояввевко Г.А. Строненкя незалежних регіональних гдатрів тегт? рання р Україні як фактор інтегоапМ у сгропе^ськи* простір// Шлях освіти. - 2002. - Кіт

115. Сар^енко 0. Огнорні напреш реформування шкільної освіти//

ЕЛЯХ ОСВІТИ. - 199В. -•* 1,

116. Сбр^гра А. Досягнення, проблема 1 їїрхпєртири англійської ньої ре'оорми / іиИ-поч.ХІ1 ст./// Рідва школа.-ЗОХвЛб.

117. Сбругве А. Огріте р ущр-ах глобалізаг¹.!// Шлях

118. (бяугта А.А. ,^<ояг1Н8 К.Г. Історіг педагогікд у ^т**')3*і&х» і^іс^'і. тіосібнттр. .^"^ли 2000.

119. Сбруеша А.А. Порірняльва педагогіка.Нарч»посІбв* - Сумк,2000.

120. Сбрувре А. (танорлскнг нагіовалжої освітньої політики СЗПАгперїс хвиля освітніх Ініттіатир Федерального урРчУ /40-Ю- ріиХІ ст./ // ГІ1Ш8 школа. - іоЮ4. — ^л^.

121. Селгиранова Н. Тогшїткрорт яя аг^рш'анека^ пконе // Нароцное об- резоранив. - 1991. - ^5.

122. С РОТЧРТРс !:•!• РдаЯСвНЯЯ ТГрО- ГУ^ГЙГР^ НІПвПЬКу ГТГ*О.^тГ;,^г/^//іІ^Х^ї?-Г^ІОГІР^>.с¹.—

12?:. Сянвнко С. -'оте 1 з£т\і£Рнг післлопшивоі осріте ршітг.тгір / ?

ріі педагогічної освіти західних країн/ // ^Іцна околвг^ОХ.-^б. 124. Скошрорськи* Б.Г. Інцирідуально оріснторвившатчання т ш

ГІ ВІМЄЯЧИНИ// ШЛЯХ ОГРІТИ. - 2032.- » 2. 125. С0Л0Гв"'^тгИГ С. Я Т^Г.ЛГЬ Р 8ЕГЛИ^С|5О^ П!КОЛЄ/Д;ОРОГ РрЄ?*5Г.~

12в. Староро^т С. Особливості сучасної огріткьоі сиртсиш у Рет-ткі"

Брвпвіі // *1щіа сгкола. - 2004. - * 1. 127.Стеневко Г. ,Ьург1г К. _#М1л» П. Стандарти і сиртєвй. огрітії Сі А: по

зитирнв *' негативне // Шлят огріти.—199€. — Р 2. 128. Суішукк С. Реформа обра?ораянр в Яповн»//Яедатегигаи-1992. -Т-4.

- 9 -

129. Су Сяо.Оснорні напрями сучасного ретю рвання ост»Іти р Китаї// Шлях оєріте. - 2002. - М.

130. Тараненко 1. Доотина 0. Еа?^<чаяьнн^?? режим у шкотах країн €р?оі#$- ського сп!*тораримва// Шлях оср1ти.-199в.-^1; 1997» -11,

131. Тиховога ШГ. Об"сдвава Німеччина: ост. Ітнг політика// Педагогіка. - 1394. - №.

132. Тянгян С.А. Начаяьіюе образорание е преоцолешге неграьіютностй р шгре // їїедагшгика* - 1392. - ^ !,£•

138, Ррчук 1. Ьаклява <йорма нагчання рчитвтгір.. Рагаяьні піїххофй ерро-пе^гьклх країн до організапії непевної огріти// ^дна шко­ла. - 2008. - П. 134* ^орбек ІС Європе^сьигГ стандарт шкільної осгітп // ^лгx осбіти.-

. 1996. -1.1; 1997. - * 1. 135. Хогххяьски^ 1. Педагоютаг-кое о^разоваїше р унирврежтетах ірая-

гаи // Народное образоранне. - 1986. - і 6.

1^6. Что такое раньдор^сі^аг педагогика?// Семьг в шкота. - 1990.- Ґ : 1 10-12.

137. Чтїжє(рськї!« Б. Ш0га 1 роль приг^атвих закладів у загальні^ сис-

темі огріти// Слгк огріти. - 1998. - 1 3.

138. Г-єрчєяко А. Система освіти ? Ораттіі// Рідна шроле. -2001.-^2. 129. Шерп» В.Ч. ірантгузет^я шг.о.яа готоритсг к 2030 год^^г // Пе^хаго-

гика. - 1992. - 1 1,2.

