3.7. Підрахунок об’єму земляних робіт

Об’єм земляних робіт розраховується по всіх каналах першочергової ділянки окремо для торфового і мінерального ґрунту. Площа першочергової ділянки визначається залежно від програми видобутку торфу, а також його промислових запасів.

В навчальних цілях орієнтовано можна прийняти площу першочергової ділянки _п рівною одній третій площі торфового родовища.

Для нагірних, картових і валових каналів розрахунок може бути проведений по середньому перерізу і загальній довжині каналів. Для цього слід підрахувати об'єм робіт по одному валовому каналу, вивести середній об'єм, який припадає на 1 м довжини каналу і розповсюдити на довжину всіх валових каналів першочергової ділянки.

При розрахунку об’єму земляних робіт по магістральному каналу користуються повздовжнім профілем і результатами гідравлічного розрахунку каналу.

Об’ємів виймання ґрунту (в м³) з каналу рохраховують за формулою:

, м³ (3.32)

де b – ширина каналу по дну, м; m – коефіцієнт закладання відкосу каналу; L - довжина каналу або його окремої ділянки, м.

Для зменшення кількості обчислень можна побудувати залежність площі поперечного перерізу каналу F від його глибини H_к, тобто F = f(Hк). Тоді об’єм виймання розраховується за формулою:

(3.33)

Результати підрахунків об’єму земляних робіт по всіх каналах зводять до табл. 3.24

Таблиця 3.24

Відомість об'ємів земляних робіт

Ґрунт	Канали			Всього
	Магістральний	Валові	Нагірні
Мінеральний
Торфовий
Всього

Розрахункові витрати води і стоку з водозбірних площ, розташованих навколо осушуваного масиву.

При розрахунку робочої частини МК, у яку впадають валові канали, потрібно врахувати витрату води, яка поступає до торфового родовища у його верхів’я. Ця вода повинна пройти транзитом або через осушуване торфове родовище по магістральному або по одному із нагірних каналів. При цьому цілеспрямовано цей стік частково, а за можливістю, і повністю закумулювати в одному або декількох водосховищах (див. рис. 3.13).

Рис. 3.13. Схема акумуляції частини поверхневого стоку у протипожежних водосховищах, розташованих на землях, що прилягають до нагорних каналів

Затриманий у водосховищах стік дозволить знизити розрахункову витрату нагірних каналів, зменшити їх переріз (а значить, і затрати на будівництво). Крім того водосховища можуть стати джерелом протипожежного водопостачання, а також джерелом для періодичного зволоження вироблених полів видобутку торфу у процесі їх освоєння під сільськогосподарські культури. Тому перш ніж приступити до проектування холостої частини магістрального каналу необхідно прийняти схему відводу води від торфового родовища і схему повної або часткової акумуляції розрахункового стоку.

Водозбірні площі, які є ,безпосередньо, прилеглими до осушуваного масиву, як правило, не перевищують декількох десятків квадратних кілометрів.

Літом вони, як правило, пересихають. Тому для нагірних каналів визначається тільки одна розрахункова витрата – максимальна. Вона знаходиться або за формулою Кубишкіна (якщо водозбірна площа більша 10 км²), або за формулою Дубаха (якщо водозбірна площа менша 10 км²).

Витрати води Q_р для гідравлічних розрахунків нагірних каналів з врахуванням акумуляції води визначається за формулою:

, м³/с, (3.34)

де Q_м – витрата води в каналі (максимальна), м³/с; β – коефіцієнт регулюючої дії одного ставка; n – число ставків у ланцюжку. Числові значення β можуть бути визначені за табл. 3.25.

На основі гідравлічних розрахунків будують профілі нагірних каналів (див. рис. 3.14)

Таблиця 3.25

Значення коефіцієнту регулюючої дії β для похилих і руслових водотоків, які мають ставки

№ з/п	Умови зарегулювання стоку ставками	При водозбірних площах, км2
		До 500	більше 500
1.	Три і більше ставки у ланцюжку	0,4	0,5
2.	При двох ставках у ланцюжку	0,5	0,6
3.	При одному регулюючому водосховищі на водотоці	0,7	0,8

Проектування і гідравлічний розрахунок холостої частини магістрального каналу необхідно робити з урахуванням витрат в нагірних каналах (див. рис. 3.13)