140. ІІ.епеяь Г.йі. ?нгшая школа г СЗПА оегодня // Сотетсклг пеца 1990. - * 8.

141. Нікіяь йт їїідприемнигьга освіта за рубенеи // Рідне п 2001.- » 10.

142. Яррина Т.Ф. ІСонттенпйя' пелоетноГ' школи т согре?ленноГ' пецагогике // Педагогика. - 1992. - * 7,В.

ДОДАТОК 1

Структура та особливості функціонування освітніх систем

Білорусь

1	2	3	4	5	6	7	8	9	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24 +	Вік
					1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18 +	Рік
Середня освіта																	Вища освіта (університетська та не університетська)					Освіта дорослих
					Обов’язкова освіта										Середня освіта
Дошкільна освіта					Базова освіта										Загальна середня/ Технічна середня/ Професійно-технічна середня освіта
Ясла, дитячі садки, ясла-садки, ігрові групи, дошкільні заклади сімейного типу					Початкова школа				Базова середня школа						Старша школа: Академічний (гімназія), професійно-технічний (ПТУ) та комбінований (політехнікуми) напрям		Університети та ВНЗ академічного та професійно-технічного напрямку					Формальна освіта (вечірні курси, дистанційне навчання, екстернат); Професійна освіта (курси підвищення кваліфікації); Неформальна освіта	Навчальні заклади

Велика Британія

3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18		19		20		21		22		23		24		25		26	вік
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13		14		15		16		17		18		19		20		21		рік
Дошкільна освіта		Базова (обов’язкова) освіта											Профільна освіта				Вища освіта												Освіта дорослих			Заклади навчання
Муніципальні та приватні денні ясла, ясельні школи та класи, ігрові групи		Початкові школи						Міські технологічні коледжі, спеціалізовані школи, комунальні школи, фондові школи, релігійні приватні школи, граматичні школи, середні сучасні школи, міські академії, школи-маяки, приватні привілейовані школи.					Центри професійної якості, комерційні коледжі, технічні коледжі, художні коледжі, коледжі домоведення				Університети, університетські коледжі, коледжі вищої освіти; політехнічні інститути, коледжі подальшої освіти, що мають право надавати вищу освіту.												Курси які організовують: муніципальні заклади, приватні заклади, політичні партії професійні асоціації , центри сімейної освіти, ВНЗ, радіо-телекомпанії та ін.

Греція

2/2,5	3	4	5	6/7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	рік
				1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	вік
Базова (обов’язкова) освіта																Вища освіта				Освіта дорослих		Навчальні заклади
Дошкільна освіта				Початкова освіта						Молодша сер. освіта			Старша сер. освіта
Ясла, дитячі садки				Початкова школа						гімназії			Єдиний ліцей (3р.)	Технічно-професійні училища 1 цикл-2р. 2 цикл-1р.		Професійно-технічні навчальні заклади				Післядипломна освіта 2 цикл (3р.); Докторський ступінь. 1 цикл (2 р.); Диплом спеціаліста
													Інститут професійної освіти			Найвищі навчальні заклади
																Університети

Естонія

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24 +	Вік
						1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18 +	Рік
Середня освіта																		Вища освіта					Освіта дорослих
						Обов’язкова освіта
Дошкільна освіта						Початкова освіта				Базова освіта					Середня освіта/ професійна освіта
Ясла, центри догляду малюків			Дитячі садки, ясельні школи, центри дошкільного виховання			Початкова школа				Загальноосвітня/базова школа (молодша середня школа)					Старша середня школа/ Професійна старша школа			Інституції вищої освіти (університети та інститути) академічного або технічного профілю. Бакалавр – 3-4 роки; Магістр – 1-2 роки; Доктор – 3-4 роки					Формальна освіта (вечірні курси, дистанційне навчання, екстернат); Професій освіта (курси підвищення кваліфікації) Неформальна освіта (тренінги, семінари)	Навчальні заклади

Ізраїль

1	2	3	4	5	6		7		8		9		10		11		12		13		14		15		16		17		18		19		20		21		22		23		24		Вік
Дошкільна освіта						1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11		12		13		14		15		16		17		18		19	Рік
Ясла		Приватні та державні дитячі садки, культурні центри				Початкова освіта												Середня освіта												Вища освіта										Освіта дорослих			Заклади освіти
						Початкова школа												Молодша середня школа						Загальноосвітня старша середня школа						Університет: бакалавр – 4р.; магістр – 2р.; доктор – 2-3р.
																								Професійна освіта																Заклади професійної освіти, Відкритий університет Ізраїлю, культурні та релігійні
																								Технічна старша середня школа						Технологічний педагогічний медичний коледж				Академічне відділення коледжу
																														Художній коледж
																														Регіональн. багатопрофільний коледж				Академічне відділення коледжу

Канада

3	4		5		6			7		8		9		10		11		12		13		14		15	16	17		18	19	20	21	22	23	24	25	26	Вік
							Обов’язкова освіта
							1		2		3		4		5		6		7		8		9	10	11	12	13		14	15	16	17	18	19	20	21	Рік
Базова освіта																											Вища освіта							Освіта дорослих			Заклади освіти
Дошкільна						Початкова													Середня
		Дитячий садок		Дошкільний (дитячий ) клас			Початкова школа 95% - державна												Молодша середня школа					Старша середня школа (академічна програма, професійна програма)			Університет: Бакалавріат (3р.) Бакалавріат з відзнакою (4 р.) Магістратура (1-2р.) Докторантура (2+ р.)							Проф. освіта у закладах формальної професійної та вищої освіти; мовна освіта для іммігрантів, культурні центри, в тому числі для іммігрантських громад та корінного населення
																											Громадський коледж (бакалавр)
																											(проф. диплом)

Китай

3	4	5	6		7		8		9		10		11		12		13		14		15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	Вік
Дошкільна освіта				Обов’язкова освіта																	Професійна освіта
				1		2		3		4		5		6		7		8		9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	Рік
Дитячий садок			Базова освіта																		Середня освіта			Вища освіта						Освіта дорослих			Заклади освіти
			Дошк. клас	Початкова школа												Молодша середня школа					Старша сер. школа			Науково-дослідний університет: проф. диплом – 3р.; бакалавріат – 4р. аспірант, доктор – 2р. + 3 р.
																					Спеціалізована сер. школа									Спеціалізована середня школа, радіо - та теле університет, ВНЗ для робітників, селян
																								Професійний університет
																Мол. сер. проф. школа
																					Середній технікум
																								Проф.-тех. інститут
																								Вища проф. шк.

Латвія

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24 +	Вік
						1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18 +	Рік
Середня освіта																		Вища освіта (університетська та не університетська)					Освіта дорослих
						Обов’язкова освіта
Дошкільна освіта						Початкова освіта				Базова освіта					Середня освіта/ професійна освіта
Ясла, центри догляду малюків			Дитячі садки			Початкова школа				Загальноосвітня/базова школа (молодша середня школа)					Старша загальноосвітня школа; Гімназія; Вечірня школа			Університети (академічного та професійно-технічного напрямку) ВНЗ (професійно-технічного профілю). Бакалавр – 3-4 роки; Магістр – 1-2 роки; Доктор – 3-4 роки					Базова/середня освіта (вечірні школи); Подальша освіта (приватні інституції, міністерства та відомства, центри подальшої освіти, центри за інтересами, народні школи)	Навчальні заклади

Німеччина

3	4	5	6	7	8	9			10	11	12	13	14	15		16	17	18	19		20	21	22	23	24	25	26	Вік
Дошкільна освіта			Обов’язкова освіта												Профільна освіта					Вища освіта						Освіта дорослих
			1	2	3	4		5		6	7	8	9	10		11	12	13	14		15	16	17	18	19	20	21	рік
			Початкова освіта				Загальна середня освіта													Вища освіта						Освіта дорослих
Дитячій садок			Початкова школа				Гімназія, реальна школа, головна школа, професійна школа, загальна інтегрована школа та ін.													Унівеситет, технічний унівеситет. Педагогічна вища школа, теологічна вища школа. Технічна вища школа. Мистецькі і музичні коледжи. Фахові вищі школи.						Курси які організують муніципальні , приватні заклади та ін.

Польща

3-5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19		20	21	22	23		24	25	26	Вік
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13		14	15	16	17		18	19	20	Рік
Базова освіта											Загальна / професійно-технічна освіта					Вища освіта
Дошкільна освіта		Початкова школа						Гімназія			Спеціалізований ліцей 1) академічний профіль 2) професійно-технічний профіль				Старша школа	Бакалаврат		Магістра тура			Докторантура			Освіта дорослих
Дитячий садок	0 клас										Професійно-техні чна школа		Додатковий ліцей - денні - вечірні - заочні курси			Унікована магістратура

Російська Федерація

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	Вік
Дошкільна освіта						клас
						1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	Рік навчання
						Початкова школа				Основна школа				Середня освіта			Університети, Академії, Інститути						Аспірантура, докторантура
														Середні профзаклади, середні спецзаклади

США

1	2	3	4	5	6		7		8		9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	Вік
Дошкільна освіта						1		2		3		4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	Рік
						Початкова освіта									Молодша середня освіта			Старша середня освіта			Вища освіта					Освіта дорослих
Ясла			Дитячі садки Підготовчі класи			Обов’язкова освіта
						Початкова школа									Молодша середня школа			Старша середня школа: Академ. Профіль Загальн. Профіль Виробн. профіль			Університет: Бакалавріат (3р.) Магістратура (2р.) Докторантура (2-3 р.)					Корпоративні курси, комунальні коледжі, центри соціальної освіти тощо		Заклади освіти
																					Молодший коледж		Політехн. та технологічний інститути
																		Проф.. школи			Коледж гуманітарних та природничих наук			Вища проф.. школа

Угорщина

1	2	3	4	5	6	7	8		9		10			11			12		13		14			15		16		17		18		19		20		21			22		23	24		25			Вік
						1		2		3		4	5			6		7		8			9		10		11		12		13		14		15			16		17			18		19	Рік навчання
						Базова освіта																									Вища освіта														Освіта дорослих
			Дошкільна освіта			Початкова освіта									Середня професійна освіта																Університет; вищі навчальні заклади; Акредитовані вищі професійні курси;														Докторські програми, робітничі академії
			Дитячі садки			Початкова школа									Спеціальні професійні підготовчі школи							Гімназії і технікуми
																						Професійно-технічні середні заклади (5-6 років навчання)

Фінляндія

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	Вік
						1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	Рік
Базова освіта																			Вища освіта				Освіта дорослих
Дошкільна освіта						Початкова освіта						Загальна вища середня освіта / професійна освіта
Дитячий центр			Дитячий садок (центр денного догляду)			Початкова школа						Середня школа			Вищі середні школи				Університети: Бакалаврат (3 роки) Магістратура (5 років)				Центри освіти дорослих, народні вищі школи, університети, політехнікуми , вищі середні школи для дорослих, професійні установи
															Багато профільні та спеціалізовані професійні школи			Політехніки (3,5-4,5 роки)

Франція

3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	Вік
Дошкільна освіта			Дошкільна освіта											Професійна освіта
			5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	Рік
Дитячі садки			Початкова освіта							Молодша середня школа					Старша середня школа			Освіта дорослих						Заклади освіти
			Материнська школа							Коледж					Загальноосвітній ліцей, професійний ліцей, технологічний ліцей			Технологічні інститути		Університети		Великі школи

Чехія

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	17	18	19	19	20	21	22	23	24 +	Вік
					1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	13	14	15	16	17	18 +	Рік
Середня освіта																		Вища освіта (університетська та не університетська)					Освіта дорослих
					Обов’язкова освіта									Середня освіта
Дошкільна освіта					Базова освіта									Загальна середня/ Технічна середня/ Професійно-технічна середня освіта
Ясла		Материнська школа			Початкова школа					Молодша середня школа; Гімназія				Старша загальноосвітня школа; Гімназія; Вечірня школа				Університети (академічного та професійно-технічного напрямку) ВНЗ (професійно-технічного профілю). Бакалавр – 3-4 роки; Магістр – 1-2 роки; Доктор – 3-4 роки					Вечірні курси, дистанційна освіта, самопідготовка, екстернат	Навчальні заклади

Японія

3	4		5	6		7		8		9		10		11		12		13		14		15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	Вік
Дошкільна освіта					Обов’язкова освіта																	Професійна освіта
					1		2		3		4		5		6		7		8		9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	Рік
					Початкова освіта												Середня освіта								Вища освіта						Освіта дорослих			Заклади освіти
		Дитячий садок			Початкова школа												Молодша середня школа					Старша середня школа			Університет: Бакалавріат (4р.) Магістратура (2р.) Докторантура (4-5 р.)						Проф. освіта у закладах формальної середньої та вищої освіти; соціальна освіта у громадських будинках, бібліотеках, музеях, будинках жінок тощо
																						Вечірня шк. Заочна шк.			Молодший коледж				Вища проф. школа
																						Ст. проф. школа
																						Технологічний коледж

183